Коли не вистачає знань, з’являються вигадки. Це підтверджує біографія легендарного і загадкового Вільяма Шекспіра. Залишилося не так багато згадок про його життя, тому з часом справжня історія і легенди тісно переплелись в різних джерелах.
На сьогодні праці істориків та біографів дозволяють відтворити досить чітку картину життя геніального драматурга.
Секрети прізвища
Відомості про життя Шекспірів існують в пам’ятках Йоркшира ще з середини 13 століття. Та труднощі полягають в тому, що тоді було поширеними безліч варіантів написання, відомого сьогодні, прізвища. Спрощеним варіантом написання було – Sakspere, в різних документах її могли писати також як Schakosper, Shexper, Saxper, Sashpierre. . та ін.
Перші здогадки про войовниче минуле роду з’явилися тільки в 15 столітті (Shake-трясти,speare-спис), але з огляду на те, що лише одна родина Шекспірів у всьому Йоркширі мала відзнаки за військову службу, цей здогад є досить сумнівним.
$Ранні роки
Батько майбутнього драматурга, Джон Шекспір покинув батьківську ферму, залишивши брату свою частину спадку і в 1550 році, перебрався в Страдфорд. Це невеличке містечко, поблизу його рідної ферми, налічувало близько 2000 жителів, які займалися сільським господарством та ремеслами. Джон і сам не цурався праці, тож незабаром відкрив досить успішну майстерню з виготовлення рукавиць.
В цьому невеликому містечку, проживала донька місцевого джентльмена Мері Арден, яку Джон, найімовірніше, знав з самого дитинства. Справи Джона йшли добре, на відміну від брата, що невміло витрачав батьківський спадок, таким чином простий підприємливий хлопець з ферми отримав згоду одружитись з дівчиною іменитого роду.
Про перших двох дітей пари, не залишилось багато інформації, є припущення, що вони не пережили епідемії чуми, яка лютувала в той час. Та й загалом, смертність 16 століття була надзвичайно високою, у Страдфорті тих років, в середньому, відбувалось 63 хрещення і 43 відспівування. Шанси вижити, переважно, мали діти з міцним здоров’ям та з заможних родин.
Тому коли Мері очкувала третю дитину, дім Шекспірів на Хенлі Стріт заполонили надія й очікування. Та на щастя, епідемія відступила з настанням морозу, і у квітні 1564 на світ з’явився хлопчик, Вільям. Пізніше 26 квітня, його хрестили в місцевій церкві Святої Трійці. Варто відзначити, що чума повернулася через три місяці після народження дитини, що стало фатальним для багатьох містян. Та цього разу, нещастя оминуло дім Шекспірів, й в дорослому житті Вільям жодного разу не занедужав, на хворобу що ще не раз поверталась в Лондон.
День хрещення – єдина дата з раннього дитинства Шекспіра, яка точно відома в наш час завдяки церковній приходській книзі. Цікаво, що за традиціями того часу батьки ніколи не були присутні при хрещенні своєї дитини, замість них були хрещені батьки. Хрещеним батьком малого Шекспіра був Вільям Сміт- сусід та ремісник, він мав прослідкувати, щоб Вільям вивчив “Отче наш” та “Символ віри” рідною мовою.
Дитинство хлопчика минало у провінційному містечку, багатому на сади та широкі заплутані вулиці. Його будинок знаходився неподалеку мальовничого Арденського лісу, пов’язаного з легендами про Робін Гуда. Та коли ним гуляв Шекспір, ліс вже не був таким густим і величним. Деревину активно використовували для будівництва, видобутку руди та сільськогосподарських потреб. Там знаходились овечі ферми та пасовища, луги та просіки, а сам лісний масив був досить виснаженим.
$Освіта
Через брак інформації, з’явилися чутки, наче Шекспір був недосвідченим селюком, не здатним написати і слова за свого життя. Але, якщо врахувати те що мати була донькою провінційного джентльмена, а батько – успішним підприємцем, важко уявити, що ця родина могла знехтувати освітою такого очікуваного сина. Тим паче що місцева граматична школа вважалася найкращою в околиці, а освіта для місцевих дітлахів була безкоштовною.
