Розонька начебто теж здогадалася, що означало те диво, вона схилилася над бідолашним померлим тюльпаном, і з очей у неї закапали рясні сльози.
— Ваша правда, — мовив майстер Блоха, що в своєму милому мікроскопічному вигляді раптом з'явився на кактусі, — так, ваша правда, дорогий пане Перегрінусе, усе сталося саме так, як ви щойно сказали, і тепер я навіки втратив свою кохану.
Розонька трохи була злякалася маленького чудовиська, проте майстер Блоха подивився на неї такими розумними, привітними очима, а пан Перегрінус поставився до нього так довірливо, що вона набралася відваги й глянула просто в його гарненьке личко.
її довір'я до маленького, дивного створіння ще збільшилося, коли Перегрінус пояснив їй:
— Це мій милий, добрий майстер Блоха.
— Дорогий мій пане Перегрінусе, — дуже ніжно озвався майстер Блоха, — і ви, моя люба, чарівна пані, тепер я повинен вас покинути й вернутися до свого народу, але я завжди [303] буду вам вірним приятелем, і ви відчуватимете мою присутність у найприємніший для вас спосіб. Прощавайте! Прощавайте обоє! Хай вам щастить у житті!
На цьому слові майстер Блоха набрав свого звичайного вигляду і зник без сліду.
І справді, майстер Блоха назавжди лишився добрим генієм для родини пана Перегрінуса Тиса, а особливо діяльним він був тоді, коли через рік, на превелику радість молодої пари, з'явився на світ маленький Перегрінус. Майстер Блоха сидів коло ліжка пані Тис і кусав за носа доглядачку, коли вона засинала, стрибав у невдатно зварену юшку для породіллі тощо.
Та особливо зворушувало пана Перегрінуса Тиса те, що майстер Блоха ніколи не забував на свят-вечір обдарувати його нащадків прегарними іграшками, витворами найдосконаліших майстрів з свого народу. Для пана Перегрінуса ті подарунки завжди були приємною згадкою про той фатальний свят-вечір, з якого й почалися ці найдивовижніші, найхимерніші пригоди.
Тут раптом нотатки уриваються, і чудесна історія про майстра Блоху дістає веселий і бажаний
Кінець.
Примітки
С. 183. ...замудрою порадою давнього римського поета — мається на увазі "Послання до Пізонів" давньоримського поета Горація.
С. 184. Геспериди — дочки бога ранкової зорі Геспера, що жили в садочку богині Гери і охороняли яблуню з золотими яблуками (грецька міфологія). Звідси вираз "яблука Гесперид".
Аліна — героїня повісті французького письменника С. де Буфле (1738-1815) "Аліна, королева Голконди". На сюжет цієї модної повісті були написані опери і балети. Однією з цих опер Гофман диригував в Бамберзі.
С. 186. Блоксберг — гора, на якій за давньою німецькою легендою у Вальпургієву ніч збираються відьми (як це має відбуватися, показав Гете у сцені з "Фаусту", що так і називається — "Вальпургієва ніч").
С. 202. Гамагея, Пепуш, Секакіс, Тетель, Накрао — Гофман запозичив ці імена з книги П.-Ф. Арпе "Про дивовижні витвори природи і мистецтва, що звуться талісманами та амулетами", яка була в 1792 році перекладена німецькою мовою.
Фамагуста — місто на Східному узбережжі острова Кіпр.
С. 203. Левенгук Антон ван (1632-1723) — голландський вчений біолог і оптик. З допомогою вдосконаленого ним мікроскопа відкрив невидимі для ока живі істоти і кров'яні тільця. Гофман дуже вільно змальовує цю історичну постать.
Сонячний мікроскоп Куффа — прилад на зразок проекційного ліхтаря, в якому використовувалося не полум'я свічки чи лампи, а сонячне світло, точніше, сфокусований сонячний промінь.
С. 210. ...у справді цікавій історії про три апельсини... — Гофман згадує сатиричну комедію "Любов до трьох апельсинів" італійця Карло Гоцці (1720-1806), свого улюбленого автора.
С. 211. Бетман Фредеріка (1760-1815) — німецька співачка, з великим успіхом виконувала роль Аліни в опері "Аліна, королева Голконди" на берлінській сцені (див. другу примітку до с. 184).
...із того чорного стигійського струмочка... — мається на увазі підземна річка Стикс, через яку за грецькою міфологією мертвих перевозили в інший світ.
С. 218. Армаділ, або броненосець — тварина, вкрита панциром з кістяних пластин, її батьківщина — Південна Америка.
C. 222. Сваммердам Ян (1637-1680) — голландський природознавець, колега Левенгука.
С. 232. "Biblia naturae" — назва великого наукового твору Яна Сваммердама про життя комах.
С. 246. ...коли виходила заміж за французького генерала — в опері "Аліна, королева Голконди" А. М. Бретона головна героїня виходить заміж за французького генерала Сент-Пері.
С. 248. Є щось високе і прекрасне в цьому "Викраденні"! — йдеться про оперу Моцарта "Викрадення із сералю".
Маріанна, Філіна, Міньйона, арфіст Ярно — персонажі роману Й. В. Гете "Літа науки Вільгельма Майстера".
Юнгер Йоганн Фрідріх (1759-1797) — німецький драматург.
С. 260. Філон Александрійський (прибл. 25 р. до н. є. — 50 р. н. є.) — римський філософ-містик, вважається автором твору "Про розум комах".
Рораріус Єронім (1485-1556) — італійський вчений церковник, написав працю "Дві книги про те, що тварини користуються розумом краще, ніж люди".
Ліпсіус Юстус (1547-1606) — нідерландський філософ, вважав, що тварини, як і люди, мають свідомість.
Лейбніц Готфрід Вільгельм (1646-1716) — видатний німецький вчений і філософ вважав, що тварини мають душу і пам'ять, хоч і не вірив у їх розум.
Маймонід Мойсей Бен Маймун (1135-1204) — єврейський філософ, не вірив у розум тварин, але вважав, що вони мають волю.
Перейра Гомес (бл. 1500-?) — іспанський вчений. Гофман переказує його думку з твору "Антоніна Маргарита про безсмертя душі" (1554).
С. 265. ...годинникар Деген з Відня... — цей годинникар на початку XIX ст. кілька разів намагався піднятися в повітря, але невдало.
С. 273. ...чи ви знали славетного рабина Ісаака Бен Гаррафада — цей єврейський священик жив у XII ст.
С. 282. Тсільменая, тільземот — назви стародавніх халдейських талісманів.
С. 285. Климент VII— папа римський у 1523-1534 pp.
С. 290. ...не тому, що пам'ятав Вертерову Лотту з її бутербродами — йдеться про героїню уславленого роману Й. В. Гете "Страждання молодого Вертера" Лотту — дочку пастора — добру і хазяйновиту дівчину, яка виховувала осиротілих братів і сестер. [646]