Волт Вітмен народився 31 травня 1819 року в Лонг-Айленді. Його предки покинули Голландію і в пошуках кращої долі емігрували в США та оселилися на березі океану.
Ранні роки
Волт був другою із шести дітей Вальтера та Луїзи Вітмен. Його одразу почали кликати «вольтом», щоб відрізняти від батька. Вальтер старший був теслею та будівельником і сподівався, що син продовжить його справу. Найстаршого сина назвали Джессі, молодших – Ендрю, Джордж і Томас, на честь трьох президентів Сполучених Штатів Америки, ще один хлопчик помер новонародженим, навіть не отримавши імені.
Коли Волту було чотири роки родина перебралася до Брукліна. Через матеріальну скруту доводилося часто змінювати зйомне житло. Вітмен характеризував своє дитинство, як нещасливий період життя.
Освіта
У 1830 році хлопчик залишає звичайну школу і робить спроби заробляти гроші. Працює помічником у юридичній конторі, вчиться друкувати на машинці і влаштовується друкарем в редакції газети «Патріот», яка виходила під керівництвом Самуеля Климента. Саме тут він вчиться всіх тонкощів друкарської справи. Є припущення, що в цей період почав писати коротенькі замітки, що періодично потрапляли на сторінки видання. Через суперечки з редактором він покинув «Патріот».
Згодом працював друкарем на Ерастаса Уортінгтона в Брукліні. Коли родина знову переїхала, цього разу в Вест-Хіллз, Волт залишився і влаштувався продавцем у магазин Олдена Спаунера – редактора «Зірки Лонг-Айленда». В цей період Вітмен бере активну участь в культурному житті міста, співпрацює з відкритою бібліотекою, стає членом літературного товариства, завдяки чому отримує можливість дискутувати на різні теми, відвідує театр. Анонімно публікує кілька своїх перших віршів на сторінках «Дзеркала Нью-Йорка».
16 травня 1835 року Вітмен залишає «Зірку Лонг-Айленда» і переїздить до Нью-Йорка. Пошуки роботи часто стають без успішними, а поодинокі підробітки приносять мізерну оплату, адже США переживає загальний економічний крах.
В 1836 році юнак приєднується до своєї родини. Впродовж 1836 – 1838 років викладає в школі, адже кваліфікованих педагогів не вистачає, проте вчительська кар’єра не припала до душі.
Залишивши школу, Вітмен створює власну газету, виконуючи роль репортера, редактора, друкаря, верстальника, продавця і навіть розвозить пресу прямо додому. В 1839 році він продає видання Е. О. Кроуеллу, Жоден примірник газети, виданої Волтом Вітменом, не зберігся.
Згодом знову влаштовується друкарем, цього разу в Ямайці, але не затримується довго і там.
Впродовж 1840 – 1841 років знову повертається до викладацької діяльності і паралельно пише серію з 10 публікацій, створюючи свій власний стиль, якому буде вірним усе своє творче життя.
У 1842 – 1848 роках пише для кількох різних газет в Нью-Йорку. Проявляє активну громадську позицію, виступає проти узаконення рабства. Через політичні розбіжності в 1848 році змушений звільнитися з посади.
У 1848 році розпочинає свою мандрівку Америкою і пішки обходить 17 штатів. Багато спілкується, заводить нові знайомства, уважно слухає і мало говорить. Люди з легкістю відкриваються йому, але своїх таємниць він не виказує нікому.
Творчість
В 1850 році друкується вірш під назвою «Європа», в якому автор висловлює свої погляди на історичні події, зокрема на революцію 1848 року, оспівує людську свободу.
