Гійом Аполлінер народився 26 серпня 1880 році в Римі, Італія.

Мати - Анжеліка Костровицька - походила з польського роду, мала також італійське коріння.

Батько невідомий.

Мав молодшого брата - Альберта.

Ранні роки

При народженні був записаний як син невідомих батьків за прізвищем Дульчіні, однак згодом мати визнала його та записала під повним іменем Альберт ВлодзімєжАлександерАполлінарісКостровицький.

1887 року родина переїхала жити до Монако, де пройшла юність письменника.

1899 року разом з сім’єю оселяється в Парижі, а літо проводить в Бельгії.

повернувшись після літа до Парижу, почав працювати в банку та закінчив курси стенографії. Через фінансові проблеми був змушений писати твори на замовлення, які видавалися під іменем замовника.

1901 року отримав запрошення викладача французької мови в заможну родинуМіло. Провів деякий час, відвідуючи Німеччину, Австрію.

1902 року повернувся до Парижу, де став редактором видання “Супутник рантьє”.

Освіта

Освітуздобувавв релігійному коледжі Святого Карла в Монако, а потім в Каннах.

1896 року був виключений з коледжу в Каннах через зберігання заборонених книг.

Продовжив навчання в Ніцці в риторичному класі ліцею Массена в період 1896-1897 років. Після п’яти місяців покинув навчання, вирішивши стати вільним літератором. Саме в цей час з’являються перші спроби пера.

Творчість

Навчаючись в Ніцці разом з товаришем Аполлінер видавав рукописний часопис, в якому публікувалися вірші та статті, та обрав собі псевдонім “Гійом Макабр”.

1902 року вперше опублікував в журналі “Табарен” оповідання “Єресіарх” під псевдонімом Гійом Аполлінер.

1909 року певний час публікувався в журналі “Марж” під псевдонімом “Луїза Лаланн”, де Аполлінер отримав пропозицію вести в журналі жіночу рубрику. Це викликало значний інтерес читачів.

“У в’язниці Санте” вийшла під впливом перебування Аполлінера у в’язниці.

1907 року задля заробітку вийшло два еротичних романи “Одинадцять тисяч зірок” та “Подвини молодого Дон Жуана”, які були надруковані підпільно та під псевдонімом. Еротичні романи були зібрані письменником Елеміром Буржом в одну збірку та видвинуті на Гонкурівську премію.

Першою поетичною збіркою поета вважається “Бестіарій чи кортеж Орфея”, яка вийшла друком 1911 року. Книга складалася з коротких віршованих форм, які були присвячені тваринам.

З 1911 року і до самої смерті вів рубрику “Курйози” у газеті “Французьким Меркурій”.

1912 року, після закінчення стосунків з Марі Лорансен, Аполлінер пише один з найвідоміших віршів “Міст Мірабо”, головною темою якого є кохання, що минає.

1913 руки вийшла збірка “Алкоголи”, яка містила найкращі видання Аполлінера. Збірка отримала велику кількість критики. Разом з даноюзбіркоюпублікується книга “Художники-кубісти:Міркування про мистецтво”, в якій письменник розкриває принципи кубізму та намагається перенести його в літературі.

1914 року було опубліковано декілька віршів, написаних каліграмами - шляхом малюнків. Найвідомішою каліграмою є “Зарізана голубка і водограй”, в якій шляхом розташування літер різного розміру та під різними напрямками створюється образ голубки над струменями фонтану. Твір символізує тугу за загиблими на війні.

Повернувшись з війни, публікує збірку оповідань “Убивствопоета”, в якій окреслив збірну постать поета.

1917 року ставиться п’єса “Соски Тіресія”, яка написана в жанрі сюрреалістичної драми. П’єса спровокувала скандал та стала першою постановкою Театру абсурду.

В листопаді того ж року зачитує лекцію “Новий дух та поети”, в якій змалював стан тодішніх реалій та висунув термін “новий реалізм” у поезії, поставив під сумнів необхідність дотримання правил граматики.

1918 року вийшла друга збірка віршів під назвою “Каліграми. Вірші миру і війни”, що присвячувалась другу Рене Далізу, що загинув на фронті 1917 року. Збірка складається з шести розділів та містить 84 поезії.

В період 1917-1918 роки написавдекількасценарії для фільмів та створив п’єсу “Казанова”

Особисте життя

Вперше закохався влітку 1899 року в Марію Дюбуа, перебуваючи в Бельгії.

Подорожуючи разом з родиноюМілопо країнах Європи закохався в гувернантку сім’ї - Анні Плейден. Однак почуття виявились невзаємними.

Повернувшись до Парижу, 1903 року разом з іншими поетами створив журнал “Свято Езопа”, який видавався до 1904 року.

1905 року відбулося знайомство з художником Пабло Пікассо, що справило значний вплив на поезію Аполлінера.

З 1907 по 1912 роки мав роман з художницею Марі Лорансен. Дівчина покинула Аполлінера заради заможного чоловіка, після чого письменник занурився в себе на спробував курити.

1911 року став підозрюваним у викраденні картини да Вінчі “Джоконда” з Лувру на пару з Пікассо. Протягом тижня перебував в ув'язненні, а після звільнення ще протягом чотирьох місяців продовжував перебувати під слідством. Того ж року намагався отримати французьке громадянство, проте отримав відмову.

В 1912 році став одним з засновників, а 1913 - директором журналу “Паризькі вечори”, де публікувалась інформація стосовно нововведень в поезії та живописі.

1914 року подав повторний запит на отримання французького громадянства, яке отримав 9 березня 1916 року.

В грудні 1914 року знайомиться з Луїзою де Коліньї-Шатійон, в яку закохується. певний час вони листуються, проте у березні 1915 року пара розлучається.

1915 року, в потязі знайомиться з Мадлен Пагес, якій невдовзі робить пропозицію. після отримання поранення закінчує відносини з Мадлен.

Під час Першої світової війни воював на фронті в рядах добровольців, де в березні 1916 року отримав поранення в голову та переніс трепанацію черепа. Після повернення з фронту був нагороджений Бойовим Хрестом.

Ввів термін “сюрреалізм” Аполлінер у березні 1917 року, використавши його під час написання листа.

1918 року одружився з Еммою Луізою Жаклін Кольб, з якою познайомився 1917 року.

Смерть

9 листопада 1918 року, в період епідемії іспанського грипу, помер. Похований на кладовищі Пер-Лашез в Парижі.