На пута суворі,
На гомін привабливий бала
Степи неозорі
Украйни вона проміняла.
Та півдня палкого
Собі залишила приміту
Серед крижаного,
Серед невблаганного світу
Як ночі Украйни
У сяєві зір таємничих,
Доховують тайни
Слова її уст чарівничих.
Як обрії сині —
Очей її полиск і сяння,
Як вітер пустині —
Жагуче її милування.
I стиглістю сливи
Рожеве обличчя зоріє;
I сонце пестливе
У кучерях їй золотіє.
I, молячись щиро
За прикладом рідного краю,
Незайману віру
У серці дитячім плекає.
Як люд її рідний,
Не жде від чужинця опори;
Безмовно і гідно
Терпuть і знущання, і горе.
На погляд зухвалий
Не займеться враз потаємно;
Звикає помалу,
Зате й не розлюбить даремно.
Переклад М. Зерова