Булгаков Михайло Опанасович— легендарний російський письменник, журналіст, драматург та прозаїк. Автор знаменитих романів та повістей, серед яких: «Майстер і Маргарита», «Собаче серце», «Дияволіада», «Біла гвардія», «Дні Турбінних».
$Ранні роки
На жаль проранні рокиБулгакова збереглося дуже мало інформації. Відомо лиш, те що народився письменник на Київщині в місті Орел, різні джерела подають дві дати його народження 03. 05. 1891 та 15. 05. 1891 р.
Майбутній митець народився у сім’ї Панаса Івановича — професора духовної академії та відданої домогосподарки Варвари Михайлівни. Найстаршим був Михайло, крім нього, було ще 6 дітей: Віра, Надя, Варя, Коля, Ваня і наймолодша Льоля(Олена). Варвара Михайлівна – мати Булгакова добре виховала своїх дітей, привчила з дитинства поважати інших людей та любити мистецтво. Своє дитинство відомий письменник провів у Києві. Сім’я Булгакових була змушена винаймати квартири в різних районах Києва, оскільки власного житла не було. Згодом Панас Іванович Булгаков купив землю біля лісу у місті Буча, де побудував будинок,але на жаль у 1918 році будинок згорів.
Дитинство і юність
ДитинствоМихайла Булгакова також проходило у Києві. Спочатку малий Михайлик навчався у першій Київській гімназії. Після закінчення навчання у гімназії юний Булгаков вступив до Київського університету на медичний факультет.
Всі роки своєїюності, після закінчення університету з 1916 року і до весни 1921 року — Михайло Опанасович працює військовим лікарем у Камянці-Подільському, Чернівцях, Київському воєнному госпіталі. У 1919 році Булгакова мобілізують в армію УНР, після мобілізації відправляють працювати лікарем до Смоленської губернії. Під час своєї лікарської діяльності, лікуючи маленького хлопчика, Михайло Булгаков заражається дифтерією і в цілях профілактики приймає сильні ліки, які призводять до залежності. Саме під час відрядження у Смоленську губернію Булгаков приймає рішення розлучитися з фахом лікаря на завжди та присвятити всього себе творчості.
$Творчість
СвоютворчістьМихайло Булгаков розпочав ще в дитинстві, в сім років він написав першу повість «Пригоди Світлана». Та перша друкована його робота, стаття «Прийдешні вісті», побачила світ лише в 1918 році. Ще бувши лікарем, Михайло Опанасович починає працювати над геніальними сатиричними повістями такими, як: «Записки юного лікаря», «Собаче серце», «Фатальні яйця», «Біла гвардія», «Дні Турбінних»
Восени 1921 року для Михайла Булгакова розпочинається новий період у його творчості, він перебирається жити до Москви. Фінансово нелегке становище змушує видатного митця перебиватися на різних роботах, щоб мати за що прожити, але не відбирає бажання писати та розвиватися літературно. В цей період видатний автор пише багато сатиричних творів — шедеврів, серед них «Дияволіада», «Собаче серце».
Справжнім злетом у творчості Михайла Опанасовича став 1923 рік, саме в цьому році письменник вступає у Всеросійську спілку письменників. А вже в 1926 році з великим успіхом на сцені Московського художнього театру відбувається прем’єра його п’єси «Дні Турбінних»,на якій був присутній сам Йосип Сталін. П’єса «Дні Турбінних» зазнали похвали від головного вождя СРСР. Але попри таланти та успіхи у творчості Булгакова не припинявся шквал критик в його сторону одна за одною в газетах з’являться негативні рецензії на його твори. За підрахунками самого письменника за 10 років праці, лише було три позитивних рецензії на його твори, решта негативні.