В 1852 році пише роман «Життя та пригоди Джека Енгла. Автобіографія: історія Нью-Йорка в теперішній час». Оскільки публікувався він під псевдонімом, знайти і довести авторство вдалося лише нещодавно. Дослідження творчості Волта Вітмена займається аспірант філологічного факультету Хьюстонського університету Захарія Турпін. Під час пошуків він знайшов оголошення в газеті New York Times від 13 березня 1852 року про те, що буде надрукована автобіографія про сучасне життя чоловіка та жінки, про любов, шлюб, мораль. Будуть описані проблеми масової бідності, злочинності, нерівності, обмеження свободи, а також знайдуть відображення церковні порядки, життя пансіонів, публічне життя великого міста. Автором вказаний Джек Енгл.
На щастя, примірники газети з частинами роману збереглися в Бібліотеці Конгресу США. За жанром твір відповідає уподобання читачів тих років, там є місце міському авантюризму, думкам про безсмертя та велич природи.
В 1858 році пише трактат «Чоловіче здоров’я» у вигляді серії колонок розміром 47 тисяч слів для видання «New York Atlas». Поет висловлює твердження про важливість підтримання фізичного та духовного здоров’я чоловіка в будь-якому віці. Зі сторінок газети Вітмен закликає чоловіків носити довгу бороду, засмагати без одягу, носити зручний одяг та взуття, обливатися холодною водою, прокидатися на світанку та відмовитися від м’яса. Підписана колонка одним із основних псевдонімів – Моз Велсор. Сучасники письменники сприйняли твір неоднозначно і критики охрестили його псевдо трактатом.
Зробила Волта Вітмена відомим не лише на території Америки, а й на весь світ збірка «Листя трави». Почав роботу над нею ще в 1850 році і впродовж усього життя продовжував вдосконалювати та редагувати.
Вийшла збірка наприкінці червня 1855 року. Брат Джордж не сприйняв стилю письменника і казав, що це взагалі не варто читати. Перші 795 примірників Вітмен видав власним коштом, їх надрукувати в місцевій друкарні під-час перерв основного робочого часу працівників. Авторство не вказувалось, натомість на титульній сторінці було розміщено гравюру Вітмена. Передмова, розміром в 827 рядків, була прозовою, а 12 віршів основного тексту не мали назв.
Книгу високо оцінив Ральф Вальдо Емерсон, написав схвальний лист на 5 сторінок і сприяв її розповсюдженню. Значною мірою завдяки йому збірка швидко розійшлася всіма штатами і викликала зацікавлення та жваве обговорення. Знайшлося чимало літераторів, що не сприйняли риторики Вітмена, називаючи вірші вульгарними.
Впродовж перших місяців після публікації, тема сексуальності, якою наскрізь просякнута збірка, викликала шквал критики. На цей час було готове до продажу повторне видання, але його затримали. Примірники розійшлися в роздріб.
Доповнена збірка «Листя трави» з 20 новими віршами вийшла в 1856 році. Згодом повторно видавалась в 1860-му, 1867-му та ще кілька разів за життя автора.
Через витрати на перші видання «Листя трави» Вітмен переживав скрутні, у фінансовому плані, часи. В травня 1857 року він влаштовується на роботу в «Daily Times». Писав відгуки та рецензії до книг американських письменників та виконував обов’язки редактора. Не відомо чи з власної волі, чи через суперечності з керівництвом звільняється в 1859 році.
З початком громадянської війни Джордж Вітмен вступив до лав американської армії. Він надіслав Вітмену листи з яскравими розповідями про воєнні будні, які надихнули поета на створення поеми «Барабанний бій», яка вийшла друком в 1865 році.
Родина отримала помилкове повідомлення про смерть Джорджа і Волт взимку 1862 року їде на Південь в пошуках брата. Він блукає поміж скалічених солдатів і врешті знаходить брата живим, з незначними пораненнями. Вітмен переживає сильне душевне потрясіння від побаченого і 26 грудня 1862 року їде до Вашингтона з наміром більше ніколи не повертатися в Нью-Йорк.
Тут він влаштовується касиром в офісі на неповний робочий день, а увесь вільний час присвячує догляду за пораненими бійцями в місцевому госпіталі. Такий досвід надихнув на написання «Великої армії поранених», опублікованій на сторінках газети в 1863 році.
