Гамлет

ДІЯ ЧЕТВЕРТА

СЦЕНА І
Кімната в замку.
Входять король, королева, Розенкранц і Гільденстерн.
Король
Не без причин зітхання ці глибокі.
Відкрийтесь нам: ми маєм знати все.
А де ваш син?
Королева
Лишіть нас на хвилину.
Розенкранц і Гільденстерн виходять.
Королю мій, що бачила я сю ніч!
Король
Що, що, Гертрудо? Що там робить Гамлет?
Королева
Шаліє, наче море й ураган,
Коли вони змагаються, хто дужчий.
За килимом йому почувся шелест,
Добув меча і з вигуком "Пацюк!"
У маячні наосліп заколов
Сердешного старого.
Король
Лютий вчинок!
Були б ми там, було б і нам таке.
На волі небезпечний він для всіх:
Для вас самих, для нас, для будь-кого.
Хто ж відповість за це криваве діло?
Вину складуть на нас, бо ми ж і мали б
Тримати на припоні та на оці
Безумця молодого. Ми з любові
Забули зовсім про здоровий глузд,
Соромились, мов хворий, що мовчить
Про виразку погану, поки та
Все тіло не роз'їсть. То де він нині?
Королева
Кудись потяг убитого. Над трупом
Його безумство, наче цятка злота
В руці брудній, засяло чистотою.
Оплакує він гірко вчинок свій.
Король
Ходім, Гертрудо!
Ще сонце гір торкнутися не встигне —
[78]
Він відпливе. А вчинок той лихий
Нам треба спритно і по змозі гідно
Подати й зм'якшити. Гей, Гільденстерне!
Повертаються Розенкранц і Гільденстерн.
Ви, друзі, йдіть, візьміть собі підмогу.
Полонія в нестямі Гамлет вбив
І витяг геть з покоїв королеви.
Знайдіть його і заспокойте. Тіло
Несіть в каплицю. Поспішіть, будь ласка.
Розенкранц і Гільденстерн виходять.
Ходім, Гертрудо. Наймудріших друзів
Покличмо, розкажімо їм, що сталось
В недобрий час і що рішили ми.
Як вчиним так, то, може, поговір,
Що швидко облітає цілий світ,
Немов ядро гарматне, нас не вразить,
А лиш протне повітря, йдім відсіль!
В моїй душі і страх, і тоскний біль.
Виходять.

СЦЕНА 2
Інша кімната в замку.
Входить Гамлет.
Гамлет
Захований як слід.
Розенкранц І Гільденстерн
(за сценою)
Гамлете! Принце Гамлете!
Гамлет
Цс! Що за галас? Гамлета кому? Ба, це вони.
Входять Розенкранц ! Гільденстерн.
Розенкранц
Скажіть, що ви зробили з трупом?
Гамлет
Змішав з землею — він належить їй.
Розенкранц
Скажіть нам, де він є, щоб ми могли
Його в каплицю віднести.
Гамлет
Не вірте.
[79]
Розенкранц
Не вірити чому?
Гамлет
Що вашу тайну я вмію берегти, а свою ні. На яку ще відповідь може розраховувати губка?
Розенкранц
Ви маєте мене за губку, принце?
Гамлет
Авжеж, за губку, що вбирає королівську ласку, щедроти і зиск від його влади. Такі слуги — найкращий десерт для короля. Він держить їх, мов та мавпа горіхи, за щокою; першими кладе в рот, останніми ковтає. Коли забагнеться того, що ви навбирали, досить вас почавити, і ви знов суха губка.
Розенкранц
Не розумію вас.
Гамлет
Вельми рад. Хитра мова не для дурного вуха.
Розенкранц
Принце, ви б сказали нам, де тіло, і пішли б з нами до короля.
Гамлет
Тіло при королі, та король не при ділі. Бо то таке наш король?
Гільденстерн
Ви сказали на короля "що"?
Гамлет
Ні, він — ніщо. Ведіть мене до нього. Ховайся, лисичко, поки не піймали.
Виходять.

