ЛІКАР МИМОВОЛІ
Комедія на три дії
Переклала Ірина Стешенко
ДІЙОВІ ОСОБИ
Жеронт — батько Люсінди.
Люсінда — дочка Жеронта.
Леандр — Люсіндин коханий.
Сганарель — чоловік Мартіни.
Мартіна — жінка Сганареля.
Добродій Робер — Сганарелів сусід.
Валер — слуга Жеронта.
Лука — Жаклінин чоловік.
Жакліна — мамка у Жеронта і жінка Луки.
Тібо — батько Перрена
Перрен —
селяни.
ДІЯ ПЕРША
Сцена зображає ліс.
ЯВА 1
Сганарель, Мартіна входять сварячись.
Сганарель. Ні, кажу ж тобі: цього ніколи не буде! Я сказав — і край! Я тут господар.
Мартіна. А я тобі кажу, чуєш ти: я хочу, щоб ти жив так, як мені до вподоби. Я зовсім не для того вийшла за тебе заміж, щоб терпіти твої примхи.
Сганарель. Ой, яка ж це кара — мати жінку! Арістотель таки має рацію, коли каже, що жінка гірша за чорта!
Мартіна. Ти бач, який вчений обізвався, із своїм йолопом Арістотелем на додаток!
Сганарель. А щоб ти знала вчений! Знайди-но мені ще такого дроворуба, щоб він тямив, як я, говорити так мудро про різні речі, щоб він прослужив шість років у славнозвісного лікаря і мало не з пелюшок знав напам’ять усю латинську граматику.
Мартіна. А бодай тебе чорти вхопили, дурню несосвітенний!
Сганарель. А бодай тебе чорти вхопили, стерво!
Мартіна. Хай буде проклята ота мить, коли надало мені сказати: "Так!"
Сганарель. Хай буде він проклятий, отой дурень нотар, що примусив мене підписати мою загибель!
Мартіна. Що тобі скаржитися! Та тобі слід би щохвилини складати подяку богові, що я вийшла за тебе заміж. Та хіба ж ти заслужив мати таку жінку, як я?
Сганарель. Що й казати — велика честь! Було мені чим похвалитися після нашої шлюбної ночі! Ех, сто чортів! Не нагадуй мені про це ніколи. Я можу сказати таке…
Мартіна. Що? Що ти можеш сказати?
Сганарель. Годі про це! Досить уже й того, що ми знаємо те, що ми знаємо, і що тобі пощастило наскочити на мене.
Мартіна. Що це означає — пощастило наскочити на тебе? На чоловіка, що довів мене до лікарні, на розпусника, негідника, що гайнує і проїдає усе, що я маю!
Сганарель. Брешеш, частину пропиваю.
Мартіна. Тягне на продаж усе, що є у мене в господі!
Сганарель. Це зветься жити з свого господарства.
Мартіна. Витяг з-під мене навіть моє ліжко!
Сганарель. Раніше вставатимеш.
Мартіна. Напослідок ще й повиносив геть-чисто всі меблі з нашого дому!
Сганарель. Легше буде переїздити.
Мартіна. Від рання й до смеркання тільки те й робить, що грає та вихиляє.
Сганарель. А це, щоб не нудитися.
Мартіна. А я що маю робити з моєю сім’єю?
Сганарель. Все, що тобі заманеться.
Мартіна. В мене четверо сердешних маляток на руках…
Сганарель. Пусти їх додолу.
Мартіна. Вони щохвилини просять у мене хліба.
Сганарель. А ти почастуй їх різками. Коли я сам добре випив та добре попоїв, я хочу, щоб усі були вдоволені в моїй господі.
Мартіна. Ти що ж ото, п’янице, гадаєш, що так і триватиме завжди?
Сганарель. Помалу, помалу, жіночко, будьте такі ласкаві.
Мартіна. Що я терпітиму довіку твої грубощі й твоє гультяювання?
Сганарель. Не будьмо розпалятися, жіночко моя.
Мартіна. І що я незугарна навернути тебе на добрий розум?
Сганарель. Жіночко, ви ж знаєте, що терпець мені може увірватися, а руку я маю добрячу.
