Реймонд Дуглас Бредбері народився 22 серпня 1920 року в місті Вокіган, штат Іллінойс, США.
Мати – Марі Естер Моберг – була родом з великого шведського роду Мобергів.
Батько – Леонард Сполдінг Бредбері – був вихідцем з англійської сім’ї, з ряду перших поселенців в Північній Америці та працював монтером телефонної станції.
Мав двох старших братів-близнюків – Леонарда та Сема, останній з яких загинув у дворічному віці. Також в Бредбері була молодша сестра Елізабет, яка також померла в дитинстві.
Ранні роки
Через смерть двох дітей, мати приділяла багато уваги Бредбері – хвороба ставала причиною довгого постільного режиму, до шести років Рея кормили з пляшечки, доки батько не припинив це, відібравши та розбивши її.
В дитинстві тікав з дому, роблячи спроби «підкорити Захід».
У віці дванадцяти років Бредбері зрозумів, що хоче стати письменником, коли написав продовження до «Великого воїна Марсу» Е. Берроуза. Почав писати традиційні історії жахів та наслідував Едгара Алана По.
1934 року сім’я Бредбері через Велику депресію в країні переїхала до Лос-Анджелеса, де вони жили в домі дядька.
Першою публікацією був вірш «Пам’яті Вілла Роджерса» у місцевій газеті в 1936 році.
В 17 років став членом американського товариства молодих авторів «Ліга наукових фантастів» та опублікував перше оповідання «Дилема Холерброшена». Після цього його розповіді стали виходити в збірниках фантастики та почав формуватися власний стиль написання Бредбері.
В шкільні роки відвідував кружок поезії та драматургії.
У 18 років підробляв продавцем газет на вулицях Лос-Анджелеса до 1941 року.
В кабінеті Бредбері на стіні висить автомобільний номер «F-451», хоча сам він не водив автомобіль. Це пояснюється тим, що у дитинстві Рей став свідком двох аварій.
Освіта
Навчався в середній школі Лос-Анджелеса, яку закінчив в 1938 році.
Вищу освіту не отримував, оскільки грошей на навчання в сім’ї не було. За словами Бредбері, навчання в коледжі замінили бібліотеки. Тричі на тиждень він відвідував читальний зал.
Творчість
В період 1939-1941 років випустив 4 номери журналів «Футуріа фантазія» з 1942 року зосереджується на написанні літератури. За цей період пише близько п’ятдесяти розповідей в рік.
Редактор часопису Трумен Капоте опубліквав новелу Бредбері «Повернення додому» та її в 1947 році, після чого її було включено до збірки найкращих оповідань року.
В 1947 році вийшов перший збірник автора під назвою «Темний карнавал», який був холодно зустрітий публікою.
1949 року Бредбері відправляється в Нью-Йорк, де тривалий час намагається опублікувати короткі науково-фантастичні романи. В цей час він знайомиться з редактором видавництва «Даблдей» та однофамільцем Волтером Бредбері, який запропонував Рею об’єднати короткі розповіді в один роман. Так з’являються «Марсіанські хроніки», які публікуються в 1950 році. Цей роман приносить Бредбері національний успіх. В «Марсіанських хроніках» відображаються основні проблеми американського суспільства початку 1950-х років через декорації вигаданого майбутнього.
Найбільш відомим романом являється «451 градус за Фаренгейтом» (1953), після публікації якого до Бредбері прийшов світовий успіх. Поштовхом до написання роману, за ловами автора, було спалення бібліотеки в Олександрії. Книга показує тоталітарне суспільство, в якому книги підлягали спалюванню. Вперше роман було опубліковано в журналі «Playboy». Наступного, 1954 року, був нагороджений Національним інститутом мистецтв та письменництва. Іменами головних героїв твору є «Монтаг», що також є назвою паперового заводу, та «Фабер», що є виробником олівців. Бредбері стверджує, що це випадковість.
Займався написанням сценаріїв, найуспішнішим з яких вважається сценарій до фільму «Мобі Дік», який вийшов на екрани 1956 року.
Одним з режисерів, для якого Бредбері писав сценарії, був Альфред Хічкок. Він звернувся до Рея з проханням написати сценарій по повісті Дафни дю Мор’є «Птахи», але в цей час Бредбері працював над сценарієм до серіалу «Альфред Хічкок представляє», що включає чотири фільми.
