Вокзал, запечатаний ящик
Усіх моїх стріч і розлук,
Надійний мій друг і укажчик,
Володар найвищих заслуг.
Бувало, душа моя — в шарфі,
Лиш потяг прийде, над яким
З огненних намордників гарпій
Струмує уїдливий дим.
Бувало, на хвильку присяду —
І годі. Припав і відпав.
Прощай, моя ладо й досадо!
Поволі рушає состав.
І ось уже обрій безкраїй
...