Мартіна. Начхала я на твої погрози!
Сганарель. Жіночко, у вас, мабуть, знову почала шкіра свербіти…
Мартіна. Я тобі покажу, що не боюсь я тебе ані кришечки.
Сганарель. Дорога моя половинонько, вам таки кортить заробити від мене на горіхи.
Мартіна. Дуже я тебе злякалася!
Сганарель. Любонько моя, я вам намну вуха.
Мартіна. Ах ти ж, п’яниця!
Сганарель. Я вам полатаю спину.
Мартіна. Бурдюк з вином!
Сганарель. Я вас відлупцюю.
Мартіна. Мерзотник!
Сганарель. Я вас віддубашу.
Мартіна. Негідник, брехун, нахаба, дурисвіт, поганець, шахрай, шибеник, ледащо, волоцюга, вітрогон, махляр, грабіжник…
Сганарель. Ага-а! Вам таки закортіло? (Бере палицю й б’є жінку).
Мартіна (кричить). Ай! Ай! Ай! Ай!
Сганарель. Оце найкращий засіб вас угамувати.
ЯВА 2
Добродій Робер, Сганарель, Мартіна.
Добродій Робер. Ей, ей, ей! Що це? Яке паскудство! Сто чортів, який негідник! Так бити свою жінку!
Мартіна (добродію Роберові). А от я хочу, щоб він мене бив!
Добродій Робер. Ах, коли так, то я згоджуюсь на це від щирого серця.
Мартіна. Та й чого б ото я втручалася?
Добродій Робер. Пробачте.
Мартіна. Чи ж вам е до цього діло?
Добродій Робер. Ви маєте рацію.
Мартіна. Чи ти ба, який нахаба, — надумався заважати чоловікам бити своїх жінок!
Добродій Робер. Я зрікаюся моїх слів.
Мартіна. А вам що до того?
Добродій Робер. Анічогісінько.
Мартіна. Чи ж вам треба тицяти сюди вашого носа?
Добродій Робер. Ні.
Мартіна. Це не ваша справа.
Добродій Робер. Я не скажу більше ні слова.
Мартіна. Мені подобається, щоб мене били.
Добродій Робер. На здоров’ячко.
Мартіна. Не ваша хата — не ваша й витрата.
Добродій Робер. Так-так.
Мартіна. Та ви просто дурень, що встряваєте туди, де вам немає ніякого діла. (Дає йому ляпаса).
Добродій Робер (до Сганареля). Куме, прошу пробачення від усього мого серця. Лупцюйте, бийте як слід вашу жінку, я ще й допоможу вам, як маєте охоту.
Сганарель. Ні, я. не бажаю.
Добродій Робер. А! Це інша річ.
Сганарель. Схочу її бити, то й битиму, а не схочу — не битиму.
Добродій Робер. Чудово.
Сганарель. Це моя жінка, а не ваша.
Добродій Робер. Та звісно.
Сганарель. Ви наді мною не командир.
Добродій Робер. Атож.
Сганарель. Я не потребую вашої допомоги.
Добродій Робер. Ну, то як хочте…
Сганарель. І ви — зухвалець, бо втручаєтеся в чужі справи. Знайте, ще Ціцерон сказав: де двоє б’ються — третій не встрявай! (Б’є добродія Робера й проганяв його).
ЯВА 3
Сганарель, Мартіна.
Сганарель. Отак!.. Ну, жінко, мир. Давай-но руку.
Мартіна. Еге, після того, як ти полатав моні спину!
Сганарель. То дарма. Руку!
Мартіна. Не хочу.
Сганарель. Ну?
Мартіна. Ні.
Сганарель. Жіночко!
Мартіна. Нізащо.
Сганарель. Давай же руку, кажу.
Мартіна. І не подумаю.
Сганарель. Годі-бо! Годі, годі!
Мартіна. Ні. Я не хочу миритись.
Сганарель. Та це ж дрібниця! Ну ж бо, ну!
Мартіна. Відчепися.
Сганарель. Давай-но руку, кажу тобі.
Мартіна. Ти мені так допік…
Сганарель. Та годі-бо! Прошу в тебе пробачення. Прости мені і дай-но руку.