Хома
Отак добре! Тепер зав'яжіть йому рот. От, до ладу; у його, здається, ще й хустка у руці. Чи не весільна? Добре, здалась-таки на що-небудь.
(Зав'язують хусткою рот.)
Хома
Не туго, щоб стогнав. Мороз хоть і лютий, та, може, видержить. А вже як вовча тічка нападе... а вовки здалека поживу чують... от буде снідання, начисто гетьманське! Тепер положіть його на білу перину — нехай, проспиться та подума, з ким жартує.
(Челядь кладе Назара на сніг.)
Хома
(на Галю)
А ця учаділа... Возьміть її додому... Прочумається. (Челядь бере на руки Галю і несе з собою.)
Стеха
(бере Хому за руку і веде його за Галею)
А що? Скажеш, що не люблю тебе?
Хома
Спасибі, спасибі. (До Назара.) Оставайсь здоров, приятелю! Не згадуй лихом. Нехай тобі присняться рушники.
(Хома з Стехою шепнуться і пропадають. Назар тихо стогне. Незабаром чути за сценою гомін.)
Голос Хоми здалека
Киньте її! В'яжіть його!
Гнат
(за сценою)
Я тебе зв'яжу, недовірку проклятий! (Незабаром вибігає Галя і кидається на Назара.)
Галя
Орле мій, серце моє!
(Розв'язує хустку.)
Назар
Душно мені, душно!
Гнат
(веде за груди Хому)
Останній раз говорю: оддаси Галю за Назара чи ні?
Хома
Ні!
Гнат
Здихай же, собако скажена!
(Заміривсь шаблею.)
Хома
Стривай. Ти знаєш наш закон козацький, то..
Гнат
Що мене живого поховають з твоїм падлом? Знаю. (До челяді.) Копайте яму.
(Цілить пістолем.)
Хома
В'яжіть його!
(Тимчасом Галя розв'язує руки у Назара.)
Назар
О, доле моя! Серце моє!
Гнат
Копайте яму! (До Хоми, прицілившись.) Лукавий чоловіче, за що без сповіді ти себе губиш і мене з собою? Прощайсь з білим світом, молись богу. (До Назара.) Назаре, брате мій, друже мій! Поховай мене. Прощай! а ми...
Назар
Стривай!
Галя
(до Гната)
Стривай!
Назар
Пусти його, не варт він того. Не напасти душі своєї. (До Хоми.) Іди, лукавий чоловіче, іди, куди знаєш. Не поміг тобі бог занапастить мене; а я чужеі крові не бажаю. Іди собі!
Хома
(пада перед Назаром)
Назаре! сину! батько рідний! Заріж мене, замуч мене, на конях розірви, та не прощай! (Падає до ніг плаче.) О, я лукавий, лукавий! О, я грішний, проклятий!.. Дочко, доле моя! серце моє! Проси його, нехай уб'є, нехай я світа не паскуджу! (Знову плаче.) Боже мій, боже мій!
Назар
(підводить його)
Устань, молися богу, грішний. Коли прощають люди, то бог милостивіший за нас.
Хома
(вставши, утирає сльози)
О сльози, сльози! Чом ви перше не лилися? Назаре, я чернець... спокутую в рясі мої беззаконія! Бери моє добро, бери мою Галю, бери все моє! Галю! Назаре! Обніміться, поцілуйтеся, діточки мої. Я хоч і грішний, а все-таки батько. (Назар і Галя обнімаються.) Боже вас благослови!
НАЗАР СТОДОЛЯ
"Назар Стодоля" — п'єса Шевченка (в першому виданні з підзаголовком "Малоросійська дія"), написана в Г843-1844 рр. спочатку російською мовою, а нотім перекладена самим автором на українську мову. Зберігся 'тільки український текст, надрукований після смерті Шевченка в журналі "Основа" (1862, № 9).
1. Чигирин — місто на Черкащині. В XVII столітті, починаючи від Богдана Хмельницького, місто було столицею, де перебували українські гетьмани.
2. Хорунжий — чин старшини козацького війська.
3. Наливайко Северин-ватажок селянського повстання проти шляхетської Польщі в кінці XVI століття. Остряниця — Яцко-Яків Острянин, керівник селянського повстання в першій половині XVII століття.
4. Братський — монастир 'у Києві на Подолі, заснований 'в кінці XVI ст. при школі, потім академії.
5. Цезар — цісар, імператор.
6. Латинський віршник — Шевченко, очевидно, мав на увазі римського поета Горація.
7. Цесарці — австрійці.
8.Сава Чалий — один з гайдамацьких ватажків у першій половині XVIII століття, що потім —став зрадником і перейшов на бік шляхти. С в і р р о в с ь —к й й Іван — очолював козацький загін у боротьбі з турками. 'Потрапив у полон до турків і там загинув,
9. Тимофій — Тиміш, 'син Богдана Хмельницького, помер 1653 року в Молдавії від рани, що її дістав в бою зі ппниггою.