Марина Іванівна Цвєтаєва була не тільки відомою російською поетесою та прозаїком, але й перекладачем.
Народилася майбутня письменниця у столиці Російської Федерації, Москві, восени, 8 жовтня 1892 року. Батько її був відомими мистецтвознавцем, а мати – піаністкою. У Марини також була сестра молодша за неї на два роки (яка також як і вона обрала шлях письменництва) та брат.
В цілому дитинство Марини пройшло у місті Москва, хоча вона часто, через хворобу матері відвідувала такі країни як Італія, Швейцарія та Німеччина. Після смерті матері, у 1906 році, Марину, її сестру та брата виховував батько, який і познайомив їх зі світом класичної, вітчизняної та зарубіжної літератури, а також мистецтвом, долучаючи між тим до вивчення іноземних мов.
Початкову освіту майбутня письменниця отримала навчаючись у приватній жіночій гімназії, згодом продовживши її у пансіонах Лозанни, що у Швейцарії, та Фрайбурга, що розташований у Німеччині. У віці 16-ти років відправилася до Парижу, з метою прослухати курс лекція по темі старофранцузська література, що проходив у Сорбонні.
Тяга до письменництва та творчості у цілому розвинулася у Марини, ще в дитинстві. Так, вже у шестирічному віці дівчинка почала писати свої перші вірші, більш того вони були написані не тільки на російській мові, але на німецькій та французській.
У свої вісімнадцять молода письменниця вже опублікувала свій перший збірник оповідань під назвою «Вечірній альбом» у 1910 рік. Сюди були долучені також вірші, які були створені письменницею в період між 1907 – 1910 роками. У тому ж, 1910-му, Цвєтаєва написала свою першу критичну статтю «Чарівність у віршах Брюсова».
Серед інших її творів можна відзначити збірник віршів «Чарівний ліхтар», який побачив світ у 1912-му, та «З двох книг», яка була опублікована вже через рік, у 1913-му.
В період між 1917 та 1922 роками, нею був написаний цикл віршів, який вона назвала «Лебединий стан». А між 1918-1920 –ми вона написала декілька романів та п’єс романтичного характеру: «Юрась» , «Цар – дівиця» та ін.
Починаючи з 1921 року письменниця була частим гостем літературних вечорів які проводив Всеросійський союз поетів та засідання «Никитинських суботників». А також вона час від часу виступала з читанням своїх творів.
У роки громадянської війни письменниця жила у Москві, працюючи спочатку в Інформаційному відділі Комісаріату у справах національностей (осінь 1918-го) та у Центральній колегії піклування про полонених і біженців протягом 1919-го. Починаючи з листопада 1920 - го була задіяна в театральному відділі Наркомосу.
У 1911 році Марина Цвєтаєва познайомилася з Сергієм Ефроновим, а вже у наступному, 1912-му вони уклали шлюб. У сім’ї народилося трійко дітей: двоє дівчат (одна з яким померла від голоду у дитячому будинку) та хлопчик, який загинув на фронті (був розстріляний у серпні 1941-го). Вже через два роки після одруження, у 1914-му Марину життя звело з Софією Парнок, яка займалася перекладацькою діяльністю. Зовсім скоро між ними розпочався бурхливий роман, про який письменниця згодом скаже, як про першу катастрофу у своєму житті. Цвєтаєва була настільки закохана, що присвятила Софії відомий цикл віршів лесбійського характеру під назвою «Подруги». Роман між ними хоч і був бурхливим та закінчився доволі швидко, у 1916 – му. Після чого «блудна» письменниця повернулася у сім’ю.
Марина Цвєтаєва померла 31 серпня 1941 року зачинивши самогубство (повішання) у будинку Бродельщікови, куди її та її сина було визначено на постій. Поховали письменницю у Єлабузі на Петропавлівському цвинтарі.
Цікаві відомості про письменницю
1. Марина Цвєтаєва притримувалася думки, що імена значною мірою впливають на долю людини. Але сина якого вона так довго чекала письменниця за наполяганням чоловіка назвала Георгієм, хоча буква «й» в імені на її думку могла «забрати» у нього мужність.
2. Письменниця повісилася на тій самій мотузці якою перев’язував її речі Пастернак під час евакуації до Єлабугу.
3. Марина залишила по собі три посмертні записки. Так, у першій вона просила Асєєвих забрати до себе її сина, у другій знову просила своїх евакуйованих товаришів перевірити чи часом вона не похована жива, та чи вдало її син дістався до місця призначення. Та й у третій записці вона просила…просила вибачення за свій вчинок у сина, пояснюючи це тим, що вона зовсім заплуталася.
4. За деякими даними Марина була настільки «зачарована» своїм сином, а він був настільки розбещеним таким відношенням до себе, що їх стосунки мали зовсім неоднозначний характер.
5. Понині залишається невідомими місце розташування могили письменниці, незважаючи на прикладені під пошуку зусилля спочатку її сестри а згодом й доньки.
6. Неодноразово письменниця протягом життя знову і знову перечитувала деякі книги, які читала їй мама у дитинстві. Кожного разу переосмислюючи їх по - іншому та з кожним разом «беручи» з них щось нове.
7. Вона так і не була визнана за життя, неодноразово «помираючи з голоду» та не маючи грошей навіть на шматок хлібу. А її виступи з віршами на літературних вечорах та написані нею перекази не були оцінені її сучасниками.
Можливо творчість Марини Цвєтаєвої не була оцінена за часів її життя, проте після нього про неї почали говорити. Вона залишається відомою й до тепер, адже твори, які наповнені романтичним максималізмом, духом самотності, відчуттям трагічного кохання та іншими сильними емоціями не залишають байдужими нікого з тих, хто хоч раз прочитає її вірші.
Напевне це і є талант.