Оскар Вайлд - широковідомий ірландський поет, а також драматург, прозаїк та есеїст твори якого відомі в усьому світі серед дорослих та підлітків й у сучасному світі.
$Ранні роки
Народився майбутній поет восени, 16 жовтня 1854 року у місті Дублін (Ірландія) у сім’ї англо – ірландських інтелектуалів. Батько його, Вільям, був лікарем - офтальмологом, а мати, Джей Елджі, відомою письменницею з італійським походженням, писала вірші для Молодих ірландців. Оскар був середнім з трьох дітей, та до дев’ятирічного віку навчався вдома, де найняті викладачі та гувернантка навчали хлопчика французькій та німецькій мов. Починаючи з 9-ти років він навчався у Королівській школі Портора, що у графстві Ферман з 1864 –го до 1871 рік включно. Влітку хлопець відпочивав від навчання на віллі Мойтура Гаус у селищі Конг, що у графстві Мейо, яка була побудована його батьком.
$Освіта
У 1871 – му році, юнак вирішив залишити навчання у Королівській школі, але не для того щоб байдикувати, а щоб вступити до Трініті-Коледжу у Дубліні та вивчати класику. Що і було зроблено. Навчався тут хлопець до 1874 року, а кімнату в якій проживав ділив зі свої братом Віллі. Під час студентських років у Трініті Оскар познайомився і досить сильно зблизився з деякими науковцями, серед яких: Р. Є. Тірелл,, А. Палмер, Е. Доуден, а також Дж. П. Магаффі, який був для хлопця наставником і завдяки спілкування з яким Оскар зацікавився вивченням грецької літератури. Саме Оскар працював з Магаффі над створенням книги «Соціальне життя в Греції».
У Трініті-коледжі було своє філософське товариство яке відвідував Оскар, де проводив інтелектуальні бесіди на тему літератури та письменників з іншими членами клубу. В досить короткий час Оскар вже й сам приєднався та став одним з його учасників, де був досить популярний. Також він зарекомендував себе як сумлінного та старанного студента, в перший же рік навчання зайнявши перше місце у класі, а вже наступного року вигравши стипендію, яка проводилась на екзаменаційному конкурсі, після чого, як «вишеньку на торті» отримавши золоту медаль Берклі за відмінне знання грецької.
З 1874-го хлопець на протязі чотирьох років відвідував Магдален – коледж, що розташований у Оксфорді, у відділені класики. Він хотів ще раз змінити місце навчання, та навіть подавав заяву до Оксфорд Юніон, але йому відмовили. На протязі навчання тут Оскар багато подорожував Європою, написав декілька творів, та поему «Равенна» ( 1878), на створення якого його надихнули відвідини міста Ньюдігейт за декілька років до того і за яку його нагородили Ньюдігейтською премією. Також у цьому році, наприкінці осені він став бакалавром мистецтв у сфері Classical Moderations за яку отримав подвійну нагороду. Також в період навчання тут юнак зацікавився масонською Ложею, члени якої привернули його увагу своїм вбранням, секретами, а також різноманітними таємними ритуалами. Після чого подав заяву до вступу до неї, і за досить швидкий термін його підвищили до «Майстра – каменяра найвищого ступіня». Оскар також був відомий своєю участю у естетичному та декадентському рухах. В той період у нього було довге волосся та відкрито зневажливе відношення до усіх видів «чоловічого» спорту, хоча собі хлопець «дозволяв» час від часу займатися боксом. Перебуваючи на третьому курсі Вайльд звів знайомство з Вольтером Патером, хоча ще за довгий час до цього дня знав про нього та був у захваті від його робіт.
$Творчість
Закінчивши навчання у Оксфорді Вайлд вирішив повернутися додому, після чого розпочав пошуки роботи. Він «наводив справки» серед знайомих про роботу у Оксфорді та Кембриджі куди хотів влаштуватися на посаду викладача. Проте з цього нічого не вийшло і протягом наступних шести років він на гроші, які отримав продавши батьківський будинок проводив свої дні в таких містах світу як Лондон та Париж, а також у США куди їздив для читання лекцій. Також в цей період він творив та друкував свої вірші, які розпочав писати ще за часів навчання у Трініті – коледжі. Публікувались його твори у різноманітних журналах, зокрема у Журналі дублінського університету.
У 1881 – му, у році 27-ми років деякі з його віршів та поеми були оновлені і доповненні його «свіжими» поетичними роздумами. В результаті була створена книга «Вірші», яка була надрукована у 750-ти примірниках та яка «розліталася просто на очах», в результаті чого у 1882 – му було опубліковано друге її видання. На цей раз книга мала досить дорогий та привабливий вигляд, що також не залишало байдужими нікого з зацікавлених та й просто тих які хотіли «глянути одним оком». Так, вона була емальована, обкладинка її була виготовлена з пергаменту, на якій було виповненно тиснення у вигляді позолоченого цвіту. А для сторінок використався голландський папір ручної роботи. Однаке не обійшлося без ложки дьогтю, оскільки у Оксфорд Юніон, дізнавшись про книгу провели голосування в результаті якого більшістю голосів вона була оголошена плагіатом.
