Та Філіпп попри все був задоволений — цього разу він добряче поскуб еллінів і відхопив у них чималий шмат їхніх земель. І від повноти задоволення, з доброго настрою послав додому гінця з листом, що починався такими словами: "Палке вітання цариці Македонії та її чорній кішці, привезеній аж із самого Єгипту! Настане час, і македонські війська, захоплюючи світ, дійдуть аж до Єгипту, дійдуть на самий край світу білого!"
З тобою а до мене за любощами прибігає...
Олімпіада не почувалася щасливою доти, доки у світі ньому жила Філіна. І навіть чорна єгипетська кішка безсила заспокоїти царицю, коли вона згадувала Філіну. А вигнати її з думки несила. І де вона взялася на її голову! Свою колишню, третю, дружину Філіпп привіз із чергового походу (він з кожного походу, крім військових трофеїв та різної здобичі, неодмінно привозив і жінок). І одружився на ній, здається, в інтересах грецької політики — принаймні не без впливу політики. Але як жінкою Філіпп нею був просто захоплений. Кілька років він прожив з фесса-лійською красунею в злагоді й любові. Мав од неї сина і визнавав його за свого. Невичерпною пристрастю і невситимою жадобою до любові та насолод фессалійка покорила царя. Подейкували, що цар все ще перебуває під впливом її чарів, бо хоч і одружився з Олімпіадою, а ні-ні та й переночує у Філіни. Вона була простого роду, тому й не стала законною дружиною македонського царя. Бо як би нею не захоплювався Філіпп, як не кохав, а для зміцнення свого становища на троні, для впливу на греків йому потрібна була дружина царської крові.
"Чи не тому він і одружився зі мною, що я — дочка царя?" — час від часу мучилася сумнівами Олімпіада. Ревнувала чоловіка до Філіни. Хоча б тому, що фессалійка полонила його своїми жіночими звабами, а вона, Олімпіада, всього лише своїм царським походженням. Принаймні про це починали шепотітися її недруги в Пеллі, і чутки ті розпускала, очевидно, сама Філіна. Олімпіада не йняла віри, чому Філіпп не пориває з фессалійкою? Навіть одружившись з нею, Олімпіадою. Більше того, він подарував коханці розкішний палац та слуг. Ще й велів державному скарбнику виплачувати певні суми на утримання її двору. І потай іноді ночує у неї. А їй, Олімпіаді, законній дружині й цариці,-клянеться у вірності. Вагання царя, його дволи-кість (живе з царицею, а потай бігає до іншої) відчула й Філіна. Чи не тому й упевнена, що тільки її син Аррідей стане в майбутньому спадкоємцем македонського царя?
Цього вже Олімпіада стерпіти не могла — тільки через її труп синок коханки стане спадкоємцем македонського царя! А тут ще поповзли чутки, що буцімто Філіна всюди заявляє, що хоч Філіпп і одружився з Олімпіадою, хоч і проголосив її царицею( але довго з нею не житиме, що він уже, мовляв, розчарувався в пісній емірській княжній, так по-справжньому і не захопившись нею. І хоч Олімпіада вагітна, але справі це не зарадить, бо тільки її сина Аррідея Філіпп вважає своїм спадкоємцем... І коли це дійшло до Олімпіади, вона погукала двох найвірніших їй людей — Леоніда та Ланіку,— веліла їм збиратися в гості до... Філіни.
Леонід і Ланіка навперебій відраджували її від тієї затії, та цариця й слухати не хотіла.
— Як я надумала, так і буде!
— Господине наша,— починав Леонід чемно, але твердо, та цариця тільки ногами тупотіла.— Ні і ні! Нікого вас і слухати не хочу, а буде тільки по-моєму! — дивилася спокійно, холодно і владно.— Зрештою, може четверта жона македонського царя побувати в гостях у його колишньої третьої жони?
Леонід змушений був погодитися, що, звичайно, в принципі...
— Збирайтесь! — перебила його цариця.— Раз-два і — в дорогу!
— Еуге! * — покірно схилив голову Леонід.
Філіна прийняла царицю в гінекеї свого розкішного палацу. Не здивувалась, ніби й чекала Олімпіаду.
— Ну, здрастуй, колишня жоно мого мужа,— привіталася Олімпіада, і не можна було збагнути з її голосу — кепкує чи серйозно. Зодягнена цариця в пурпуровий пеп-лос, на голові мала круглу пласку шляпку з гострим верхом, на ногах жовті, в самоцвітах черевики.
— Ну, здрастуй, четверта жона мого колишнього мужа,— тим же тоном відповіла Філіна. Зодягнена по-домашньому, в яскраво-червоному хітоні, але вся в золотих прикрасах.— Рада з тобою поближче познайомитись.
— Я теж... рада,— вже іронізувала цариця.— Таке щастя!
— Не глузуй, царице, бо ти до мене прийшла, а не я до тебе. А в житті все може статися,— спокійно відказала Філіна.— Тим більше Філіпп такий непостійний.
— Це натяк чи... погроза?
— Ні, просто дружня порада досвідченої жінки,— стомлено вимовила Філіна й зітхнула.— Я була в нього третьою, ти четверта, але може з'явитися і п'ята, і шоста. Такий він, Філіпп.
Мине зовсім небагато часу — і передбачення Філіни збудеться, але тоді Олімпіада не хотіла йому вірити.
— Ти просто... просто заздриш!
— Можливо,— охоче погодилась Філіна.
• Якусь мить вони мовчки вивчали одна одну. Філіна роздивлялася Олімпіаду спокійно, дещо навіть насмішкувато-скептично. Цариця з помітно випуклим животом вигляд мала стомлений, спустошений, аж наче зів'ялий. Вагіт-
Еуге — добре (грецьк.).
ність їй давалася, певно, нелегко, лице — блідувато-жовте, ніс та підборіддя загострилися, під очима синці, в очах — хворобливо-насторожений блиск. Певно, дратівлива цариця.
Олімпіада розглядала суперницю не без мимовільних заздрощів, хоч і ховала їх у собі. Як фессалійці поталанило на вроду! Висока, осяйна, гнучка станом, вся наче із слонової кістки виточена. До неї так і хочеться доторкнутися. Хочеться, і боїшся, щоб не вжалила. Змія! Таких гарячих, рвійних і гнучкотілих чоловіки люблять, а Філіпп особливо.
Закінчивши оглядини, Філіна раптом сказала:
— Тепер мені зрозуміло, чому з тобою одружився цар. Всього лише тому, що ти царського роду. Тож він і взяв тебе в ім'я політики.
— Я чула,— не зосталася в боргу цариця,— що й на тобі він женився в інтересах грецької політики.
— Можливо,— спокійно погодилась суперниця.— Але, крім усього, у мене, як у жінки, все ж таки є деякі зваби.— І раптом із злістю — не витримала-таки! — крикнула: — І дарма ти прийшла! Ми не домовимось ніколи!
— Ніколи — це так,— як могла стримувала себе Олімпіада.— Але ти дуже великої думки про себе, якщо гадаєш, що я прийшла про щось з тобою домовлятися. Затям: цариця з коханкою свого чоловіка домовлятися не буде. Ще раз затям, фессалійко: я прийшла, щоб застерегти тебе. І тільки. Ти мене зовсім не знаєш,— вже з погрозою закінчила.