— Навіщо? Що вони шукають?
— Кажуть, що королеву балу, ну ту, котра втекла опівночі, — з Модени.
— А ім'я? Як її звати?
— Про це спитати й не встигли. А тепер її шукають і ніяк не можуть знайти. Президент Венери хоче з нею одружитися.
Посли з Венери ходили по домівках і всюди порівнювали колір коштовного каменя з кольором очей дівчат. Але кожного разу колір не збігався. Нарешті посли добралися до пральні синьйори Борджетті. Синьйора Борджетті та її дочки вибігли на вулицю, щоб почути останні новини. А Дельфіна, як завжди, залишилася готувати вечерю. Аж тут до пральні ввійшла синьйора Фольєтті. Дельфіна зблідла: "Вона прийшла по сукню. Ох і перепаде мені".
— Люба, тобі вже, звичайно, розповіли? — ще з порога спитала синьйора Фольєтті?
— Про що, синьйоро?
— Та про сукню. Я тобі минулого тижня віддала прати мою чорну сукню. Так на королеві балу була точнісінько така ж сама.
— Я не чула, нічого не чула.
— Гм... А де моя сукня?
— Ось вона, синьйоро.
Синьйора Фольстті дуже уважно оглянула сукню, вивернула її й чомусь навіть обнюхала.
— Гм, — повторила вона, — зібгана, не випрасувана... В чому річ?
— Завтра вона буде готова, синьйоро, — квапливо відповіла Дельфіна.
— Як? — заверещала синьйора Еулалія Борджетті, входячи до кімнати. — Вчора сукня була випрана і випрасувана. Що це за історія?
"Я пропала", — з жахом подумала Дельфіна.
І цієї самої миті до пральні ввійшли посли з Венери. Дельфіна вирішила, що це поліцейські, й знепритомніла...
Коли вона прийшла до пам'яті, то побачила, що сидить на стільці, а навколо метушаться посли, тітонька Борджетті, синьйора Фольєтті, Бібіана і Софронія. А за вітриною зібрався величезний натовп, і всі чекають, коли до неї повернеться мова.
— Погляньте! В неї очі прозоро-зеленого кольору! — радісно закричали посли.
— А от і чорна сукня! — додала синьйора Фольєтті.
— Я... я... не навмисно, — пробурмотіла Дельфіна.
— Що ти кажеш, дорога? Тепер ця сукня — твоя. Яка честь для мене, для всієї Модени. Наша Дельфіна — дружина президента Венери!
Тут усі заплескали в долоні, закричали "ура!", "браво!".
Того ж вечора Дельфіна полетіла на планету Венера. І незабаром відбулося її весілля з молодим президентом. Як всі інші президенти, він пробув на своєму високому посту тиждень, а потім знову повернувся до роботи. Він відпускав фотонне пальне власникам космокораблів. А Дельфіна відкрила на планеті Венера пральню. З цього дня і синьйора Фольєтті, й інші синьйори з Модени віддавали прати свою білизну лише Дельфіні. Вони прилітали на своїх кораблях на Венеру й розповідали Дельфіні земні новини, передавали їй привіти від Бібіани й Софронії, а іноді привозили десяток яєчок із Сассуоло.
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО. — 1973. — № 1.
ВЕРШИНІН Лев, переклад з італійської, 1973.