Роман «Біла гвардія», п’єси «Дні Турбінних» та «Біг» були написані в один і той самий період з 1925-1928 р. ці твори вважаються трилогією в яких головний герой Олексій Турбін відображає духовні пошуки самого Булгакова. У романі «Біла гвардія» головний герой Олексій трагічно сприймає події пов’язані із революцією і громадянською війною, і ставить собі питання «Як бути?», «Що робити далі?», але цих відповідь читач не знаходить у даному романі. Питання поставлені головним героєм в романі «Біла гвардія» знаходять відповіді у п’єсах «Дні Турбінних» та «Біг». Головний герой п’єси «Дні Турбінних» - Олексій вирішує для себе, що краще загинути, ніж стріляти у свій народ, тому він і гине рятуючи юнкерів. У п’єсі «Біг» - Булгаков показує, що могло би статися, коли б Олексій Турбін не загинув, а емігрував, як головний герой п’єси «Біг» - генерал Хлудов. Генерал Хлудов врятувався втікши із країни де була війна, та серце і думки Хлудова залишилися на батьківщині та не дають йому спокою. Зрештою головний герой сам доводить себе до самогубства. Саме цим Булгаков показує драматичний кінець для російської інтелігенції, руйнування культурних засад суспільства, нагадує про втрачені гуманістичні цінності. Через свої міркування стосовно російської інтелігенції творчість автора і сам автор зазнають переслідувань і утисків з боку влади.
Одного разу під час чергових обшуків квартири Булгакова в 1926 році, був знайдений і вилучений рукопис повісті «Собаче серце». Сюжет булгаківської повісті "Собаче серце" стає прикритою пародією на тогочасну політику і в цілому на радянський режим.
У підсумку повість «Собаче серце» заборонили цензурою до 80-років, така ж доля спіткала п’єси «Багряний острів» та «Зойчина квартира». І взагалі з 1929 року творчість Булгакова була заборонена — так розпорядився Сталін. Після заборони публікувати свої твори Михайло Булгаков неодноразово звертався до Сталіна за дозволом покинути Росію, але всі листи письменника залишилися без відповіді.
З 1928 року Михайло Булгаков починає працювати над написанням роману «Майстер і Маргарита», а також паралельно трудиться над п’єсою «Кабала святош».
У 1930 році Булгаков працює в МХАТі в ролі актора, грає головну роль у спектаклі «Піквікський клуб» Діккенса. У 1935 році на сцені відбулася прем’єра п’єси «Кабала святош», яка зазнала жорсткої критики, після провалу цієї п’єси Михайло Опанасович йде з театру. Після театрального життя весь свій час письменник присвячує написанні роману «Майстер і Маргарита».
Бестселером у творчості Михайло Булгакова звичайно ж став роман «Майстер і Маргарита», який поєднав в собі три світи: стародавній, потойбічний та сучасний. В романі «Майстер і Маргарита» яскраво зображене життя тогочасної Москви, яке переплітається із подіями з роману написаного Майстром, а також переосмислюються біблійні події – суд Понтія Пілата і страта Ієшуа. Часто роман «Майстер і Маргарита» називають роман в романі, через свою складність сюжетних ліній.
Тема роману для всіх давно відома – кохання, боротьба добра і зла, каяття та прощення, ці «нотки» завжди хвилювали та будуть хвилювати всі покоління. У написані роману «Майстер і Маргарита» Михайло Булгаков показав себе як різнобічний автор, він вдало використав всі художні прийоми: фантастику, сатиру, гумор, гротеск, що робить роман досконалим і не схожим на інші.
Дослідники творчості Михайла Булгакова, характеризують роман, як “магічний реалізм”. Саме магія та реальність відображається в епізоді, де Бездомний та Берліоз відпочиваючи в парку планують випити абрикосової. Що може завадити двом освіченим митцям-атеїстам завершити їхні плани, але до їхньої випадкової розмови про Бога до них приєднується не абихто, а сам Воланд.