Основу тогочасного навчання складали гуманітарні предмети, діти вивчали латинь, завдяки чому юний драматург мав змогу вивчати класику літератури, зокрема Овідія та Вергілія. Багато із прочитаного згадується в майбутніх п’єсах. Крім того у творах Шекспір часто використовує посилання на англійських авторів: Роберта Копланда, Вільяма Пейнтера, Томаса Мелорі.
В той час, коли Шекспір зачитувався шедеврами літератури, рідні Британські острови переживали складні часи: драматичну зміну правління в Шотландії, відлучення королеви Англії від церкви, складну релігійну ситуацію та реформацію. Все це, негативно вплинуло на театральне мистецтво в країні, зокрема в Лондоні влада не дозволяла будувати театри й влаштовувати вистави, вважаючи що вони сприяють поширенню чуми та зниженню моралі населення.
Тому театри вважались розвагою простого люду, їх будували за межами міст, актори мали славу шахраїв та пройдисвітів, цю професію легалізували лише в 1570-х роках. Положення тогочасних драматургів було не кращим, глядачі мало цікавились іменами тих, хто писав п’єси.
Виховання дітей в шістнадцятому столітті вважалось одним з найбільш суворих і багатих на покарання. Так, хлопчики мали знімати головний убір перед старшими й не сідали за обідній стіл, доки за нього не сядуть батьки. Діти мали вставати рано, в голос читати вранішні молитви, умиватися, причісуватися, спускатися до батьків і на колінах просити в них благословення для сніданку. Однак згодом, аналізуючи шекспірівські п’єси, історики скажуть про ослаблення батьківської влади. Діти у творах мають гострий розум та не менш гострий язик, при цьому у них немає страху, зневаги чи підлабузництва перед батьками. В п’єсах відносини батька з сином здебільшого ідеалізовані, або ж мають дружній характер.
Вільям підростав, і коли йому було шістнадцять років, родинні справи погіршувались. Батько допомагав розв’язувати проблеми брату, тим часом у нього самого підростало вже п’ятеро дітей, а в країні відчувався тиск на католиків. Тому очікувано, що батьки сподівалися, що син продовжить справу батька, але його захоплювали книги.
$Особисте життя
На фермі поблизу Стратфорда підростала Енн Хетеуей, старша за Вільяма на 8 років. За рік після смерті свого батька в 1582 вона одружилась за юнаком Вільямом Шекспіром (Shagspere, в документах). Після весілля, Енн почала жити в батьківському будинку вісімнадцятирічного Шекспіра, з його родиною. Уже в 1583 на світ з’явилась первістка – донька Сюзанна, а в 1585 в нього народились двійнята,син Гамнет та донька Джудіт. Гамнет, був названий на честь друга сім’ї Гамнета Садлера, місцевого пекаря. До цього часу, доля складалась так, що їх батька очікувала доля ремісника чи торгівця, але приблизно в1587, 23-річний Вільям відправився в Лондон, залишивши опіку дружини й трьох дітей, батькам та брату. Брату Гілберту на той час вже був 21 рік, також гарною помічницею могла бути сестра Джоан – 18 років.
Існує поширений здогад, що перша донька Сюзанна була зачата, ще до шлюбу, а Енн просто звабила юного Шекспіра. Та багато науковців спираються на те, що весіллю передували заручини, які в ті часи розглядались як справжній шлюб. Сам Шекспір у своїх творах, згодом буде оспівувати стриманість, перевагу честі над бажанням у Ромео і Джульєтті, та в «Зимовій казці» устами Флоризель.
Історія пояснює несподівану подорож до Лондона, по-різному: і колоритною легендою про його втечу через браконьєрство, і можливою участю в експедиції до Нідерландів, і участю в мандрівному театрі, або ж йому просто набридло життя в провінції. Остаточної відповіді немає. Та малоймовірно, що він відмовився від щастя, заради пошуку незвіданого. Адже мало що говорить про те, що проста селянська дівчина змогла наповнити його життя. Вона та діти бачились спочатку дуже рідко, лише в останні роки щороку, протягом його поїздок додому. Наступні роки Шекспір провів життям подорожнього актора, при цьому не забуваючи про свою сім’ю. Де б він не опинився, намагався працювати якомога старанніше, щоб заробити грошей щоб купити земель в рідному місці, відродити ім’я свого батька та допомогти родині. Збереглися дані, що він приєднався до трупи лорда Лестера, власника Блекфаєрського театру, а згодом театру Глобус.
