— Хаво!
Їй-бо, правду кажу... Що вам далі розказувати, любий друже? Точнісінько так, як у вас у книжках описується, з'являється Хава з другої кімнати — здорова, пишна, вродлива, як і була, не змінилась ні на волосинку, тільки обличчя трохи засмучене, очі трохи журні, а голову несе високо й гордовито, зупиняється на мить, дивиться на мене, я — на неї. Потім вона простягає до мене руки і тільки одне слово може вимовити, одне-єдине слово, і тихотихо:
— Та-ту!..
* * *
Вибачте мені! Як згадаю, у мене ще й досі з'являються сльози на очах. Але не думайте все-таки, що Тев'є пустив сльозу чи виказав м'якосердя — пусте!.. Тобто, що я переживав у душі, то зовсім інша річ. Ви ж самі теж батько своїм дітям, і ви, мабуть, добре знаєте, що означає біблійне речення: "Жаліє, як батько дітей своїх",— і що почуваєш, коли дитина, нехай хоч яка буде грішна, зазирає тобі просто в душу і каже тобі: "Тату!" Могли б ви її відштовхнути? Ану, спробуйте!..
А з другого боку, уява працює, і пригадується мені знову ота витівка, яку вона тоді встругнула... Федько Галаган... і піп, згорів би він... і мої сльози... і смерть Голди, мир їй!.. Ні! Скажіть самі, як можна це все забути?.. Але ж згодьтеся, вона все-таки рідна дитина... "Жаліє, як батько дітей". Як можна бути таким катом, коли сам бог каже про себе, що він довготерпеливий!.. А надто ще, коли вона кається і хоче повернутись до свого батька та до свого бога!.. Що ви скажете, пане Шолом-Алейхем? Ви ж людина, яка складає книжки, ви ж даєте поради цілому світові,— скажіть самі, що мусив зробити Тев'є? Обняти її як рідну, цілувати, милувати і сказати їй так, як ми кажемо у судний день: "Прощаю, як ти того просиш",— підійди до мене, ти моя дитина? Чи, може, завернути дишля, як тоді, і сказати їй: "Іди геть!" — повертайся здоровенька туди, звідки прийшла?.. Справді, уявіть собі, що ви на Тев'євому місці, і скажіть мені по-чесному, цілком одверто, як справжньому другові: як би ви повелись?.. А коли не можете мені цього сказати зараз, я вам даю час, подумайте. А поки що треба йти — онуки вже чекають на мене, виглядають діда. Онуки, треба вам знати, ще в тисячу разів любіші й дорожчі від дітей. Діти і діти дітей — це ж неабищо! Бувайте здорові і не гнівайтесь, що я вам натуркав повні вуха — зате вже матимете, що писати... Коли бог дасть, ми ще з вами, певно, побачимось. Бувайте здорові!
1914
1 Зелені свята — єврейське релігійне свято на п'ятдесятий день після другого дня Пасхи.
2 Бродський — крупний капіталіст на Україні, власник цукроварень.
3 Бойберик — мається на увазі Боярка, дачна місцевість під Києвом.
4 Єгупець — вигадана Шолом-Алейхемом назва м. Києва.
5 Амвон — у синагозі "трибуна", біля якої кантор вголос читає молитву.
6 Парик — за єврейською релігійною традицією, заміжнім жінкам стригли волосся, і вони носили парики.
7 "...двічі по вісімнадцять".— Число 18, за літерним позначенням цифр гебрайською мовою, створює слово "хай", що означає "життя", за повір'ям релігійних євреїв, вважається щасливим числом.
8 Такса (або "коробочний збір") — спеціальний податок часів царату на "кошерне" м'ясо (тобто м'ясо від худоби та птиці, зарізаних за законом іудейської релігії). Цей податок здавався державою на відкуп (в оренду) кому-небудь з багатіїв; аби щобільше заробити, орендарі раз у раз збільшували ціни на м'ясо — "таксу". Це лягало важким тягарем перш за все на бідноту.
9 "...місце біля почесної східної стіни в синагозі" — постійні місця в молитовних домах були розділені на категорії: чим почесніша, багатша людина, тим ближче на схід вона "купувала" місце. Біля самої східної стіни місця належали найбагатшим.
10 Касрилівка — вигадана Шолом-Алейхемом узагальнена назва убогого містечка в т. зв. "межі осілості" із злиденним єврейським населенням.
11 "...як сказав цар Давид, "все суєта суєт".— Насправді цей афоризм належить не царю Давиду, а царю Соломону ("книга "Еклезіаст").
12 "Гос" — коштовні папери, ціна на які підвищується; "бес" — коштовні папери, ціна на які знижується у даний момент.
13 "...як сказав колись Авраам: "Хто плачучи посіє, той з піснею пожне".— Крім того, що цей афоризм, як багато інших, не має нічого спільного із змістом розповіді Тев'є, він зовсім не належить патріархові Аврааму, а взятий з псалмів.
14 Ханукальний світильник.— Ханука — восьмиденне релігійне напівсвято (приблизно у листопаді—грудні) у побожних євреїв на честь перемоги Макавеїв (165 року до н. е.) над грецьким царем. Щовечора у ці дні запалюють з наростанням від однієї до восьми свічок у спеціальному восьмисвічному світильнику.
15 "Аскакурдо демасканто декирпато десвинято" — безглуздий набір неіснуючих слів, схожих у звуковому відношенні на словосполучення талмудичних сентенцій.
16 Мазл-тов — поздоровлення, буквально: хай щастить.
17 "Якщо вже їсти свинину, то наїстися досхочу..." — Оскільки, за іудейською релігією, як відомо, їсти свинину євреям суворо забороняється, тут слід розуміти так: якщо грішити, хай хоч буде з найбільшою користю.
18 "...коли мудрецю ребі Йоханану не соромно було чоботи латати..." — Йоханан Гасандлер — швець за фахом; один з авторів талмуда (II ст. н. е.).
19 Шадхен — посередник у шлюбних справах.
20 "...щастя і спасіння матиму"... "в іншому місц і..." — це словосполучення з книги "Есфір", а не з талмуда, як зауважує Тев'є.
21 Свято кучки — осіннє єврейське релігійне свято.
22 "...сьогодні гойшайне рабо. Сьогодні Господь бог приписує нам щасливу долю". За релігійним повір'ям, у сьому ніч свята кучок у небі оголошується підписаний в судний день вирок, який визначає долю кожної людини на весь рік.
23 "Берешіт бара елокім..." — перші слова Біблії: "Спочатку Господь створив..."
24 "Кишинів, "конснетуція", з погромами..." — Тут ідеться про жахливий антиєврейський погром, організований царатом у квітні 1903 року в Кишиневі; про т. зв. "конституцію", яку царський уряд змушений був дати 17 жовтня 1905 року під тиском революційного руху в Росії, і про погроми чорносотенних банд у багатьох містах і містечках Росії.
25 Мідраш — алегоричне тлумачення Біблії.
26 Хедер — єврейська релігійна початкова школа.