Воланд говорить письменникам, що доля людини визначена наперед і навіть передбачає смерть Берліоза “. .. Аннушка висе купила олію, і не лише купила, але навіть і розлила", за декілька хвилин Берліоз послизьнувся на розлитій олії та потрапляє під трамвай та гине. Вже з початку роману стає відомо, що в на сцену виходять містичні сили.
Крім Воланда в романі зустрічаються та інші містичні персонажі — Коров’єв, Фагот, Азазелло, відьма Гелла та кіт Бегемот. До речі із всіх містичних персонажів згаданих Булгаковим у своєму романі, кіт Бегемот мав реального прототипа, у Михайла Опанасенка був чорний собака по кличці — Бегемот. За словами знайомих сім'ї Булгакових, одного разу під час святкування Нового Року після дзвону курантів — собака гавкнув 12 раз, хоча його ніхто цьому не вчив.
У своєму романі письменник талановито показує, як містичне і буденне йдуть поряд, цю картину дуже вдало показано під час виступу Воланда у московському вар’єте. “Маг” Воланд зі своєю компанією показують “фокуси”, але насправді це не фокуси, а насмішка над дурістю людей і викриття морального обличчя суспільства.
Єдиною містичною сценою в романі “Майстер і Маргарита” є бал Сатани. Але навіть ця містична сцена автор підкреслює буденність міста, яке живе своїм життям розвагами.
Отже, Булгаков змальовуючи незвичайне — містичне вводить в контекст реальне життя тогочасного суспільства, показавши проблеми та моральні настанови їхнього життя.
$Особисте життя
Проособисте життяписьменника відомо, що в нього було три дружини. Перше кохання, яке не знало меж, було між юним Михайлом Булгаковим і Тетяною Лаппою. Пара одружилася в 1928 році. Тася(так називав Тетяну — Булгаков) дуже любила свого чоловіка і робила для нього все тільки можливе і неможливе, щоб її чоловік міг писати та присвячувати свій час літературній діяльності. Молода сім’я Булгакова і Тетяни жила досить бідно і при виникненні фінансових труднощів Тетяна закладала всі свої коштовності в ломбард(вона була родом з заможної сім'ї), щоб тільки утримати себе і чоловіка. Тетяна безжально жертвувала собою заради кохання, заради Михайла, який не помічав цих жертв. Друга дружина – Любов Білозерська,була повна протилежність Тетяні Лаппі, вона не хотіла чути про фінансові труднощі та з часом, коли вони виникали, почала зраджувати Булгакову. Третя дружина –Олена Шиловська(Нюрнберг), була справжнім другом і опорою письменнику, якій він і присвятив свій роман «Таємному другу».
Саме завдяки Олені Шидловській роман «Майстер та Маргарита» переріс з рукопису в книгу та потрапив до читача. Вона багато доклала зусиль для того, щоб книга побачила світ.
Дітей у Булгакова не було, хоча Тетяна Лаппа була двічі вагітна від письменника, та через фінансові труднощі пара не народжувала дітей і з часом після декількох абортів, Тетяна більше не змогла завагітніти.
Останні роки
На превеликий жальостанні рокиписьменника пройшли у важких муках. Коли Булгаков захворів, він чітко розумів, що його життя підходить до кінця. Він, як колишній лікар зваживши всі симптоми та поставивши собі невтішний діагноз – невиліковна хвороба нирок і готується до смерті. В останні дні свого життя Михайло Опанасович не здатен був писати сам, але все ж ще диктує правки до роману «Майстер і Маргарита», які вписує в його рукопис дружина Олена. Останньою фразою, відредаговано автором, була репліка Маргарити: «Так це, отже, літератори за труною йдуть?»
В останні дні в Михайла Опанасовича були сильні болі які нічого не могло полегшити, навіть прийняття морфію не допомагало йому.
10. 03. 1940 року Булгакова не стало. 12 березня 1940 року Михайла Опанасовича поховали на Новодівочому цвинтарі у Москві.