ховаються: то хитра омела,
то галли, цвіль, то гнізда. Ну, так отже:
коли вже ти перевернув, почнем
з твого кінця. Не дозволяй, щоб гнізда
заводили твої поплічники;
не дозволяй, щоб дармоїди хитро
ховалися в твоєму війську. < Завше >
<ти> <переглядай усіх> <Стискуй
як у руці відповідальність
для кождого> Скуй
для кождого стерно, і хай цей кождий
< по-чесному веслує> за себе сам правує, прагне, йде.
Оце ж і є провірка.
Л юц [и п с р]
Щось цікаве
(ЦДАМЛМ, ф. 464, оп. 1, М 1189, арк. 14—15)
О г е п і я
Звідки ти
докладно так про все цс знаєш?
Люципер
З лісу
виходячи, я був зустрінутий
і реготом і < криком > свистом. Я спинився.
<Та крик і свист >
<—Ну що, сходив до вітру? — Й знову свист
Ну йди вже, йди>
— Ну що, сходив до вітру? — Оглянувсь:
не видно ж бо <кого вони питають> нікого.—Хлопці!
гляньте!
наш Сатана ще й оглядається,
немовби він не <той> той...— <і я> <і знову регіт>
<і знов хтось регіт > і знову регіт
<і знову свист >
<там> обрушив хтось < [на] нас такий,
аж гайдуки > взялись аж гайдуки
< качатися > < попадали > < качалися попадали >
качатися, попадавши, як свині —
< трусилися > трясучкою і тряскали по заду
<сами себе,> <а хтось один і по-собачому >
сами себе, ніяк 1 віддихатись
не в силі: га? а він ще й приставляє —
от Сатана дек Сатана! —і <знов> дрож
Зверху написано "та <аж>".— Ред.
їх корчила <, бо вже і вже ригали > < ревли,
заслинив [шись] >
...й од реготу до реву
їх кидало. <да товсто > <да й знов> і так по кілька раз
"Ой боже мій!" — стогнали "боже!" — звали
і <лиш один старень[кий] > хтось один тоненько хихотів
і кожен раз < ікаючи —все > <він гикаючи > під гикавку
все нижче
<він голосом> він голосом спускався, нижче... ік! —
<і от уже зів ['яв] > < зів'яв і цей>
і от зів'яв і цей.— Ну що <помучив> мо годі?
<ой вимучив ти нас, проклятий >
Ну й вимучив проклятий Сатана,
бери ж свого невільника і гайда! —
<щоб так [нерозб.] уміть
це дак штукар! Та ну його вже, ху!>
Під'їхала й карета, що була
у затінку під лісом, трохи далі,
рукою пухлою махнула пані —
<рушили> всі рушили... <у путь усі. А я> Тоді я
зрозумів:
•і
<ну що ж> коли ж йому й тікать, як не тепер!
<І от я взяв м[отузку] >
< Стенув я>
<і взяв>
Та йди вже, йди! Візьми ж верьовку в руки!
І я сіпнув — <за мною слухняно > <за мною
зв'яза [ний] >
< прив'язаний > < переступаючий >
за мною потягнувсь
обв'язаний, з запнутими очима
< полонений > чорнісінький пречорпий бранець. Знаєш
поміщика <Гогоберідзе> Херехсвлідзе?
<що не гусар > <що> <як> де не гусар, то й князь...
<Тепер із пас>
<Ну-ну>
Люципер
...Так оцього
(ЦДАМЛМ, ф. 464, оп. 1, М 1189, арк. 16—18)
[II. КІНЕЦЬ ФЕОДАЛА]
<Дударі> <крепаки>
Примусиш?
Владичице, ми вже пе можемо:
ми ж <десять > двадцять верст везли тебе в кареті,
співаючи весь час Похрипли ми!2
Голодні ми — не грайся!
[• •]
<Дударі> Дудар
Голодні ми <усі>, трудні,
хоч не дратуй ти пас <бо знаєш? — >!.. бо знаєш? —
Пані
< Голодні? > Стидно,
ахеяни! Невже ви славою
не напились, не наситились? Трою
бебехнувши, ми ж повернулися
з трофеями... (Раптом.) Огеніє! а де ж це
полонений < грузин? > юнак? Кому його
< вести було доручено? Шукайте ж!>
в дворі було доручено? <С(До гайдуків.)> (До всіх.)
Шукайте!
Щоб зараз він мені тут був! < (один виходить)
Огенія
Грузин? >
< (гайдук виходить) > < (гайдук
вибігає) >
1 На цьому місці позначено вставку, а на берегах рукопису
дописано:
"Дударі
а <це> нас в дуду
<іграти нам ось> <дудукати ти> тирликати ще загадала.
Грай, дударику, < палай >
бо ти ж дурний. Дудукай —
<а ми, пани> нехай пани плюють".— Ред.
2 Тут позначено вставку, але ні на берегах, ні на звороті
аркуша нового тексту нема.— Ред.
< (гайдук вискакує)
І0ипк?>
Вина! (їй наливають у келих)
Огенія
< Грузин? > (приносить вина)
Пресвітлая, предобродійна пані,
о
не вивчила, тому й не знаю, як 1
по п'єсі тут відповідати < співати далі>
Пані
П'єсі?
•]
па хитрощі? дурити будеш? "Ролю..." <(кричнть)>
(кричить)
<(замахується канчуком)> (б'є
<р о з м а х у є т ь с я, але попадає>
<р о з м а х у є т ь с я, але не до [лад-
но] > зненацька попадає в Фі-
геля, що підвернувся)
Полонений! мій бранець! брань! трофей
подівся де,— чи ти оглухла?
О г е п і я
< Бранець... > Боже...
трофей! трофей! ой боже мій... Біжу,
пресвітлая, хоча я вперше чую
про наш трофей (<.спішно виходить)> <Вина!>
(виходить)
Пані <.(кричить)> <.(одкинувши канчук)>
<(своє щось думаючи> <С(отупівши)>
<.(пробує знову сідати на трон)>
<(вертаючись до "трона")> <С.силкуєть-
ся злізти на "тропа")> <С(умощуючиСо
на [троні] > <(умощубться на своєму
["троні"] > Вина! 2
<Та грайте ж, дударі!> Заграйте, дударі!3
(дударі грають) 4
Збоку олівцем дописано: "впадання в тон".— Ред.
Збоку дописано: "оддихуе".— Ред.
Збоку дописано червоним олівцем:
"Ну, грайте ж, дударі.
Заграйте ж, дударі".— Ред.
Збоку дописано: "раптом кричить:
Та годі ж бо, замовкніть!" —Ред.
<Та> Ну, годі ж бо... замовкпітьґ<і/сі> <всі>
дударі аамовкають)
Іліада!
(Заточується, її підводять знову)
Вахтанг (вискакує)
Ага? ага? Убиймо гада! Як?
А ось отак — (наміряється)
Гайдук
Нуну! — бо так і цопну.
Вахтанг <(виривається)^
Пусти! <виривається> <( виривається) >
Пані
Ти хто?
•]
Це той, що пас на правім березі1
Дніпра —
Вахтанг (скугилить)
— ау! а Умань! —
Пані
Пане Фігель