Був там Дельфінус Поліглот. Він сказав нам, що сталося з вісімдесят трьома втраченими трагедіями Есхіла; з сорока п'ятьма проповідями Ізея; з триста дев'яносто однією промовою Лісія; зі сто вісімдесятьма трактатами Теофраста; з вісьмома книгами Аполлонія про конічні перерізи; з гімнами й дифірамбами Піндара; і з сорока п'ятьма трагедіями Гомера Молодшого.
Був там Фердінанд Фітц Фоссілус Фельдшпат. Він розповів нам усе про підземний вогонь і третинні формації; про газоподібні, рідкі й тверді тіла; про кварц і мергель; про гнейс і граніт; про гіпс і трапп; про тальк і кальцит; про смоляну обманку й рогову обманку; про слюду й сланець; про кіаніт і лепідоліт; про малахіт і тремоліт; про антимон і халцедон; про гематит і про весь світ.
Був там і я. Я говорив про себе; про себе, про себе й про себе; про носологію, про свою брошуру й про себе. Я задер носа й говорив про себе.
"Напрочуд розумний чоловік!" — сказав принц.
"Знаменитий!" — сказали його гості, і другого ранку її світлість герцогиня їйджебогг приїхала до мене з візитом.
"Ви приїдете до Олмеків, красунчику?" — сказала вона, поплескавши мене знизу по підборіддю. "Ще б пак",— відказав я. "Із носом і всім іншим?" — спитала вона. "Безперечно".
"Ось вам картка, любий мій. Можна сказати там, що ви будете!"
"Всім серцем, дорога герцогине". "Пхе! Цього не треба. Аби з усім носом". "Геть з усім, люба моя!" — запевнив я, двічі-тричі вщипнув себе за ніс — і опинився в Олмеків.
Покої були напхані так, що й дихати нема чим. "Він іде!" — сказав хтось на сходах. "Він іде!" — підхопив хтось вище. "Він іде!" — підхопив хтось іще вище. "Він прийшов! — вигукнула герцогиня.— Він прийшов, цей любий хлопчик!" — і, міцно вхопивши мене обома руками, тричі поцілувала в ніс.
Зразу виникла неабияка сенсація. "Diavolo!" (1) — вигукнув граф Козероггіо. "Dios guarda!" (2) — промурмотів дон Стілетто. "Mille tonneres!" (3) — прогарчав принц де Жабокряк. "Tousand Teufel!" (4) — мовив барон фон Блямбург. Це годі було стерпіти. Я розсердився. "Сер,— сказав я йому,— ви мавпій". "Сер,— відповів він,— Donner und Blitzen!" (5) Кращого годі було й бажати. Ми обмінялись візитними картками. Наступного ранку біля Крейдяної ферми я відстрелив йому носа, а тоді поїхав з візитами до друзів. "Bete!" (6) — сказав один. "Дурень!" — сказав другий. "Бовдур!" — сказав третій. "Йолоп!" — сказав четвертий. "Недотепа!" — сказав п'ятий. "Телепень!" — сказав шостий. "Іди геть!" — сказав сьомий. Все це смутило мене, і я пішов до батька. — Тату,— спитав я,— яка головна мета мого життя?
(1) От чорт! (Іт.)
(2) Боже, борони! (Ісп.)
(3) Тисяча громів! (Фр.)
(4) Тисяча чортів! (Нім.)
(5) Грім і блискавка! (Нім.)
(6) Тварюка! (Фр.)
— Сину,— відповів він,— це вивчення носології, як і перше; але, відстреливши баронові носа, ти перебрав міри. У тебе прегарний ніс, це правда; але в Блямбурга тепер нема ніякого. Тебе засудили, а він став героєм дня. Я згоден з тобою, що в Димошумі велич світського лева відповідає розмірам його носа,— але, їй же Богу, годі змагатися з левом, що того носа зовсім не має.