СЦЕНА 3
Інша кімната в замку.
Входить король з почтом
Король
Знайти його і відшукати тіло
Звелів я. Небезпечний він на волі!
Та круто, по закону, з ним не вдієш:
Улюбленець дурної він юрби,
Яка не розумом, очима любить
І важить тільки кару винуватця,
А не вину. Щоб гладко все спливло,
Його від'їзд раптовий має здатись
Розважним рішенням. Так, сильну хворість
Лиш сильні ліки гоять. А інакше
Ніщо вже не поможе.
Входить Розенкранц.
Ну, дізнались?
[80]
Розенкранц
Де мертве тіло сховане, королю,
Не допитались ми.
Король
А де він сам?
Розенкранц
Тут, владарю, під вартою, і волі
Жде вашої.
Король
Хай стане перед нас.
Розенкранц
Гей, Гільденстерне! Принца приведіть.
Входять Гамлет і Гільденстерн.
Король
Ну, Гамлете, а де ж Полоній?
Гамлет
На вечері.
Король
На вечері? Де?
Гамлет
Не там, де він їсть, а де його їдять. Круг нього саме зібралося велемудре хробацтво, що добре знається на політиці. Черв'як — справжній імператор над усіма їствами й напоями. Ми годуємо худобу, що годує собою нас, а самі годуємось, щоб нагодувати черву. І ситий король, і худий жебрак — тільки різні наїдки, дві страви на той самий стіл. Кінець для всіх один.
Король
На жаль, це так.
Гамлет
Людина може вудити на черв'яка, що їв короля, і поїсти риби, що їла того черв'яка.
Король
Що ти хочеш цим сказати?
Гамлет
Нічого, тільки показати, що й король може відбути подорож по кишках злидаря.
Король
Де Полоній?
Гамлет
На небі. Пошліть туди по нього. А як ваш посланець не знайде його там, пошукайте в іншім місці самі. А коли за місяць ви його таки не знайдете, то вчуєте носом, ідучи по сходах на галерею.
Король
(до придворних)
Підіть пошукайте його там.
Гамлет
Вас він підожде.
Придворні виходять.
Король
Мій Гамлете, для власної безпеки,
Що завдає нам клопоту не менше,
[81]
Ніж "єобачний вчинок твій — жалю,
Тобі годиться вибратись відсіль
Немов на крилах. Тож лаштуйсь в дорогу.
Судно готове, віє добрий вітер,
Супутники твої плисти готові
До Англії.
Гамлет
До Англії?
Король
Так.
Гамлет
Добре.
Король
Ти кажеш так, мов знаєш наші мислі.
Гамлет
Я бачу херувима, що бачить їх. Гаразд, отже, з Англію! Прощайте, люба матінко.
Король
Ти хотів сказати: "коханий батьку".
Гаялет
Ні, мати. Батько й мати — чоловік та жінка, а чоловік та жінка — одна плоть. Тож ви моя мати. Отже, б Англію!
(Виходить)
Король
Рушайте назирці; в дорогу квапте,-
Жадаю я, щоб він відплив до ночі.
Не гайтесь! Все, що справді допоможе,
Я виклав у листі. Спішіть, благаю.
Розенкранц і Гільденстерн виходять.
Якщо, Англійцю, в тебе я в пошані,-
А надає ваги їй міць моя,
Бо в тебе ще багріє й нині шрам
Від датського меча і нам данину
Ще й досі платиш,— не байдуже приймеш
Наказ наш королівський, що велить,
Як сказано в моїх листах, негайно
Убити Гамлета. Убий його!
Бо він, мов трясця, сушить кров мені.
Зціли мене! Допоки вість про страту
Не дійде звідтіля до вух моїх,
Мені в житті моїм не знати втіх.
(Виходить)
[82]