Цікаве відео:
Григорій Савич Сковорода був в прямому сенсі слова видатною людиною, та залишив після себе не тільки не менш видатні твори в різних напрямках творчості але й спогади та багатьох прихильників у сучасному світі. Григорій був не тільки поетом, але й філософом, композитором (не будь-якої, а саме літургійної) музики, богословом, містиком і деякий час навіть викладав.
Ось такою цікавою та різносторонньою людиною був Григорій Сковорода, а народився він у Чорнухах, Полтавська область 3 грудня 1722 року у родині козака.
$Ранні роки
Батько Григорія у мирні роки заробляв на життя та забезпечення родини тим що шинкував а потім продавав вина у Чорнухах. Помер він на рубіжі закінчення 1730 – х початку 1740 – х років. Мати хлопчика, також як і його батько походила з козацького роду. Хлопець мав старшого брата Степана, який навчався у Бреслау. Григорія ніколи не силували до домашньої роботи, адже він був мрійником який постійно «витав у хмарах», був трохи дивакуватим і тому, не стільки фізично, скільки тому що був замріяним був нездатним справлятися з усіма хатніми справами. Хоча звичайно хлопець не лінувався і по мірі можливості все-таки старався допомагати батькам. Однак, його мрійливість ніяк не заважала рости йому всесторонньо розвиненим та кмітливим. Вже у чотири роки Григорія віддали на навчання до дяківської школи у Чорнухах, де він проявив себе як старанний учень, і по закінченні її у віці 12-ти років, вступив до вищого навчального закладу.
$Освіта
У 1734 році після закінчення школи хлопець вступив до Києво-Могилянської Академії, яка тоді була чи не найомріянішим навчальним закладок серед молоді. Тому як уже з перших років студенти починали вивчати різні іноземні мови (у тому числі і латинь), граматику, риторику а також церковнослов’янську мову. Загалом період навчання Григорій закінчив у 1753 році, проте у ньому були деякі пробіли. В академії Григорій Сковорода вивчав латинь, польську, німецьку та церковнослов’янську мови. Більш того, за власним бажанням в класах поетики та риторики опановував грецьку та гебрайську мови. Судячи з усього можна зрозуміти, що до навчання та вивчення мов зокрема, у Григорія був великий хист та бажання. Про те, що хлопець хотів увібрати в себе якнайбільше знань говорить й те, що після занять майже весь свій час він проводив у бібліотеці читаючи античні твори. Як відомо під час навчання на Григорія чи немалий вплив мав один з його учителів, а саме Симон Тодорський (викладав у екстраординарних класах), які майбутній поет відвідував у 1738-1740 роках. Можливо це пов’язано з тим, що Тодорський свого часу проходив навчання в університеті Галле, і був тісно пов'язаний з пієтистами, а це був ще один напрямок яким цікавився Григорій. У 1740 році майбутній поет вирішив перейти до іншого класу та продовжити навчання за напрямом філософія, який передбачав навчання на протязі двох років. Викладачем у хлопця був Михайло Козачинський. Але потрібно зауважити, що ті знання які давалися у філософському класі базувалися на інтерпретаторах Арістотеля, і цьому ніяк не заважало те, що в Західній Європі вже мала місце наукова революція.
