Такий був проект з докладними кресленнями і повним кошторисом, зданий під квитанцію за двадцять хвилин до закінчення терміну конкурсу, і виведеними тонким пером цифрами й статтями видатків. Приплющеними очима я дивився на проект і наче бачив усе те побудованим, наче спостерігав його крізь вікно: ченці працювали в полі, паломники пили сік, а тим часом унизу, тужно чекаючи суботнього вечора, співали робітниці, високими й низькими голосами, немов на моєму похороні; я заплющив очі й відчув той холод, який мені судилося знов відчути аж через п'ятдесят років, уже людиною зі становищем, оточеною жвавим, галасливим життям.
Той місяць був нескінченно довгий, усе, що я робив, колись уже відбувалося в лабіринтах мрій, не переживаними раніше була тільки вранішня служба в церкві й години від пів на одинадцяту до п'ятої. Я прагнув непередбаченого, дрібку якого досі дала мені тільки ледь помітна усмішка секретарки і слова, які вона двічі проказала: "Бажаю вам успіху, пане Фемелю". Коли я знов заплющив очі, час розділився, як у спектрі, на минуле, теперішнє й майбутнє: через п'ятдесят років моїм старшим онукам буде вже по двадцять п'ять, а мої сини вже досягнуть такого віку, в якому тепер перебувають ті панове, що їм я тільки-но віддав свій проект. Я помацав у кишені квитанцію. Вона справді була там, справді існувала, завтра вранці збереться жюрі і виявить, що становище змінилося, надійшов четвертий проект. У жюрі вже утворилися партії: двоє його членів були за Грумпетера, двоє за Бремокеля і один, найважливіший, хоч наймолодший і найменший авторитет із п'яти, абат,— за Волерзайна. Абат любив романтичний стиль. Суперечка буде палка, тому що обидва члени жюрі, які беруть хабарі, найзапекліше орудуватимуть мистецькими аргументами. Доведеться відкласти остаточний присуд.
— Цей молодий нахаба, що хтозна-звідки взявся, порушив нам усі плани.
Члени жюрі стривожено пересвідчилися, що абатові явно сподобався мій проект. Пригублюючи чарку з вином, він раз по раз зупинявся перед моїм кресленням. Усі будівлі були органічно вписані в ландшафт, практичність чотирикутника господарських споруд чітко контрастувала з суворим аскетизмом галереї і келій. Абатові подобалося все — криниця, місце для паломників. Він усміхався: там він буде primus inter pares Він уже дивився на той проект як на своє володіння, порядкував у трапезній, сидів на хорах, відвідував хворих братів, ходив до економа й куштував вино, пересипав у долонях зерно, зібране на його ланах, зерно, з якого пектимуть хліб для ченців і для бідних, молодий архітектор навіть запроектував біля самої брами невеличке крите приміщення для жебраків: зовні — лавки на літо, а всередині — стільці, стіл і груба на зиму.
— Панове, в мене немає ніяких сумнівів, я без будь-яких застережень голосую за проект... як його... за проект Фемеля. І гляньте на кошторис: вартість усього будівництва на триста тисяч марок менша, ніж у найдешевшому з трьох інших проектів.
Сухий сургуч із відкритих ран покривав стіл, по якому тепер гупали кулаками фахівці, починаючи довгий торг.
— Повірте нам, велебний отче, уже не раз бувало, що хтось збивав ціну, але що ви робитимете, як він за місяць до того, коли мали б уже відсвяткувати закінчення будівництва, прийде і скаже, що каса в нього порожня? У великому будівництві не така вже й дивина, коли видатки на нього перевищують кошторис на цілих півмільйона. Повірте людям, що вже бачили це. Котрий банк поручиться за недосвідченого, цілком невідомого молодика, хто викладе за нього гарантійну суму? Він має якісь маєтки?
Молодий абат весело зареготав:
— Як він сам каже, в нього є вісім тисяч марок, оце й усі його маєтки.
Перший серед рівних (латин.).
Торг тривав далі. Панове розійшлися додому роздратовані. Ніхто з них не підтримав абата. Остаточний присуд відкладено на місяць. Хто надав за статутом цьому селянському синові з поголеною головою, якому заледве минуло тридцять, вирішальний голос? Коли він був проти, не можна було вирішити нічого, а коли був за, все вирішувалось негайно.
І ось задзвонили телес^они, посланці, обливаючись потом, поспішали з депешами від начальника окружного управління до архієпископа, від архієпископа в духовну семінарію, де уповноважений архієпископської канцелярії саме вихваляв переваги новоготичного стилю. Уповноважений, почервонівши від хвилювання, кинувся до брички, що чекала на нього, копита зацокали по брукові, зарипіли колеса, описуючи карколомні віражі. Швидше, швидше! Повідомлення, повідомлення!
— Фемель? Ніколи не чув про такого. Проект? Технічно блискучий, і кошторис, треба визнати, ваша велебність, наскільки можна його наперед визначити, переконливий, але стиль! Стиль страхітливий! Тільки через мій труп.
— Через ваш труп? — Архієпископ усміхнувся. Артистична натура цей прос^гесор, занадто запальний і нестриманий, занадто багато білих кучерів, що метляються на всі боки.— Через ваш труп? Ну-ну.
Від Грумпетера до Бремокеля, від Бремокеля до Волерзай-на полетіли шифровані запити, архітектурні корио^еї, що завжди були смертельними ворогами, на кілька днів помирилися, вони питали один одного в шифрованих листах і теле-4юнограмах: "Чи кучерява капуста швидко псується?", що мало означати: "Чи можна скидати абатів?" — і отримували приголомшливу відповідь: "Кучерява капуста не псується".
На цілий місяць я зник зі світу, в моїй могилі було тихо й мирно, поволі опадала земля, засипаючи мене з усіх боків, антифонний спів робітниць притуплював мене, добре було нічого не робити, але скоро це має скінчитися, мені доведеться діяти, коли вони відкриють мою могилу, підіймуть віко. Вони знов повернуть мене назад, у ту пору, коли кожен день щось означав, кожної години треба було виконувати якийсь обов'язок. Гра ставала напруженою, я вже не приносив о другій годині зі своєї кухоньки горохову юшку, вже не підігрівав її, а з'їдав там-таки холодною, мені було байдуже до їжі, до грошей і до слави, я любив гру, отримував насолоду від сигари й тужив за жінкою, за своєю майбутньою дружиною. Чи стане нею та дівчина, яку я бачив у квітнику на даху будинку навпроти, чорнява, струнка й гарна Йоганна Кільб?