Коли псалом було проспівано, дружина прочитала довгу молитву; потім чоловік виголосив проповідь, а всі інші посвідчили все, що вчинив господь для кожного з них. І далі, коли книжки було зібрано, а орган закрито і чоловік перекинув його на ремені через плече, вони рушили назад.
— Чудовий вечір. Здається, публіка була трохи уважніша, ніж звичайно, — заговорив чоловік.
— О так, — підхопила жінка, яка грала на органі.— Щонайменше одинадцять чоловік узяли брошурки. І один старий джентльмен спитав мене, де міститься місія і коли у нас буває служба.
— Хвала господу! — сказав чоловік.
І ось, нарешті, сама місія — "Зоря уповання. Місія дисидентів. Молитовні збори щосереди і щосуботи від 8 до 10 години вечора; у неділю об 11, З і 8 годині. Двері відчинені для всіх". Під цим написом на кожному вікні інший: "Бог є любов", а ще нижче дрібнішими буквами: "Скільки часу ти не писав матері?"
— Дай мені монетку, бабусю! Я побіжу на ріг по морозиво! — попросив хлопчик.
— Гаразд, Рассел. Тільки відразу ж повертайся, чуєш?
— Ну, звичайно, бабусю! Не турбуйся!
Він схопив десятицентову монетку, яку бабуся видобула з глибоченної кишені спідниці, і бігом подався до морозивника.
Її дорогий хлопчик. Світло і радість її на схилі літ. Вона повинна бути добра до нього, поблажлива, не надто сувора, як, може, вона була до…. З ніжністю і трошки неуважливо дивилася вона вслід хлопчикові, що побіг. "Заради нього".
І вся маленька група, крім Рассела, зайшла в непоказні жовті двері і зникла.