— Ну-ну! — сказали ті і побилися об заклад.
Під'їхав віз корчмаря, на нього злізли англійці, зліз селянин, поклали яблука і поїхали просто до дідового дому.
— Добривечір, стара!
— Здоровенький був, старий!
— Ну, я обміняв!
— Та ти ж у мене на цьому розумієшся! — мовила стара і обняла старого, не звертаючи уваги ні на лантух, ні на незнайомих.
— Я поміняв коняку на корову!
— От добре! Тепер ми з молоком! — сказала стара.— Тепер ми матимемо до столу і молочний суп, і масло, і сир. Це чудова міна!
— Так то воно так, але корову я проміняв на вівцю.
— Та це ж, напевне, вже краще! — сказала стара.— Ти завжди все гаразд обміркуєш. У нас трави якраз для вівці вистачить. Тепер у нас буде овече молоко, овечий сир і вовняні панчохи, може навіть, і вовняні фуфайки. Ти таки розумний в мене чоловік.
— Але вівцю я проміняв на гусака!
— Та це у нас в цьому році на свято буде смажений гусак? Старенький! Ти тільки про те й дбаєш, щоб мене потішити! Як це ти добре вигадав! Гусак ходитиме на прив'язі і ще як розжиріє до свята!
— Та гусака я проміняв на курку! — сказав старий.
— Курку!. Оце добре діло! — мовила стара.— Курка нанесе яєць, вилупляться курчата, у нас буде цілий пташник! Я завжди так цього бажала!
— А курку я проміняв на лантух гнилих яблук.
— Ну, за це вже я тебе поцілую! — сказала стара.— Спасибі, любий чоловічок! От послухай, що я розповім тобі. Коли ти поїхав, я надумала приготувати тобі добру страву — яєчню з цибулею. Яйця в мене були, а цибулі не було. От я пішла до жінки шкільного вчителя. Цибуля в неї є, я знаю, та вона ж скнара скнарою. Прошу я позичити. "Позичити? — питає вона.— Нічого в нашому саду, мовляв, не росте, навіть гнилого яблука нема — нічого я не можу позичити!" Ну, так тепер я можу позичити цілий десяток, та хоч увесь лантух! Ото буде сміху, старенький!
І вона поцілувала його в губи.
— Це нам до вподоби,— мовили англійці.— Щоразу все гірше, а вона радіє — це варто грошей.
І вони відсипали мірку золотих старому за те, що йому дістались не стусани, а поцілунок.
Так, це вже без нагороди не лишиться, коли жінка вважає, що чоловік найрозумніший від усіх і все, що не зробить,— все гаразд.
Бачите, яка історія. Я чув її в дитинстві, а тепер і ти почув і знаєш: що не зробить старий — усе гаразд.