5
Яків (спітнілий, зворушений). Машина готова. Як з кутком?
Хима. Ой лишечко. Ще три хвилини — можна?
Яків. Машина — така категорія, що не жде.
Хима. Три хвилинки! Забари на три хвилинки, Яшо! Невже не можеш?
Яків (з докором і піднесено). У мене в самого таке тиснення, Химо, а в тебе куточок не готовий!.. Три хвилини — довше не жду! (Побіг).
6
Хима. Подивіться, товариші, чи рівно я почепила патрет товариша Леніна?
Лука. Ану, Муно, посвіти, віриш!.. (Зайшов, з одного боку подивився, з другого подивився). Немов рівно.
X и м а. А подивіться, як у листях вийде? (Уквітчала портрет листям). Ну, як?
Циган. Як живий...
Лука. Хворий наш вождь.
Хима. Снився мені в сю ніч.
Циган. А розкажи, Химо, як?
Хима. Немов вийшла я на степ. Зима і хуга б'є. І, немов дивилась я на дорогу. Коли дивлюсь, аж дорогою сани — не сани, немов човен пливе, засипаний снігом. Щось везуть хороше. А за човном товариш Ленін без шапки, і руки в кишеньках. А сніг метеликами його вкрив і немов тане на лобі. Я й думаю: холодно ж, а він усміхається та до нас в комуну... Я й прокинулася.
Циган (з досадою). Шкода, що не мені приснивсь, я б дідька лисого прокинувся. Розпитав би Леніна за все чисто і чи можна буде за соціалізму мінятися кіньми.
Лука, (теж з досадою). Такий вождь і кому приснився, віриш. .
X и м а. А хто любить, тому він і сниться. Ой, якби я йому написала листа.
Л у к а. Кому?
X и м а. Ленінові.
Лука. Ну й баба, віриш. Та він тобі хто, що ти до його з листом! Та й що б ти написала, малограмотная?
Хима. Що? Написала б отак: товаришу ' Ленін, Ілліч дорогий. Ми живем комуною, і циган у нас. Наша комуна в степах...
З вікна гримнув постріл. Захиталась Хима й упала.
7
Знялася тривога. Убіг Яків, Микитко, Лавро: — Хто?
Лука. У вікно хтось.
Кинулись надвір. Циган перший. Яків зостався. Підійшов до Хими, Спідничка закотилась за коліно. Нагнувся, обережно прикрив і тихо вийшов у машинову.
8
Зарипіли двері. Почали вертатись комунари. Циган і Лука увели Вишневого. Сміється. Потирає руки:
— Ще й не встигла впасти, як уже минуле вертається, вертається. Слуги уводять за руки у рідну господу Покличте хазяйку, Маланію Митровну! Що? Слава богу! А де ж ікони? І вікна не ті! Повставляйте зараз!.. І принесіть мені назад спаса, поїду яблука до церкви святити. Та запрягайте коні, на степ пора, вже ж скоро покрова. Харчів поменше кладіть, тепер день малий. А хто посох мені квітника, га?
Лавро (пильно вдавившись в очі Вишневому). Обдуриш, може, лікарів, обдуриш всіх спеців, та не обдуриш ти мене. (До всіх). Прикидається! Зв'яжіть і одвезіть в район. (Пройшов повз Химу. подивився на годинника). Сімнадцять хвилин затримка. (Крикнув). Пускайте млина!
Залунав гудок. Здвигнувся, побіг пас. І тільки тоді підійшов Лавро удруге до Хими. Сів біля неї:
— Провина наша — не добили ворога, Химусю!