I
Дітоньки!
Ви на мене не зважаєте, а я вас заєдно бачу. Я остався межи вами, як одинокий дуб старезний у молодому ліску, і бачу всі його вершки, бачу рухи його в бурі і тонкі зворушення в погідних хвилях.
Кажу: подвійно бачу вас. Що перед вами діється, що з вами діється, ба і що позад вас діється.
Я прикований до крісла довголітньою недугою, і одинокою моєю чинністю є бачити вас, думати про ...