Вже після одного року навчання, у 1741 – му Григорія перевели до школи співу, що розташовувалася у Глухові. І оскільки у хлопця були здібності його майже одразу забрали до Петербургу, щоб він співав у придворній капелі. Свої уміння хлопець застосовував у партіях «альтера» у різноманітних операх, літургіях, та іноді у маскарадах. По деяким відомостях саме тоді хлопець почав писати літургійну музику та духовні канти. У році 1744 –му Григорій під керівництвом імператриці Єлизавети ІІ прибув до Києва та отримав сан «придворного уставника», що давало йому дворянство та титул. Але оскільки поет не хотів приймати постриг у монахи було вирішено що краще повернутися до академії та закінчити навчання на курсі філософії з якого його свого часу так безпардонно забрали. В період між 1745 – 1750 роками Григорій Сковорода подорожував. Так, у 1745 – му, після закінчення курсу, він бажаючи «побачити навколишній світ та як живуть інші люди» їде до Європи. Першою країною була Угорщина куди Григорій потрапив у складі царської місії якою керував Федір Степанович Вишневський, і до якої Григорій примкнув у тому ж 1745 році, коли Вишневському потрібен був дячок у його похідну православну церкву. Після Угорщини була Словаччина (Братислава), далі Австрія ( Відень). Також за період в 5 років подорожування Григорій відвідав: Токай, Пресбург, Офен, та інші міста у яких відвідував різні навчальні заклади, у тому числі піярів у Токаї та Пешті. Існують деякі непідтверджені данні що Григорій також побував у Німеччині, Італії та Польщі, а також навчався в університеті Галле. Під час перебування у Пресбурзі поет мав можливість познайомитися з пієтизмом, ідеї якого були пронизані містикою, що зовсім не відштовхнуло Григорія, більше того, навіть дуже зацікавило, і мало вплив на його подальше життя. У цей період знову в житті Григорія з’явився Симон Тодорський «разом зі своїм впливом на хлопця», адже саме тоді він викладав у православних школах в Угорщині.
У зв’язку зі смертю Ф. Вишневського на початку 1749 року, Григорій приймає рішення повернутися до України. Так, у 1750 році він спочатку відправився до Києва, а звідти вже до Чорнухів. При прибутті додому Григорій застав лише голі стіни свого помешкання, адже нікого з його родини в живих не залишилося.
$Творчість
З 1751 року Григорій Сковорода вчителював у достатньо «молодому» колегіумі який розташовувався у Переяславі, куди його було запрошено для викладацької діяльності єпископом Нікодимом Сребницьким. Викладав Григорій керуючись своїми знаннями, які мав можливість бачити в протестантських школа на Угорщині, тобто мав свою власно розроблену програму. Але це не сподобалося єпископу, який був людиною «старої закалки» та хотів щоб все було «як книжка пише» та «як колись». В цей час вже почав назрівати конфлікт через «гострий язик» та характер Григорія, але вибух стався в період між квітнем – травнем 1751 року, в результаті поета звільнили з посади викладача, та як було підмічено Михайлом Ковалинським, звільнення відбулося «не без ганьби» Григорія переді усіма зацікавленими особами. Ще драматичнішою ця ситуація була через те, що зовсім скоро, у червні Сребницький тяжко захворів та майже одразу помер. Під час вчителювання у Переяславі Григорій Сковорода працював над своїми сласними творами а також перекладав Плутарха. Саме в цей період свого життя поет зустрів одного з найвідданіших своїх прихильників, Михайла Ковалинського, який після смерті поета написав його біографію, на яку по сьогоднішній день посилається багато видань. Саме до Михайла поет писав у листах свої роздуми на тему філософії, які і стали згодом основою для написання трактатів.
Після того, як його було звільнено з посади вчителя, Григорій деякий час проживав у свого приятеля. В цей час він вирішив продовжити навчання у Києво – Могилянській академії, що і втілив у життя навесні 1751 року, вступивши на це раз на курс богослов’я, який передбачав навчання на протязі чотирьох років та прирівнювався до вищої університетської освіти. Проте і цього разу поет на закінчив навчання, в зв’язку в з тим, що у році 1753 – му Тимофій Щербацький, на той період київський митрополит за проханням Степана Томари, знайти для свого сина Василя гувернанта для навчання, порекомендував саме Григорія на цю посаду, як найкращого учня. Так, восени 1753 року поет прибув в село Каврай що у Переяславському полку у маєток до Степана на роботу. В період роботи у Кавраї Григорій Сковорода почав писати поезію на латинській та інших мовах. Деякі з цих творів увійшли у збірник «Сад божественних пісень».
