Корінф — давньогрецьке місто на Корінфському перешийку, що з'єднує Середню Грецію з Пелопоннесом.
Епідавр — давньогрецьке місто на східному узбережжі Греції.
С. 10. Фортуна — в римській міфології богиня щастя, нагоди, удачі. Переносно: доля, удача.
С. 11. Антіфол — по-грецькому означає: "Взаємна прихильність, приязнь". Ім'я Антіфола вже зустрічалося в пасторальному романі попередника Шекспіра Ф. Сідні "Аркадія" (1581; опубл. 1590).
Дроміо — так зветься раб у кількох комедіях Теренція. Дроміо названо й слугу в п'єсі Дж. Лілі "Матінка Бомбі" (бл. 1590), яку було створено за зразком комедій Плавта.
С. 13. ...вже й каплун Згорів...— Фарсове обігрування теми їжі — типовий засіб народного театру, поширений ще в античній комедії. Набуває надзвичайної популярності в літературі Відродження.
С. 14. "Фенікс", а далі "Кентавр".— За часів Шекспіра в Англії існував звичай надавати житлам особливі назви, найчастіше за архітектурними оздобами будинків, наприклад, за зображенням на фасаді казкової птиці Фенікса, Кентавра і т. ін.
Одна з численних англійських реалій у тексті творів Шекспіра. На голові я й справді марки маю.— Комедійне використання назв монет зустрічається майже в кожному творі Шекспіра: "долар" (dollar) прирівнюється до слова "страждання" (dole), "нобль" (noble)-для означення знатності роду (nobleman) тощо. В цьому випадку — гра слова "marks": "марки" (монети) та "шрами".
С. 27. Дроміо — одвірний пана, коли хочеш знати.— Епізод нагадує сцену з "Амфітріона" Плавта, під час якої справжній Сосія поривається увійти в дім свого господаря, що його охороняє Сосія-Меркурій.
С. 32. Сирена — у грецькій міфології напівжінка-напівптиця, що своїм чарівним співом зваблює мореплавців.
С. 33. ...вибігає Дроміо СІракузький.— Епізод має пародійне значення. Сцена зустрічі Антіфола Сіракузького та Люціани комізується розповіддю Дроміо про те, що до нього запалала жагою куховарка Люція. Романтична закоханість дублюється наївно-природним почуттям.
С. 34. На якій же частині її тіла Ірландія? — Комічну географію Дроміо побудовано на низці злободенних натяків та політичних алюзій.
С. 41. Тартар-за грецькою міфологією, надра землі, безодня, де страждають переможені титаяи. Нерідко ототожнюється з пеклом. ...біс, що в буйвола зашитий...— тобто стражник, одягнений у шкіряну куртку. Одяг стража порядку порівнюється також з убранням Адама, який, за біблійною легендою, після гріхопадіння одягається в звірячі шкури.
С. 43. ...лапландські чаклуни.— Лапландія — територія на півночі Швеції, Норвегії, Фінляндії та Кольського півострова. У давнину мала славу країни чаклунів.
Ось ангели, що мають вас урятувати...— гра слів: "ангел" — монета і "ангел" водночас натяк на християнську легенду про врятування св. Петра з в'язниці ангелом. С. 44. ...запасіться довгою ложкою.— За давнім англійським прислів'ям, той, хто їсть з дияволом, конче мусить мати довгу ложку.
С. 45. Павич кричить: "Від гордощів тікайте!" — Зображення павича нерідко служило за символ марнославства.
С. 46. ...не діставав... нічого, крім стусанів.— Скарги Дроміо на суворе поводження з ним Антіфола нагадують комічні нарікання рабів у комедіях Плавта. Тема побоїв характерна і для народної балаганної коміки. Це типовий зразок побутового буфонного гумору.
Пінч — ім'я героя має значення: англійською мовою воно означає "щипок". Хоч у тексті Пінча й називають заклинателем, герой скоріш нагадує собою шкільного вчителя-педанта.
С. 48. Весталка кухні.— У Давньому Римі весталки — жриці богині Вести, що підтримувала в храмі священний вогонь. Вони зрікалися шлюбу й повинні були зберігати цнотливість. Тут іронічно обігрується заняття куховарки і її хтивість.
С. 57. Вони лили на нього цілі відра...— у давнину божевільних лікували, ллючи їм на голову холодну воду.
С. 60. ...ви понапивались Із келиха Кіркеї.— Кіркея — у грецькій міфології чарівниця, що перетворювала подорожніх у тварин, даючи їм випити чарівного напою.
С. 63. Два Дроміо.— В італійській комедії del arte існували два амплуа слуг (dzianni): меткий, спритний, шахраюватий та простодушний, чесний, інколи психічно неповноцінний тип. В "Комедії помилок" цей розподіл уже намічається: Дроміо Ефеський близький до першого типу, Дроміо Сіракузький дечим нагадує другий.
С. 64. Менафон — на ім'я Менафон натрапляємо в трагедії К. Марло "Тамерлан" (1587-1588, опубл. 1590) та в пасторальному романі Р. Гріна "Менафон" (1589).
Олена АЛЕКСЄЄНКО