1957 року виходить автобіографічна книга «Кульбабове вино». Повість відрізняється від інших творів, оскільки наповнена переживаннями та емоціями автора. Прототипом головного героя книги є сам Бредбері. Продовження під назвою «Прощавай, літо!» було видано лише в 2006 році.
В 1960-х роках брав участь у створенні фільму по історії Америки для Нью-Йоркської Всесвітньої виставки 1964 року. 1963 року Бредбері публікує першу збірку п’єс, яка присвячувалась Ірландії, де автор провів шість місяців. Після цього на телебачення вийшло два шоу по п’єсам Бредбері – «Світ Рея Бредбері» та «Чудовий костюм кольору морозива».
1962 року виходить роман «Насувається біда», який розвивався як класичний роман боротьби добра і зла. На написання книги Бредбері надихнули згадки про дитячі роки, проведені в рідному місті Вокігані.
В 1970-х роках випустив три збірки віршів, які в 1982 році було випущено одним томом.
1971 року автор публікує статтю під назвою «Як замість коледжу я закінчив бібліотеки, або Думки підлітка, який побував на місяці в 1932-му році», яка присвячена незакінченій освіті Бредбері.
1985 року в світ виходить роман «Смерть – діло самотнє», що описує життя автора в містечку Веніс на березі океану, штат Каліфорнія. Дана книга вважається першим детективним романом письменника.
1986 року на екрани виходить власна телевізійна передача «Театр Рея Бредбері». Телепередача складається з 65 коротких міні-фільмів , які зняті за мотивами творів Бредбері. Цикл виходив до 1992 року.
1990 року виходить роман «Кладовище для безумців», в якому описуються кардинально різні сторони людської особистості.
Вся творчість Бредбері було спрямовано на розкриття сутності людської природи. Своїми творами автор досліджує сильні та слабкі якості людей. Романи Бредбері відносяться до соціальної фантастики, оскільки в них не має технічних деталей та детального опису техніки майбутнього. За допомогою них письменник зображує сумну картину розвитку майбутнього людства. Але разом з тим в роботах є доля оптимізму та віра в людство.
Особисте життя
Письменник мав унікальну пам’ять. Він пам’ятав перший снігопад в житті, а також перший похід в кінотеатр в трирічному віці.
Смерть брата та сестри має значний вплив на творчість Бредбері, що виражається у виборі жанрів фантастика та фентезі, оскільки в них смерть не є кінцем всього.
Рей мало згадував батька, частіше матір. Однак він присвятив йому книгу «Ліки від меланхолії» 1959 року зі словами « Батьку з любов’ю, яка проснулась так пізно та здивувала його сина». Проте Леонард помер за два роки до публікації даного твору.
В житті Бредбері була лише одна жінка – Маргарет Маклюр, з якою письменник познайомився в книжному магазині Лос-Анджелеса 1946 року. з якою одружився 27 вересня 1947 року. Подружжя мало чотирьох дочок: Беттіну, Рамону, Сьюзан та Олександру.
Саме Маргарет був присвячений текст «Марсіанських хронік», який був набраний її руками.
У віці 79 років Бредбері переніс інсульт, в результаті чого до кінця життя залишився прикутим до інвалідного візка через параліч правої частини тіла.
З 1992 року існує премія Рея Бредбері, що присуджується Американським товариством письменників-фантастів за найкращий сценарій.
Бредбері була присвячена власна зірка на голівудській Алеї Слави в квітні 2002 року.
Був нагороджений президентом США Джорджем Бушем у 2004 році Національною медаллю мистецтв.
2007 року був нагороджений Пулітцерівською премією «за визначну, плідну і впливову кар’єру як незрівнянного автора наукової фантастики та фентезі».
Займався написанням творів по декілька годин на день, що дозволило Бредбері опублікувати понад 30 книг, 600 оповідань та численні вірші, нариси, сценарії та п’єси за все життя.
Смерть
Рей Бредбері прожив 91 рік. Тексти друкував на старій друкарській машинці, не визнаючи комп’ютерів, мобільних телефонів та Інтернету. Проте, після деяких вагань, дозволив видати «451 градус за Фаренгейтом» в електронній формі. До кінця життя ранок письменника розпочинався за роботою над новим твором, оскільки він вірив, що творчість продовжує життя. Помер 5 червня 2012 року в Лос-Анджелесі. Особисту бібліотеку автора було передано до Публічної бібліотеки Вокігана, де він проводив багато часу за читанням.