То ось яка підозра? Боже!
І усьому браслет, один браслет вина!
Але за це, повірте, може
Вас осміять весь світ, не я одна.
Арбенін
Так, смійтесь з мене ви, усі сліпці нужденні, —
Чоловіки довірливі й дурні,
Котрих траплялося дурити і мені,
Котрі, проте, живуть, немов святі блаженні
В раю... але ти, раю мій,
Прощай — небесний і земний,
Прощай, я знаю все...
(До неї).
Все знаю!.. Геть від мене!
Наївний, я гадав, що з каяттям вона
Впаде до ніг мені, зворушена й смутна
В усім признається... Ні, ні, почув гієни
Я сміх... Та я забув би гнів,
Коли б сльозу... сльозу побачив хоч єдину...
Ніна
Не знаю, хто на мене наклеп звів,
Але прощаю вам; не відаю провини.
На жаль, не поможу я вам нічим, —
І, щоб розважить вас, неправди не повім.
Арбенін
О, замовчи!.. Прошу тебе... Благаю...
Ніна
Але невинна я... Нехай
Мене скарає Бог, — послухай...
Арбенін
Годі, край!
Все знаю, що ти скажеш...
Ніна
Сил не маю
Твої докори слухать... Я люблю
Тебе, Євгеній...
Арбенін
Справді!.. Чари
До речі ваші...
Ніна
Вислухай, молю...
0 боже, та чого ж ти хочеш?..
Арбенін
Кари.
Ніна
Кого ж каратимеш?
Арбенін
О, прийде час
1 ви здивуєтеся з того.
Ніна
Мене?.. Не зволікай...
Арбенін
Геройство не для вас.
Ніна (зневажливо)
Кого ж?
Арбенін
Ви боїтесь? За кого?
Ніна
Невже рокована я на неправий суд?
Ці ревнощі... О ні, не розумію!
Мене ти вб'єш цим... Я не вмію
Просить... ти невблаганний... Але я і тут
Тобі прощаю...
Арбенін
Марний труд.
Ніна
Та є на небі Бог... Він не простить.
Арбенін
Жалію.
(Вона в сльозах виходить).
(Сам).
О, женщина!.. Та знаю я давно
Всіх вас, всі ваші ласки й дорікання...
Нікчемне, втім, пізнання нам дано
І дорого плачу я за навчання!..
Та й за що їй було мене любить?
Чи не за те, що вигляд в мене грізний?
(Підходить до дверей дружини й слухає).
Що робите там вона? Сміється чи вже спить?
Ні, плаче. (Виходячи). Надто пізно.
ДІЯ ДРУГА
СЦЕНА ПЕРША
ВИХЩ ПЕРШИЙ
Баронеса сидить у кріслі, стомлена. Кидає книгу.
Баронеса
Як здумаєш, для чого ми живем? Достоту,
Щоб догоджать комусь і рабствувать всякчас.
Жорж Занд мав рацію: що женщина у нас?
Без волі власної покірлива істота,
Розвага, іграшка для пристрастей чужих;
Світ мавши за суддю, без оборони в світі
Судилось їй таїть вогонь чуттів своїх.
Чи нищить їх у повнім цвіті,
Що женщина? її ще з юна чепурять,
На продаж вигодам, мов жертву наряджають.
Любити інших не велять,
І себелюбство закидають.
Іноді в серці їй кипить, буяє кров,
А пристрасть розум засліпляє,
І перед світом страх забувши, геть покров
Вона з чуттів своїх скидає,
Віддаючись охоче їм, —-
Прощай і щастя й спокій з ним.
Світ тут... Він тайни знать не хоче; він стрічає
Добро і зло по одягу, з очей, —
Не стерпить він порушення звичаю
І кару винним прирече.
(Хоче читать).
Ні, де вже тут читати... сил не маю...
Думки ці змучили... вони страшні,
Неначе недруги... А вчинок свій згадаю —
І дивно й соромно мені.
(Входить Ніна).
вихід ДРУГИЙ
Ніна
Каталась в санях я, і от на думку спало
Тебе відвідать, mon amour.
Баронеса
C'est une idee sharmante, vous en avez toujours.1
(Сідають).
Хоч і з морозу, небувало
Бліда сьогодні ти... І очі, далебі,
Червоні... не від сліз, звичайно? Що тобі?
Ніна
Цю ніч не спалося, нездужаю від того.
Баронеса
Негоден лікар твій — візьми нового.
вихід ТРЕТІЙ
Входить князь 3 в є з д и ч.
Баронеса (холодно)
Ах, князь!
Князь
Я завітав до вас
Зі звісткою, що з пікніком невдача.
Баронеса
Прошу сідати, князь.
Князь
Вважав я увесь час,
Що вас це засмутить... а вам байдуже, бачу.
Баронеса
Мені шкода.
Князь
А я, признатись, рад.
Я двадцять пікніків віддам за маскарад.
Ніна
Були ви вчора в маскараді?
Князь
Був.
Баронеса
У якім наряді?
Ніна
І хто ж там був?
Князь
О, там
У масках декого пізнав я з наших дам.
Звичайно ж, наряджатись вам приємно.
(Сміється).
Баронеса^яо/ш?,)
Даруйте, князю, це страшна
На всіх нас клевета і не смішна вона.
Порядна женщина не зважиться таємно
З'явитися туди, де всякий набрід є,
Де будь-який гультяй образить, осміє,
Де можуть і впізнать!.. Вам сором, князю, й певно
Зректись ви слів своїх ладні.
Князь
Соромитись ладен, зректись — даруйте — ні.
(Входить чиновник).
ВИХЩ ЧЕТВЕРТИЙ
Ті самій чиновник
Баронеса
А, ви! Звідкіль?
Чиновник
Я щойно лиш з правління.
Про вашу справу я прийшов поговорить.
Баронеса
її розв'язано?
Чиновник
Ще ні, але... простіть,
Я перешкодив?
Баронеса
Ні.
(Відходить до вікна, розмовляє).
Князь (убік)
Ось мить порозуміння.
(До Ніни).
Сьогодні стрів я в магазині вас.
Ніна
В якому?
Князь
В англійськім.
Ніна
Давно?
Князь
Оце якраз.
Ніна
Мене дивує те, що вас я не впізнала.
Князь
Було вам ніколи.
Ніна (поквапно)
Браслет я добирала
(виймає з ридикюля)
До цього ось.
Князь
Прегарний це браслет.
А другий де?
Ніна
Згубила.
Князь
Дивовижно!
Ніна
Що саме?
Князь
Так... а не секрет,
Коли?
Ніна
Три дні тому, учора, на тім тижні
Чи не однаково?
Князь
Я думку певну мав,
І досить дивну, бути може.
(Убік).
її питаннями своїми я стривожив.