Звели моє обличчя й тіло
Розпеченим залізом рвать,
Звели шмагать оскаженіло, —
Та не вели чекать, чекать!
Звели мене на муки взяти,
Ламати кості ніг і рук,
Та не вели дарма чекати,
Адже ж чекання — гірша з мук!
На тебе марно ждав я вчора
Десь до семи. Ти не прийшла.
Душа моя шаліла, хвора,
Без тебе, відьмонько мала!
Так нетерпець мене вгортає...