Едгар Аллан По – американський письменник, поет, літературний критик, представник американського романтизму і модернізму.
Рані роки
Ранні рокиЕдгара Аллана, проходили в достатку, та насправді письменник походив із бідного роду. Дата народження Едгара По 19 січня 1809 р, в американському місті Бостон. Рідні батьки письменника були акторами бродячого театру й матір померла раніше, а батько трішки пізніше і коли Едгар мав 2 роки він залишився круглою сиротою. Матір Едгара – Елізабет за походженням була англійкою, а батько Девід – американцем. Після смерті батьків, письменника всиновив багатий підприємець з Вірджинії – Джон Аллан.
Названі батьки Едгара не шкодували грошей на його дитинство, навіть коли сім'ї Алланів загрожувало розорення, їх маленький всиновлений син не знав цього, він завжди був гарно одягнений, мав власного коня, власних собак, яких він дуже любив.
$Освіта
Опікуни Едгара Аллана По забезпечили хлопцеві хорошуосвіту. Після того, як майбутньому письменнику виповнилося 6 років, Алани переїхали до Англії, згодом Едгар почав пятирічне навчання в дорогому пансіоні.
Після пансіону, в 1820 році письменник вступив в коледж в Ричмонді (США), де навчався 6 років. У 1826 році Едгар продовжив навчання в університеті в місті Ричмонд. Письменник розвивався різнобічно, ще з дитинства його захоплювало малювання, любив читати, декламувати вірші, любив англійську та латинську літератури. Єдине, те що характер Едгара був дуже неспокійний, він був нервовий і запальний, часто любив проводити психологічні досліди над собою та іншими.
Забезпечене життя Едгара Алана закінчилося у 17 років, в університеті він провчився тільки рік.
Існують різні версії сварки Едгара з його названим батьком містером Аланом, за однією з версій дослідники біографії Едгара Алана звинувачують Джона Алана, який отримавши великий спадок став мільярдером і виказав своєму всиновленому сину, все що було в пяній голові, письменник образився і пішов з дому Аланів. Друга версія звинувачує самого письменника, який захоплювався азартними іграми та програвши черговий раз в карти, хотів, щоб названий батько заплатив за нього борг, але містер Алан відмовився це робити, що і стало причиною розриву письменника з сім'єю Аланів.
З того моменту, як письменник розлучився з названими батьками, він починає подорожувати в пошуку житла та повертається у Бостон. Згодом, через безгрошів'я йде служити в армію, під вигаданим іменем, за хорошу службу отримує звання сержанта-майора. Але в 1828 р. не витримавши ситуації в якій перебував, звертається до опікуна з проханням про допомогу, скоріш за все місіс Алан посприяла тому і містер Алан заплатив за Едгара заміснику і його звільнили. На радостях Едгар повертається у Ричмонд, але на жаль не застає своєї опікунки місіс Алан, вона померла за кілька днів до його приїзду. Після прибуття письменника у Ричмонд названий батько Джон Алан настоював, щоб Едгар закінчив навчання, Едгар вступив у військову академію в Вест Поінті.
Едгар Аллан не хотів себе обмежувати на п’ять років волі, які йому потрібно було провести у військовій академії та в 1831 р, через складний характер і постійні конфлікти письменника вигнали з академії, що призвело до чергової сварки та розставання з багатим названим батьком.
$Творчість
Перші спробитворчостіЕдгара Алана По припадають на 1827 р, під час його першого перебування у Бостоні, де поет написав першу збірку поезії під псевдонімом Бостонець, та на жаль книжка так і не побачила світ.
У 1829 р. Едгар побувавши Балтиморі познайомився зі своїми родичами по батькові, серед них і двоюрідний брат Едгара – Нельсон По, який у свою чергу познайомив письменника із редактором місцевої газети Вільямом Гвіном, який показав вірші Едгара своєму знайомому письменнику Джону Нілу. Завдяки цим всім знайомствам, у 1829 році у світ вийшла збірка поезії «Аль-Аараф, Тамерлан і короткі поезії» під автографом Едгар По, та на жаль книга не мала бажаного ажіотажу.
В 1831 р, письменник переїжджає до Нью-Йорка, друком виходить третя збірка поезій, яку назвали другою збіркою «Поеми Е. По. Друге видання», яке теж не знайшло свого читача.
У 1833 р. світ побачив перший прозаїчний твір «Рукопис, знайдений у пляшці». Творчість Едгара По знаходилася зазнала впливу романтизму, який на Заході вже завершився, де яскраво вибухнув у «страшних розповідях» Едгара По. Значний вплив на твори письменника мала творчість німецького письменника Гофмана.
Восени 1833 р, Балтиморський журнал проводив конкурс на кращу розповідь та поезію. Едгар По відправив декілька новел, серед них уривок у віршах «Колізей». Журі вирішили. що поезія і розповідь Едгара По є найкращою з усіх представлених на конкурсі, але вирішили нагородити лише розповідь «Манускрипт, знайдений в пляшці», в якості нагороди, Едгару заплатили лише 100 доларів, які врятували письменника від голодної смерті.
З 1833 р. по 1840 р. Едгар По працює автором в різних журналах, друкує свої поеми та розповіді.
Містичне у творчості письменника використовується, щоб досягти ефекту, у таких творах : «Лігея», «Побачення» та «Падіння дому Ашерів».