Потрібно відмітити, що син Степана був доволі розпещеним та неслухняним, хоча Григорій й мав на хлопця чи немалий вплив. Але і з цієї посади його було звільнено, через те, що він маючи запальний характер можливо правильно, але у доволі гострій манері відповів на випад свого учня назвавши того «свинячою головою». Після чого мати Василя одразу ж наказала звільнити такого «працівника».
Після того як поета звільнили і тут, від поїхав до іншого свого приятеля, одного с переяславських сотників. А в січні 1755 року отримав призначення до Слов’яно – греко – латинської академії та направився спочатку до Москви, а потім до Троїце – Сергієвої лаври, де на нього вже очікував намісник Кирило Ляшевецький. Він викладав богослов’я у семінарії сам і пропонував цю роботу Григорію, хоча останній відмовився. Однією з причин могло бути те, що поет не хотів приймати постриг у монахи, або можливо тому що Григорій «мав відразу до цього краю», як написав колись все той же М. Ковалинський.
Під час свого життя Григорій Савич написав величезну кількість різноманітних творів, віршів, трактатів, байок, афоризмів та виконав багато перекладів. Серед його творів можна відмітити: книгу «Байки харківські», філософські трактати «Розмова звана Алфавіт, чи Буквар світу», байка «Бджола та шершень», громадянська лірика «Про свободу» написана у 1757 році, переклади «Ода», «Цицерон. О старости», книга Плутархова «О спокойствии души», та інші. Твори поета поширювалася сотнями екземплярів, але це не є багато, тому що в той час цензура прийшла до думки що твори поета « є противними Святому Писанню та образливими для монашества». Виховання Григорія Сковороди та його без сумніву не м’який характер заставляв письменника поставати проти мертвої церковної схоластики та гноблення «православ’я», яке відбувалося хоч і на духовному рівні та все-таки мало місце і одночасно з тим опиралося на філософію Біблії.
Потрібно відмітити, що письменник не надрукував за своє життя ні одного написаного ним твору. Але на дивлячись на це у тогочасної інтелігенції можна було знайти удома рукописні копії його творів. Публікувати творчість поета почали майже одразу після його смерті. Завдяки все тому ж учню та прихильнику Михайлу Ковалинському. Про Григорія Сковороду, та те ким він був знають мабуть в усьому світі, але найбільш популярний він є і по цей день у Німеччині. Також його філософія достатньо поширена у Японії та Китаї. Свого часу навіть Павло ІІ цитував відомого поета.
Відомо також що Григорій Сковорода гарно грав на скріпці, флейті, бандурі та деяких інших музичних інструментах. Багато написаних ним віршів пізніше було покладено на музику. Так, Леонідом Грабовським було створено цикл «Temnere Mortem» у 1991 році. Також Григорій Савич був композитором. Серед написаних ним пісень можна відмітити «Ой ти птичка жовтобока» та « Стоїть явір над водою». Деякі музичні записи Григорія збереглися у збірниках XVIII - XIX сторічь. Музику цю свого часу виковував ансамбль «Camerata Taurica». А написаний ним вірш « Всякому городу нрав і права» є в репертуарі деяких кобзарів.
$Особисте життя
Згадок про особисте життя Григорія Сковороди майже немає, тому що він славився зневажливим відношенням до жінок. Але одного разу поет таки закохався, що стало для нього у прямому сенсі слова справжнім стресом. Почуття були настільки сильні, що Григорій «втративши голову й розум» навіть зробив неймовірний для себе крок, запропонував дівчині одружитися. Однак, в останній момент «таки схаменувся» і втік прямо з – під вівтаря, тому що власна свобода була для нього важливіша, аніж відносини та сімейне життя.