Трохи згодом Оскару надійшла пропозиція від Річарда Д’Ойла Карта, який був англійським імпресаріо з метою здійснення туру та проведення лекцій на території Північної Америки. Вайльд погодився і вирушивши в дорогу кораблем, вже 2 січня 1882 року прибув на місце. Через величезний комерційних успіх, тур тривав протягом майже року, хоча спочатку заплановувався лише на 4 місяці. Лекції Оскара були достатньо різноманітним, і серед тем які він охоплював були навіть пов’язані з дизайном.
Преса була настроєна проти нього, через його поведінку, зокрема у Бостоні, коли він читав лекції про естетику, через його «жіночий» вигляд під час навчання у коледжі, за написання віршів які начебто могли надати поганого впливу на чоловіків та жінок, які їх читали, та мабуть за багато чого іншого навішавши на нього купу ярликів, але те письменника не сильно займало, важливішим для нього було те, що він «влився» та був своїм у достатньо різноманітних колах Америки. Так, сьогодні він випивав чарочку міцного з працівниками шахти у Леваді, а через декілька днів вже відвідував більш «елітні кола», одним словом Оскар Вайльд був очікуваним та шанованим гостем майже у всіх містах, які відвідував.
В період між 1885 – 87 роками Оскар Вайльд працював у декількох журналах та газетах, зокрема у The Pall Mall Gazette. Обов’язки його полягали у журналістській діяльності та написанні рецензій. І ця робота йому подобалась. Вона йому пасувала. У 1887 – му він влаштувався на роботу редактором у журнал Жіночий світ. І знову він опинився на своєму місці оскільки досить швидко журнал було перейменована на The Woman's World, а тематика статей стала більш серйозною, так Оскар писав статті на тему виховання та культуру і разом з тим залишив дискусії та статті на теми моди та мистецтва. Тим часом він також працював над поповненням хороших відгуків від його друзів та знайомих з артистичного кола та від його дружини зокрема. Через деякий час Оскар почав втрачати інтерес до цієї роботи, що позначилося на популярності журналу, продажі якого різко почали падати. Восени 1889 року Оскар знайшов себе у прозі та залишив роботу у «Жіночому журналі», який після уходу проіснував ще досить короткий час.
Починаючи з 1989 року Оскаром була видана низка казок серед який і «Щасливий принц». У 1891 - му ним було опубліковано» збірник «Злочини лорда Артура Севіла» та деякі інші оповідання. А ще раніше, у 1889 – му Blackwood's Magazine опублікував його «Портрет пана В. Г» який Вайльд почав писати у 1887 – му.
Та невдовзі Оскар переключився на написання есе та діалогів. Так, зимою 1889-го у журналі Дев’ятнадцяте сторіччя було надруковано його «Занепад брехні: діалог», а життєпис Т. Г. Вейнрайта написаний у жанрі сатири названий «Перо, олівець і отрута» з’явився у The Fortnightly Review.
В середині літа 1890 року у журналу Lippincott's Monthly Magazine було надруковано першу версію «Портер Доріана Грея», який майже одразу був доволі жорстко розкритикований рецензентами за наявність у ньому декадансу та гомосексуальних алюзій. І хоча Вайльд був незгодний з такою критикою але все-таки відкоригував твір перед повторною публікацією у 1891-му. Так, було дописано 6 глав, «викинуто» гомо-еротичні сцени та декадентські уривки. . а також було дописано передмову яка включає у себе 22 епіграми. На цьому зміни закінчилися. І хоча цей твір і приніс славу письменнику задум його до кінця не розкритий і сьогодні. Скоріш за все задум письменник вклав у свій початковий твір, який зник або був «заретушований» після корегування.
$Особисте життя
У 1881 році у Лондоні Оскара було представлено Констанс Ллойд, яка була донькою доволі багатого королівського адвоката. Ці двоє сподобалися один одному одразу, після чого почати зустрічатися. І через декілька років, у 1884-му було прийнято рішення одружитися. Весілля зіграли наприкінці весни в Церкві святого Джеймса що у Паддингтоні. Вклавши досить великі кошти було відремонтовано та «приведено до тями» будинок на Тайт - Стріт де вони і оселилися. У цьому шлюбі народилося двійко синів для яких, їх татусь, Оскар постійно писав, вигадував та публікував різноманітні казки.