Щодо науково-фантастичних розповідей «Пригоди Ганса Пфалля», «Небувалий аеростат», «Пригоди Артура Гордона Піма» в яких наука відіграє лише завуальовану роль, тому що письменник намагається науко образити та містифікувати читача, тема науково-фантастичних розповідей така, як в інших розповідях По, неминучої загибелі героїв.
Цілковитий успіх Едгар По завдяки детективам, його перу належать такі детективні розповіді, як: «Вбивство на вулиці Морг», «Таємниця Марі Роже», «Вкрадений лист», почасти у свої детективні романи письменник включає свої поезії.
У своїй статті «Принцип поезії» письменник проводить розбіжність між поезією та наукою, письменник, вважав, що істина не являється складовою поезії, а навпаки протистоїть їй, а основою поезії вважається краса, яка передає почуття.
Найкращою поемою Едгара була поема «Ворон», яка вийшла у світ в 1845 р. автор поеми попередньо встановив розмір твору, рефрен, строфу, а потім вибрав вже тему, в якій порівняв скорботу і красу, наприклад смерть красивої жінки. «Ворон» зображає страшне в буденному, каркання ворона в кінці поеми та загнаного бурею одинокого мрійника, який більше ніколи не побачить свою покійну кохану.
Родзинкою творчості Едгара По стала поема «Евріка», видана в 1848 р. , в цій поемі письменник висловив принципи своєї філософії, які стали загальноприйнятою теорією лише в XX столітті.
Оригінальність стилю творчості По не знайшла продовжувачів в Америці, але французький письменник Бодлер, який перекладав твори По, не тільки познайомив з творчістю Едгара – Європу, а також і використовував цей стиль у своїй творчості.
Найбільше творчість Едгара По, перекладали російські письменники. Наприклад, поема «Ворон» була перекладена багатьма письменниками-перекладачами, зокрема Бальмонтовим, Брюсовим, Голіковим.
$Особисте життя
Особисте життяписьменника було таким же несподіваним і містичним, навіть драматичним.
У влітку 1831-р. , Едгар Аллан перебував в Балтиморі у тітоньки Клемм. У пані Клемм була донька Віргінія, якій судилося стати дружиною письменника.
На момент весілля Віргінії було всього 13 років, Едгару -27.
В 1841-1843 рр. , молоде подружжя проживало неподалік Філадельфії, на той момент фінансове положення письменника – стабілізувалося, але закохану пару чекало потрясіння.
В 1843 р. Віргінія співала в опері й після чергового виступу у неї тріснула кров’яна жила і вона знаходилися при смерті. Віргінія знала, що помре і помираючи взяла клятву з хорошої подруги Едгара По — місіс Шью, що та не покине його.
Після смерті дружини Едгар переживаючи важку втрату почав сильно пиячити, вести розгульне життя, шукав жінок і думав ще одружуватися другий раз. В житті він поводив себе дуже дивно і не зрозуміло, хоча продовжував писати, і декотрі його твори були дійсно геніальними. Але хворобливе пияцтво руйнувало життя поета, припадки алкоголізму стали все частішими, нервозність переросла у психічний розлад. Місіс Шью, не змогла зрозуміти хворобливого стану поета вирішила покинути його дім. Таким чином Едгар По залишився сам на сам зі своєю хворобою.
Останні роки
Востанні рокисвого життя Едгар По любив випивати, але з часом пристрасть до творчості взяла верх над алкоголізмом письменника і за півроку до смерті він перестав пити.
У 1849 р. гарно одягнений Едгар По читав лекції в університеті Ричмонда, темою його лекції був «Поетичний принцип». Того ж самого дня з Ричмонда письменник поїхав у Балтимор, знайомі, які бачили Едгара востаннє говорили, що мав із собою близько півтора сотні доларів. Що сталося з письменником потім достеменно не відомо.
Але того самого жовтневого вечора, коли письменник виїхав з Ричмонда, його було знайдено біля сходів таверни Раяна в Балтиморі, де знаходився виборчий округ, і направлено у місцеву лікарню. Пацієнт знаходився в тяжкому стані не міг розмовляти та ходити, на ньому була брудна пошарпана одежа, яка не належала йому. Не було жодних ознак алкоголю чи травми при огляді пацієнта. Але о 3 годині ночі в Едгара розпочалися зорові галюцинації та марення, лікар ставили письменнику діагноз – делірій (психологічний розлад, який супроводжується маренням).
З часом стан пацієнта покращився і його перевели в загальну палату, але лікарі не відступали від поставленого діагнозу – делірій та намагалися лікувати По алкоголем, але письменник категорично відмовлявся вживати алкоголь.
За декілька днів у Едгара Алана По стан різко погіршився почалися напади буйності та марення, він через силу пив алкоголь, відчував слабкість і помер на четвертий день лікування. Дата смерті Едгара По 7 жовтня 1849 р. , останніми словами письменника були слова звернені до Бога «Господи, допоможи моїй бідній душі. .»
З 1995 р, раз в рік в Меріленді збираються лікарі та вчені, які вивчають діагнози відомих покійників, серед них була постать і Едгара По, вивчивши всі ознаки хвороби сучасні лікарі зійшлися на думці, що Едгар По був хворий на сказ.
Едгара По поховали на Балтиморському цвинтарі, зараз він називається "Old Western Burial Ground».