Лондон того часу, переживав становлення Англії як протестантської держави, становлення правління Єлизавети, та смерть Марії Стюарт. В ці часи країна зав’язала війну з найпотужнішою країною того часу Іспанією, яку змогла перемогти за допомогою флоту. Зростаюча англійська нація святкувала, смакуючи перемогу.
$Творчість
Твори Шекспіра поєднують дитинство, а саме, захоплення античними авторами, та проблеми й відчуття дорослого життя. Що дозволило настільки глибоко виразити його майстерність, яка пройшла крізь епохи до наших часів. Стиль, жанри, навіть тематика Шекспіра змінювались, залежно від періоду творчості. Виділяють три основні етапи:
В першому етапі (1590-1600 рр. ), переважає оптимізм та веселі тони у творчості, сюди відносять в першу чергу комедії, такі як «Венеціанський купець» чи «Сон літньої ночі».
Також в цей період була написана серія історичних хронік: «Річард III», «Річард II», «Генріх IV» та інші. Вони описують історію Англії, яка була сповнена похмурих та жорстоких епізодів, але майстерність автора, дозволяють відчути в них надію та віру в перемогу добра.
Кінець періоду ознаменують трагедії «Ромео та Джульєтта» в якій попри трагічність відчувається любов до життя, й настрій раніше написаних комедійних творів. Та в трагедії «Юлій Цезар» вже відчуваються гіркі відтінки драми, які на повну відкриваються в другому періоді.
Другий період (1601-1608 рр. ) роздумів над трагічними викликами життя, в настроях творчості переважають песимістичні настрої. В цей час, майже кожного року автор створює найвеличніші трагедії «Гамлет», «Отелло», «Макбет» та ін. Комедії теж мають місце в його творчості, але вони мають настільки сильний елемент трагедії, що багато науковців для зручності, називають їх драмами.
В останній, третій період (1608-1612) були написані переважно трагікомедії, в яких знову відчувається надія на краще майбутнє. Найголовніші твори цього періоду «Зимова казка» та «Буря»
Останні роки
В 1608 в літературному житті Лондона, все частіше з’являлися публікації Шекспіра, про які сам автор не завжди знав. В той час, видавці користуючись славою автора, не соромились видавали під його ім’ям твори інших авторів, так на світ з’явилась «Йоркширська трагедія» яку начебто написав Шекспір.
Сам автор, очікував закінчення епідемії чуми, що лютувала в Лондоні і зупинила театральне життя того часу. Марно прочекавши 2 роки він повернувся в Страдфорд, де закінчив «Зимову казку». Яку наступного року, його трупа продемонструвала на загал публіки в театрі Глобус. Досить скоро Шекспіра захопила актуальна для того часу тема кораблетрощі, поблизу Бермудських островів і того ж року він створює останню п’єсу «Буря».
Глобус і шекспірівська трупа багато виступають, аж доки в четвер 29 червня 1613 року під час вистави не сталася пожежа, яка винищила театр до тла. Ніхто з акторів і глядачів серйозно не постраждав, але віднова театру вимагала багато часу і ресурсів.
З того часу Шекспір переважно живе в Страдфорді, після смерті батьків веде домашні справи, в Лондон навідується здебільшого щоб відвідати друзів та побачити відкриття нового театру Глобус.
Вільям Шекспір помер 23 квітня 1616 року, по тогочаснім свідченням, від лихоманки. Незадовго до смерті, він встигає скласти заповіт, який характеризує його з найкращої сторони. Жоден з родичів чи друзів не був забутий, навіть бідняки рідного Стратфорда отримали 10 фунтів.
Найбільшу частину спадку, майже все нерухоме майно отримала Сюзанна, сестрі Джоан, Вільям залишив в користування будинок на Хенлі Стріт та 5 фунтів кожному з її синів, донька Джудіт отримала гарний весільний посаг із 300 фунтів стерлінгів та коштовну срібну чашу, дружина Енн не отримала вагомої спадщини, певно через вік, нею опікувалась старша донька. Вона пережила свого чоловіка на сім років і була похована поряд.
Смерть Гамнета — єдиного сина, порушила мрії Вільяма на продовження роду. З усіх дітей, залишилась лиш лінія Джоан, третьої сестри, сини якої продовжили славетний рід Шекспірів.