Якщо щось має статися, воно станеться, якщо людина чогось прагне вона скоріш за все буде це мати і ніякий шлюб цьому не допоможе. Так сталося і в сім’ї Оскара. Сім’я почала розпадатися після того як його дружина завагітніла удруге і почала фізично відштовхувати свої зовнішнім виглядом письменника. А у 1891 році судьба звела його з лордом Альфредом Дугласом, який на той час був бакалавром у Оксфорді. Альфред був досить привабливим, розпещеним та…гомосексуальним. Незрозуміло як саме сталося, але Оскар закохався у Альфреда і між ними до 1893 року відбувалася «особлива» дружба. В той час Оскар заробляв досить непогані гроші які витрачав на Альфреда та всі його примхи різного характеру. Через деякий час після кількох розмов з батьком «близького друга», який був настроєний досить агресивно і на поведінку сині і на Оскара і на характер їх стосунків, Вайльд почав розуміти що його долучають до жорстокого протистояння між батьком й сином, до того ж йому були зовсім не до вподоби образи в його сторону, та й більше того думав Оскар. якщо таке протистояння продовжуватиметься то зовсім скоро про його «уподобання» дізнаються всі. Так тривало деякий час поки не дійшло до точки кипіння. Так, у 1895 році у Лондоні мала відбутися постановка п’єси «Як важливо бути серйозним» під час якої маркіз Квінсбері, який доводився батьком Альфреду, намірювався публічно принизити письменника закидавши того гнилими овочами під час виступу. І хоча Квінсбері не впустили до театру, але вже через 15-ть тижнів Оскара заарештували, кинули в’язниці, якраз таки за його «уподобання» та присудили два роки каторги.
$Смерть
Після арешту письменника довгий час «перекидували» з однієї в’язниці до іншої. І більше того не дозволяли йому займатись письменництвом забираючи аркуші та перо. Проте через деякий час за наполяганням Гелдейна письменнику все-таки надали інструменти для писання та книги. Після того як Оскар відбув покарання, та у травні 1897 року вийшов з в’язниці він не гаючи часу рушив до Франції. І до Великобританії більше не повертався.
Останнім прихистком для письменника став брудний готель d'alsace (нині L'Hôtel) у Парижі. Його життя було до жалюгідним та гнітючим. І хоча в цей період він додав деякі зміни та опублікував «Ідеальний чоловік» і «Як важливо бути серйозним», більше після того за перо не брався, бо письменництво більше радості йому не приносило.
Блукаючи на самоті по брудним та темним вуличкам він витрачав всі свої кошти на спиртне. А зітхання зустрічних серед яких були його знайомі «з іншого життя» ще більше вганяли в депресії.
У 1900-му Оскар майже не виходив з готелю та почувався дуже погано не тільки морально, але й фізично. У листопаді в нього розвинувся менінгіт який, буквально в лічені дні «скосив» письменника і забрав його життя 30 листопада 1900 року. Щодо причин розвинення менінгіту приводилися різного роду припущення, однак ні одна з версій не підтвердилася.
Похований Оскар Вайльд…уперше був на за межами Парижа на цвинтарі Баньє, але у 1909 - му останки поета було викопано та перепоховано уже на території Парижу на кладовищі Пер-Лашез. Для могили письменника було «зроблено дизайн» (а саме, ангела у стилі модернізм який мав «рельєфний вигляд» і чоловічі геніталії, які через деякий час були піддані вандалізму та місцезнаходження яких на сьогоднішній день залишається невідомим), для чого було запрошено Джекоба Епстайна. «Витвір» цей було розміщено на могилі письменника у 1950 році. У 2000 – му замість «забраних» було встановлено геніталії у вигляді срібного протезу. Про Оскара Вайльда не забували ніколи, навіть після його смерті шанувальниці приходили до нього, про що свідчать незчисленні сліди від помади на його могилі які у 2011 році було очищено і встановлено бар’єр зі скла навколо, аби уникнути інших «нападків» на могилу письменника.
Цікаві факти про письменника
1. Твір «Портрет Доріна Грея» поклав початок існуванню хвороби «синдром Доріана Грея» яка заключається у культі молодості на страхом перед старістю.
2. У 2017 році письменника амністували за його гомосексуальні стосунки, оскільки на сьогоднішній день вони вже не є злочином як було за часів його життя.
3. Останніми словами письменника були: «Вбивче забарвлення! Одному з нас доведеться звідси піти» промовивши які він помер. А пов’язано це було з тим що у брудній кімнатці в якій він і «відходив у інше життя» були жахливі шпалери.
Оскар Вайльд був цікавою та багатогранною людиною, яка залишила по собі безліч цікавих творів та…. тем для розмов. Нам, тим, які живуть сьогодні навіть не потрібно докладати зусиль, щоб зберегти його у пам’яті та докладати зусиль до того, щоб його не забули. Його і так всі пам’ятають зараз, і будуть пам’ятати завжди.