В долину Марень до палацу Розамонди
Думки мої мрійкі рої дрібні роять
Палац дар короля встає безчільно онде
Мов голий той король між шмаганих троянд
Думки розбіглися босоніж серед саду
Їх тішить бачиться жабине попурі
I кипарисові кужілки угорі
Вже й сонце брязнуло квіток ясне свічадо
Кривавиться стигмат долоні проти шиб
Хто захід прохромив який підбитий...