РОЗДІЛ І
Від Брами римлянин побачив Тей;
Дивіться — Тібр! — чванько як крикне.— Гей!"
Та хто з шотландців порівнять би смів
їх кволий Тібр — і Тей без берегів!
Невідомий автор
Якби хто спитав бувалого чужоземця про те, котрий із куточків Шотландії, на його думку, наймальовничіший, найчарівні-ший, то він, мабуть, назвав би графство Перт. Та й уродженець усякої іншої округи Каледонії 19 хай навіть з любові до рідних країв він оддасть перевагу своєму графству, на другому місці неодмінно поставить Перт і цим подарує його жителям цілковите право твердити, що Пертшір, коли судити неупереджено,— найкраща частина півночі королівства. Ще за давніх часів леді Мері Уортлі Монтегю,— а її письмо відзначається чудовим смаком,— висловлювала гадку про те, що в будь-якій країні та місцевість найцікавіша і найяскравіше виявляє неповторну красу природи,
1 Каледонія — поетична назва Шотландії (тут і далі — прим, перекл,).
де гори поступово переходять у рівнину. Такі мальовничі, хоч і не дуже високі, пагорби можна побачити і в графстві Перт. Річки тут шалено спадають з вершин і навдивовиж романтичними ущелинами прокладають собі дорогу з Північного нагір'я, або Гірської Країни, до Шотландської низовини, чи просто Низовини. Нагорі м'який клімат і родючий грунт дали життя буйній зелені, що поєднується з розкішними гірськими краєвидами; а внизу, біля підніжжя пагорбів, ліси, гаї, зарості чагарів збігають схилами долин та байраків, спускаючись у провалля. В таких чудових місцях мандрівник знаходить те, що Грей чи хтось інший з поетів назвав "Красою, яка спочиває на лоні Жаху".
Завдяки вигідному розташуванню цей благодатний куточок Каледонії радує око надзвичайним розмаїттям природи. Його озера, ліси та гори позмагаються красою з будь-якими іншими, що трапляться блукальцеві на всьому Північному нагір'ї. Однак у графстві Пертшір, крім романтичних краєвидів,— а місцями й упереміж із НИМИ,— чимало і родючих, придатних для обробітку земель, які не поступляться багатством навіть перед доброю старою Англією. Багато разів цей край ставав свідком визначних подій і подвигів, одні з яких увійшли в історію, а інші надихали поетів та романістів, хоч і збереглися тільки в народних переказах. Це в пертських долинах часто доходило до запеклих, кривавих побоїщ між саксами з рівнин та гелами з гір. І нерідко важко було збагнути, кому ж дісталися лаври перемоги — закутим у панцери рицарям Низовини чи їхнім супротивникам, горянам у вовняних накидках.
Місто Перт славиться не тільки чарівною природою, а й своєю сивою давниною; його заснування стародавня легенда приписує самим римлянам. Горді переможці, розповідає легенда, зважилися порівняти судноплавний і куди величніший Тей із Тібром, а широка рівнина, добре відома під назвою Північний Луг, чимось нагадала їм Марсове поле !. Місто не раз було резиденцією наших монархів, і хоч вони й не мали тут палацу, проте цістер-ціанський монастир 2 вважали за досить просторий для прийому королівського двору. Тут Яків Перший, один із наймудріших, найкращих королів Шотландії, упав жертвою заздрощів розлютованого дворянства. Туг виношувалася й загадкова змова Гоурі, і її арену — стародавній замок, де сталася та трагедія,— було зруйновано, стерто з лиця землі зовсім недавйо. Пертське Товариство антикварів, ревно захищаючи в місті пам'ятки давнини, опублікувало детальний план того історичного замку, а в пояс-
1 Марсове поле — в Давньому Римі низовина на лівому березі Тібру, де влаштовувалися військові огляди на честь бога війни Марса.
2 Тобто монастир цістерціанців, членів католицького чернечого ордену.
ч
ненні навело розповідь про змову, що свідчить як про сумлінність, так і про неупередженість дослідників.
Один із найпривабливіших краєвидів у Великобританії — чиї може, й у цілому світі — відкривається або, правильніше сказати, відкривався від споруди, званої Суддівською Брамою. Це така собі арка, під яку в'їздив подорожній, подолавши від Кінросса чималу відстань пустельною, непринадною місцевістю. Тут перед ним, ніби з вершини гірського пасма, на яке він помалу сходив, розлягалася внизу долина Тею, покраяна повноводими, гордовитими потоками; і сам Перт з двома широкими оболонями, що підступають аж до мурів міста й називаються тут Лугами, і гори Монкріф та Кіннаул, які полого здіймаються мальовничими бескидами, там і сям убрані в ліси; і багатий берег річки, всіяний гарними будівлями; а ген на обрії — велетенські Грампіанські• гори, які обрамлюють цю вишукану картину з півночі. Нова дорога,— а вона, треба визнати, значно поліпшила загальне сполучення,— проходить збокуг і з неї той прекрасний ландшафт відкривається очам поступово* не так раптово. І все ж це видовище, хоч наближаєшся до нього й помалу, справляє на диво захопливе враження, вдається, ще збереглася стежка др Суддівської Брами, і подорожній, лишивши внизу коня чи карету й пройшовши кількасот ярдів пішки, може порівняти живу картину з тим начерком, який ми спробували тут зробити. Одначе нам несила передати, а подорожньому відчути дивовижні чари тієї несподіваної миті, коли цей чудовий, величний краєвид виникає зненацька, ще як ні про що й не здогадуєшся, нічого не ждеш. Ці чари полонили Крістела Крофтенгрі 19 коли він побачив ту незрівнянну картину вперше.
До мого захвату додався ще й хлопчачий подив, бо мені на той час не минуло й п'ятнадцяти років. До того ж, це вперше в житті мені дозволили так далеко поїхати на власному поні самому, і в моїй душі горіло усвідомлення незалежності, змішане э певною тривогою, яка охоплює навіть дуже марнославного юнака, коли йому отак уперше доводиться покладатись тільки на власний розсуд. Пригадую, несподівано навіть для себе я смикнув повід і спрагло задивився на картину перед очима, немов боявся, що її ось-ось заберуть, як декорацію зі сцени, перше ніж я встигну добре розгледіти її всю чи переконатись: це не марево.
Відтоді минуло понад п'ятдесят років" однак я й досі бачу перед очима той краєвид,, а спогад про неповторне видовище й нині мене глибоко хвилює, хоча багато з того, що вплинуло на мою долю, з пам'яті вивітрилось.