І вони вибухають справжнім громом, коли по закінченні концерту Себастьєн Цорн, Івернес, Фрасколен і Пеншіна з’являються на верхній терасі лівого крила казино. Перша авеню залита яскравим світлом. Електричні місяці ллють з висоти свої промені, яким може позаздрити блідолика Селена.
Увага Івернеса привертають двоє слухачів, які зайняли місце на тротуарі прямо проти казино, але трохи в стороні від іншої публіки. Це чоловік і жінка, вони стоять рука об руку. Чоловік вище середнього зросту, з благородними рисами суворого, навіть сумного лиця; років йому близько п’ятдесяти. Жінка кількома роками молодша, висока, з гордовитою поставою; з —під капелюха видно її сивіюче волосся.
Гідність, з яким тримається ця пара, справляє враження на Івернеса, і він вказує на неї Калістусу Менбару.
— Хто ці люди? — Запитує він.
— Ці люди... — відповідає пан директор, причому губи його складаються в досить зневажливу гримасу. — О, це відчайдушні меломани.
— Чому в такому разі вони не купили собі квитків в казино?
— Напевно, це для них занадто дорого.
— Який у них статок?
— Ледве— ледве двісті тисяч франків річного доходу.
— Пфф! — Фиркає Пеншіна. — А хто ж ці бідняки?
— Король і королева Малекарлії.
8. ПЛАВАННЯ
Після того як було створено це надзвичайне судно, Компанії довелося налагодити подвійну організацію — і навігаційну і адміністративну.
Першу, як відомо, очолює в якості керуючого, точніше — в якості капітана, комодор флоту Сполучених Штатів Етель Сімкоо. Це чоловік років п’ятдесяти, досвідчений моряк, який досконально знає всі частини Тихого океану і всі його течії, шторми, мілини, коралові рифи. Словом, у нього всі дані для того, щоб твердою рукою вести плавучий острів, ввірений його піклуванню з усіма наявними на ньому багатіями, за яких він у відповіді перед Господом богом і акціонерною компанією.
Друга організація, що включає в себе різні галузі цивільного управління, зосереджена в руках губернатора. Містер Сайрес Бікерстаф — янкі з штату Мен, одного з тих штатів Федерації, які майже не брали участі в громадянській війні між Північчю і Півднем. В особі Сайреса Бікерстафа Компанія знайшла людину, яка зуміє зберегти нейтральну позицію між двома сторонами плавучого острова.
Губернатор, якому вже під шістдесят, неодружений. Чоловік холоднокровний, повний самовладання, дуже енергійний, незважаючи на флегматичну зовнішність, він схожий на англійця по своїй манері триматися і дипломатичному такту, який позначається як в його промовах, так і в діях. У всякій іншій країні це був би чоловік дуже відомий, який користується великою вагою. Але тут, на Стандарт —Айленді, він врешті-решт просто головний агент Компанії. І хоча його оклад цілком відповідає цивільному листу якогось другорядного європейського монарха, він не вважається багатим, — де ж йому рівнятися з набобами Мільярд-Сіті!
Сайрес Бікерстаф не тільки губернатор, але також і мер столиці. Тому він проживає в будівлі муніципалітету, що підноситься в кінці Першої авеню, на протилежному кінці якої височіє обсерваторія, де знаходиться резиденція комодора Етеля Сімкоо. У муніципалітеті поміщаються канцелярії мера і реєструються народження (середня народжуваність на острові цілком забезпечує майбутнє), смерті (всі небіжчики перевозяться на кладовище у бухти Магдалени) та шлюби (ті, які вступають в шлюб спершу отримують, за законами Стандарт —Айленда, громадянську санкцію і лише після того — церковну). Дії різних галузей управління на острові ніколи не викликають ніяких скарг з боку населення. Це робить честь меру і його підлеглим. Себастьєн Цорн, Пеншіна, Івернес і Фрасколен були представлені йому паном директором. Мер справив на них вельми сприятливе враження, яке і повинен здійснювати чоловік добрий і справедливий, з практичним складом розуму, який не піддається ні забобонам, ні порожнім мріям.
— Панове, — сказав він їм. — Нам дуже пощастило, що ви опинилися з нами. Можливо, що спосіб, до якого вдався наш директор управління мистецтв, і не був цілком коректним. Але ж ви йому вибачте, чи не так? Втім, скаржитися на наш муніципалітет вам не доведеться. Він вимагає від вас тільки двох концертів на місяць, надаючи повне право давати концерти у приватних осіб, які до вас можуть звернутися з цим проханням. Ми вітаємо у вашій особі талановитих музикантів і ніколи не забудемо, що ви були першими артистами, яких ми мали честь приймати на нашому острові.
Квартет був зачарований таким прийомом і не приховав цього від Калістуса Менбара.
— Так, містер Сайрес Бікерстаф людина люб’язна, — відповів пан директор, злегка знизавши плечима. — Шкода, що у нього немає одного-двох мільярдів...
— Не можна ж бути досконалістю ! — зауважив Пеншіна.
Губернатор, він же мер Мільярд-Сіті, має двох помічників для досить нескладного управління плавучим островом. В їх підпорядкуванні знаходиться невелике число службовців, які отримують гарну винагороду за свою роботу в різних галузях управління. Муніципальної ради не існує. Та й навіщо вона? Її замінює рада нотаблів, з тридцяти іменитих громадян, найбільш видатних по розуму або по багатству. Він збирається в тих випадках, коли треба прийняти якесь важливе рішення — наприклад, виробити маршрут, який найбільшою мірою відповідав би інтересам суспільного здоров’я. Це питання часом породжувало суперечки, як могли в тому переконатися наші парижани, і не завжди легко було по ньому змовитися. Але до останнього часу завдяки своєму тактичному і мудрому втручанню Сайрес Бікерстаф успішно примиряв протилежні інтереси, не ображаючи самолюбства своїх підопічних.
Само собою зрозуміло, що один з помічників губернатора — Бартелемі Радж —протестант, інший — Хаблі Харкорт — католик. Обоє вони — з числа вищих службовців "Компанії Стандарт-Айленд", і обидва ревно співпрацюють з Сайресом Бікерстафом.
Так існує вже протягом півтора року цей острів, не пов’язаний із зовнішнім світом якими б то не було дипломатичними стосунками, який вільно пересувається по просторах Тихого океану, позбавлений від докучної негоди тими небесами, які він сам собі вибирає. І на цьому штучному острові члени квартету будуть перебувати протягом цілого року! Вони й не припускають і не побоюються, які б не були прогнози віолончеліста, що на їх долю випадуть якісь пригоди, що майбутнє загрожує ним якимось несподіванками. Адже тут все заздалегідь визначено, все йде за встановленим розпорядком. А хіба геній людський, створивши цей острів і змусивши його мандрувати по океанським просторам, не перейшов меж, призначених людині творцем всесвіту?