$Смерть
Наприкінці свого життя Григорій Сковорода жив у селі Пан-Іванівка у родині радника Андрія Ковалівського. Філософ знав Андрія вже довгий час, та на старість років після 19-ти років розлуки, вирішив провідати свого друга. Провідав, привіз йому деякі свої твори та і залишився у гостях на три тижні. Після чого відправився назад до України наодріз відмовившись від фінансової допомоги яку пропонував йому Андрій. Григорій квапився повернутися на рідну землю, бо за його власними словами хотів померти саме тут. Так сталося що саме під час його повернення зарядили сильні дощі, що змусило Григорія перечікувати їх у Курську в Знам’янському чоловічому монастирі де його приймав архімандрит А. Гиновський. У планах поета було відвідати ще одне важливе для нього місто, але оскільки сил вже не вистачало він повернувся до Пан –Іванівки, де і помер 9 листопада (28 жовтня) 1974 року у домі Андрія Ковалівського. На могилі поета за його проханням було вигравірувано: «Світ ловив мене, та не впіймав…». Сьогодні усі бажаючі побачити місце поховання Григорія Сковороди можуть потрапити до нього з’їхавши з траси Харків – Суми, що біля села Максимівка у 60-ти кілометрах від Херсону, а далі ще 18 кілометрів добиратися до села Сковородинівка.
Окремо треба згадати про те, що Григорій Сковорода вірив у містику, надземну силу, та мав дуже розвинене шосте чуття. Однак, нажаль, його дар «працював» тільки у негативному ключі, оскільки він передбачав біду. Так, у році 1770- му Григорій перебуваючи у гостях у свого друга Іустина, зненацька підхопився та заявив, що має терміново їхати. Звичайно, що присутні почали допитуватися у чому причина, і поет відповів, що прогулюючись Подолом він відчув трупний запах. Іустин відмовляв Григорія, просив залишитися, казав, що тому здалося, але поет був неухильний і таки рушив у дорогу. Вже через два тижні після цього інциденту у Києві оголосили про чуму і місто закрили. Крім цього Григорій Сковорода знав про дату своєї смерті за довгий час до того як вона прийшла за ним. Так, по деяким даним, 9 листопада 1974 року після обіду поет власноруч взявся викопувати для себе могилу. Після чого пішов до своєї кімнати, і перевдягнувшись у чисту білизну та підклавши під голову складені заздалегідь деякі свої речі, просто заснув…. і вже не прикинувся.
Деякі відомості про Григорія Савовича Сковороду:
1. По деяким даним поет був вегетаріанцем, а зв’язано це було з тим, що він вірив у віщі сні. Одного разу йому наснилося, що люди їдять один одного, після чого він наодріз відмовився їсти м'ясо.
2. Під час знайомства з Катериною ІІ, яка до речі сама була ініціатором цього, Григорій не вклонився їй коли усі інші це зробили. На що Катерина ІІ звичайно обурившись запитала що він собі таке дозволяє, а поет відповів, що це не він хотів її бачити, а вона воліла познайомитися з ним. І як вона збирається його розгледіти, якщо він буде зігнутий удвоє.
3. Під час вчителювання у колегіуму у місті Харків, Григорій Савич теж «відзначився». Система його оцінювання значно відрізнялася від прийнятої, так, замість звичайних балів, він писав своїм учням, наприклад: «вельми туп», «досить гострий», «справжнє безглуздя», та інше в такому ж роді. Але не дивлячись на це він залишив по собі хороші спогади, та був викладачем, якого любили усі його учні.
4. Цікаво, що точна дата коли поет з’явився на світ стала відома тільки після 200 років після його народження. Дослідники його творчості знайшли ці відомості в одному з листів Сковороди, у якому він писав про святкування свого дня народження.
5. Не дивлячись на великі здібності у навчанні та вивчення достатньо багатьох мов, Григорій так і не отримав вищої освіти.
6. Поет вважається засновником жанру байок.
7. Свої твори Григорій писав лише на латинській та староукраїнській мовах.
8. Сенс існування людини для філософа заключався у самопізнанні, а найважливішим для будь-якої людини на його думку є саме духовна свобода. Його філософські трактати в більшій мірі присвячені етиці.
9. Більшу частину свого життя філософ провів у мандрах, деякі з яких не задокументовані.
