Все лице морщиш, журний завсігди ти, Чи можна ще тут про життя говорити? Живе лиш по правді веселий з виду, Хто має світло, а темряви — й сліду. Того ж, хто сумує, без просвітку тужить, Постійна зла смерть приповільнено душить.