В 1864 році, завдяки клопотанням своїх друзів, Вітмен отримує посаду в Міністерстві Внутрішніх справ із заробітною платою 1200 доларів на рік. Але вже за рік новий міністр звільняє його з посади, бо вважає не гідно звання державного службовця людину, що написала «Листя трави».
У 1868 році збірка видається в Англії, проте з незначними змінами, які Вітмен неохоче схвалив. Завдяки все більшій популярності йому вдалося знову влаштуватися на роботу та зберегти свою посаду.
Попри суперечливе сприйняття творчості за життя, після смерті вона зазнала визнання і слави. Волта Вітмена називають першим американським поетом демократії. Його подруга, Мері Сміт Вітл Костелло писала, що неможливо зрозуміти Америку без Волта Вітмена, без «Листя трави».
Багато віршів покладено на музику, створені цілі оперні арії. Зведено пам’ятники, меморіальні дошки, випущено ювілейні поштові марки з його знімком, в рамці циклу «Відомі американці» в 1940 році.
Особисте життя
Особисте життя Волта Вітмена залишило по собі чимало загадок, над якими ламають голову дослідники і сьогодні. Достовірних даних щодо його сексуальної орієнтації не так і багато, але більшість із них свідчать про гомосексуальність чи бісексуальність.
Впродовж всього дорослого життя письменник мав близькі стосунки з багатьма чоловіками. Деякі біографи стверджують, що ці стосунки насправді не були інтимними, інші наводять докази протилежного у вигляді листів.
Одним із можливих кандидатів у партнери Вітмену є Пітер Дойл, кондуктор автобуса. Чоловіки познайомилися в 1866-му й були нерозлучні впродовж кількох років.
Оскар Уайльд, після особистої зустрічі з Вітменом, заявив, що не сумнівається в його нетрадиційній орієнтації.
Едвард Карпентер розповідав про випадковий зв’язок з письменником у молодому віці.
Тісно пов’язують Вітмена з Біллом Дакеттом. Спочатку вони були сусідами, згодом Білл виконував різноманітні обов’язки в домі письменника. Волт ділився грошима з юнаком, коли мав таку можливість. Збереглося і спільне фото чоловіків, зняте в традиційному стилі «подружнього портрета». Цей факт просто не зміг лишитися непоміченим.
Близько товаришував уже немолодий поет із 18-річним Гаррі Стаффордом та навіть подарував йому перстень. Зберігся лист юнака, в якому він писав, що носитиме цей перстень до самої смерті.
Є дані про те, що в 1862 році Вітмен мав близькі стосунки з актрисою Еллен Грей, знімок якої він зберігав не одне десятиліття.
Сам письменник стверджував, що у нього народилося шестеро дітей, двоє з яких померли, проте ця інформація не перевірялась.
Дослідник біографії письменника Джером Ловінг писав, що дискусії на тему особистого життя Волта Вітмена не вщухнуть, незважаючи на будь-які факти і, очевидно, він мав рацію.
Смерть
В 1873 році Вітмена розбиває інсульт і він змушений переїхати в оселю свого брата в Вашингтоні, де мешкає до 1884-го, поки не придбав власний будинок.
Готуючись до смерті замовив собі гранітний склеп у вигляді будинку за 4 тисячі доларів. Останні дні життя були сповнені нестерпного болю, який не вщухав ні на мить. Чоловік не міг рухатися та їсти.
Помер американський письменник, журналіст та громадський діяч 26 березня 1892 року. Розтин показав, що смерть настала внаслідок бронхіальної астми, ускладненої пневмонією та плевритом, а також туберкульозу та нефриту.
Похорон Волта Вітмена перетворили на публічну подію. Тисячі людей хотіли потрапити до його тіла. Прощання тривало чотири дні, на самому похороні була музика, закуски та промови його друзів. Пізніше останки письменника, його батьків та братів було перенесено до мавзолею.