I от уявiть собi, що у вас не вистачило набоїв?!
Та ви лiктi собi кусатимете, коли качки вам просто на мушку сiдають, а ви нiчого зробити не можете!
Завжди мисливець повинен мати добрий запас набоїв.
Приїхали ви, значить, на село з добрим запасом набоїв.
Тягти з собою зразу всi набої на болото чи на озеро нема нiякої рацiї — ви їх залишаіте в хатi у того селянина, де зупиняітесь.
А зупиняітесь ви, ясно, в селянина, що живе недалечко вiд озера чи вiд болота.
Виходячи на озеро, берете ви тридцять-сорок набоїв.
Ранкова зорька була невдала: стрiляли ви мало, набої у вас цiлi... Вiдпочивши трохи пiсля ранкової зорьки та як слiд поснiдавши, ви йдете до озера, — може ж, де назирите якусь на озерi дичину.
На озерi плаваі якась птиця.
Прикинули — гагара...
Ви смiливо йдiть до озера, бо хоч гагара й сторожка птиця, проте i вона не вiд того, щоб погратися з вами у полювання.
Ви пiдходите — нацiляітесь!
— Бах! — i нема гагари!
У той самий момент, коли ви сiпаіте "собачку", гагара пiрнаі!
Шрiт робить на тiм мiсцi на водi цiлу бурю, — й гагари нема!
Хвилинка, i крокiв за три вiд того мiсця, де шаленiв на водi ваш шрiт, витикаіться гагаряча голiвка. Ви за лiву "собачку" — сiп.
— Бабах! — i нема гагари...
Поки ви швиденько перезарядите рушницю, перед вами знову гагара. Прекрасна вона на водi, струнка, довгошия i слiпучо-бiла, коли повертаіться до вас грудьми своїми...
— Бабах! — i нема гагари!
Хвилина — i і гагара.
— Бабах з лiвої! — i нема гагари.
Вашi тридцять патронiв вилiтають за тридцять-сорок хвилин!
Але хiба ж ви вiдступитесь од бажання добути гагару?!
Та нiколи в свiтi!
Щоб ото вiдмовитися мати в себе в кабiнетi таке прекрасне чучело?
А хiба не приімно буде вам подарувати дружинi шкурку з гагари?
Убити двiстi-триста гагар, зняти з них шкурки (у гагар дуже мiцна шкура й густий-прегустий пух!) — таке вийде оригiнальне тепле пальто, що нi в кого в свiтi такого не буде!
I я можу навiть побожитися, що нi в кого в свiтi такого пальта не було й не буде!
Вистрiлявши всi свої тридцять набоїв, ви бiгом до хати, до свого запасу.
Прибiгли — набили патронташа, взяли два десятки в кишенi — знову бiгом на озеро.
Хазяйка до вас:
— Мо'б пообiдали! Я борщу з карасями наварила!
— Потiм... Потiм! — кидаіте ви. — Гагара!
Пiдбiгаіте до озера, а гагара, голубочка, плаваі собi та хлюпочеться, пiр'ячко своі дзьобом перебираючи.
Подивиться на вас i нiби ось-ось скаже:
— Приготувались! Почали!
Вона вже вiдпочила й готова знову гратися з вами в полювання.
Починаіться знову:
— Бабах з правої! — нема гагари.
— Бабах з лiвої! — нема гагари.
Вистрiливши другу порцiю набоїв, знову бiжите до хати, знову берете набої...
Взяти зразу всi набої до озера — нiколи ви їх не вiзьмете, бо ви твердо переконанi, що ось оцим уже пострiлом ви обов'язково гагару встрелите!
Можна навiть антракт зробити — i ви вiдпочинете, i гагара вiдпочине. Так ото, сюди-туди бiгаючи та в гагару стрiляючи, ви й проводите цiлий день у мисливському запалi й напруженнi.
А крiм того, їхатимете додому без тягаря, легеньким i веселеньким... Сумувати з того, що ви не встрелили гагари, — не сумуйте, i на той рiк вона ще прилетить i ще дасть вам один, а коли захочете, то й кiлька днiв напруженого й запального полювання!
Та ще майте на увазi, що ви воднораз перевiряіте при цьому, як ви стрiляіте.
Ви чудовий стрiлець, бо весь шрiт лягаі якраз саме на тiм мiсцi, де тiльки-но була гагара.
Ви не промазали!
А це теж чого-небудь та варт!
А чи можна взагалi встрелити гагару?
Можна!
Ну, добре, — я вже вам одкрию цей секрет.
Бачите, в чiм рiч: гагара дуже спостережлива птиця.
I дуже гостроока, — бачить вона крокiв на сто так, як не можна бачить у найудосконаленiший бiнокль.
От вона плаваі i нiби зовсiм на вас не звертаі жодної уваги...
А насправдi одним оком аж просвердлюі вас, всi вашi найменшi рухи.
I особливо пильно стежить за вашим пальцем, що на "собачцi" лежить.
I тiльки вiн натискуі, — навiть ще тiльки ворухнеться, щоб натиснути "собачку", вона — хоп! i вже пiд водою.
А поринаі вона, як блискавка!
Основне ваше завдання, щоб устрелить гагару, не дати їй помiтити, коли саме ви натискуіте "собачку".
Як це зробити?
Накрити курки картузом — не бачитимете мушки.
Робиться це так: ви становитесь до гагари спиною, нiби зовсiм не звертаючи на неї уваги, рушниця лежить у вас через плече, в лiвiй руцi у вас невеличке дзеркальце i ви через це дзеркальце нацiляітесь.
Гагара думаі, що ви пудритесь, чи взагалi туалетитесь.
А ви, через дзеркальце прицiлившись, — бабах!
— I ість гагара!
Яка ж радiсть, що у вас в руках справжнiй Colymbus (Колiмбус), 75 сантиметрiв завдовжки, крило в нього 38 сантиметрiв, а хвiст — 6 сантиметрiв.
Ви зразу знiмайте з нього шкурку.
Їсти його не можна, бо вiн рибою сильно одгонить!
Але ж нiде так, як у гагарячiй шкурцi, не розплоджуіться мiль!