Нюхмумрик кивнув:
– Нічого не бракує.
Мумі-троль принюхався.
– Ти змінив сорт тютюну? – запитав він. – Нагадує запах малини. Смачно?
– Ні, – відказав Нюхмумрик. – Але я курю його тільки по неділях.
– Он як? – здивувався Мумі-троль. – Сьогодні й справді неділя… Що ж, бувай! Піду я спати…
– Бувай! – відгукнувся Нюхмумрик.
Мумі-троль попростував до свого болітця з брунатною водою, біля якого росло дерево з нап'ятим для Тата гамаком. Прикраси нікуди не поділися, лежали собі на дні.
Мумі-троль заходився нишпорити в траві. Кораблика з кори він знайшов не одразу. Канатик з кормової щогли заплутався у листочку, але саме суденце не постраждало. Навіть крихітний люк над трюмом зберігся.
Мумі-троль почалапав через садок до будинку. Вечір був ніжний та прохолодний, вологі квіти духмяніли дужче, ніж будь-коли.
Мумі-мама чекала синочка на східцях.
Вона стискала щось у лапах і весело поглядала на Мумі-троля.
– Вгадай, що я маю, – мовила Мама.
– Шлюпка! – засміявся Мумі-троль.
Нічого смішного у тому, звісно, не було, просто він почувався страшенно щасливим.