10. Офіційна наука вважає Григорія Савича Сковороду першим філософом Росії.
11. Григорій Сковорода дуже любив ходити пішки, а улітку навіть жив у лісах чи полях, взимку змінюючи свою домівку на хати або монастирі. Не дивлячись на це поету подобалися вишукані та дорогі речі, про що звичайно знали його друзі, і ті що «були з еліти» дарували йому хто дорогі вишукані окуляри, хто сир пармезан, спеціально замовлений і привезений з Європи для Григорія, а інші, наприклад, дорогі музичні інструменти. Також у поета завжди були дорогий тютюн та вино.
Вшанування пам’яті:
Ім’ям Григорія Сковороди названі деякі села на Харківщині, вулиці та провулки у Полтаві, Лохвиці та Конотопі. Також його ім’я носить низка вулиць у Києві, Львові, Дніпрі, Чернівцях, Хмельницькому, Переяславі, Запоріжжі, та багатьох інших містах України.
Серед освітніх закладів названих в честь Григорія Сковороди можна відмітити.
1. Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН Україниу Києві.
2. Національний педагогічний університет у Харкові.
3. Державний педагогічний університет ім. Григорія Сковороди у Переяслав – Хмельницькому.
Також існує низка пам’ятників цьому видатному поету та філософу, зокрема:
· у місті Києві на території МАУПу авторами якого є Олесь Сидорук та Борис Крилов;
· ще один пам’ятник знаходиться у Словенії (місто Любляна), та ін.
Цікаво, що на честь Григорія Савича навіть названо астероїд.
Не зайвим також буде сказати, що по словам жителів селища де поховали відомого поета, вже на протязі більш ніж 200 років витає дух, який оберігає ці місця.
На місці поховання Григорія Савича немає ані хреста, ані жодних інших «стандартних» атрибутів, лише камінь з написом, який попросив нанести сам поет.
Підводячи підсумки життя цього видатного поета та філософа, можна сказати , що його творчість мала великий влив не тільки на людей того часу, але і на сучасних українців. Скоріш за все причина криється навіть не у його творчості як таковій, а у способі життя який Григорій вів. Так відомо, що поет був доброзичливим, щирим та люб’язним в не залежності від того скільки було співрозмовнику років, чи мав той якісь високі ранги, чи був простим селянином, а також, що його слово ніколи не йшло в розріз тим, що він робив. Поет починаючи з 70-х років дуже багато подорожував, писав, знайомимся та з часом став людиною, яку хотіли побачити всі пани і селяни, хоча б один раз. Також потрібно відмітити те, що на противагу деяким іншим мудрецям Григорій Сковорода не «відділяв» душу від тіла, а вважав, що це одне ціле, а значить і до душі і до тіла потрібно ставитися дбайливо та з пошаною.
Взагалі твори Григорія Сковороди можна сміливо ставити на одну ступінь з популярними сучасними поетами та письменниками.
По сьогоднішній день, написані ним псалми, співають лірники та старці, яким так ті тексти до душі, хоча про самого автора вони нічого не відають.
Окремо також потрібно сказати про філософію Григорія Сковороди, яка також як і його твори була корисною не тільки за часи його життя, а й може стати у пригоді і деяким нашим сучасникам. Її можна використовувати як посібник, та на неї при необхідності можна опиратися у наш нелегкий час, і все тому що у ній криється сенс, а не просто зібрання різних слів. Сенс який може дати людині яка дійсно того потребує відповіді, або хоча б вказати шлях по якому йти. Філософія цього поета без сумнівів допоможе ще багатьом поколінням, а ознайомившись з його іншими творами які проткані глибинною суттю, легко можна зрозуміти, як ще тоді у далеких 1700 роках поет задавався питаннями та пробував знайти відповіді до проблем, які мають місце навіть у сучасному світі, саме сьогодні. Можливо ознайомившись ближче з його творчістю хтось змінить ставлення до життя, знайде у ньому своє місце, та передасть ідею філософії Григорія Сковороди своїм нащадкам.