— In saecula saeculorum, amen!* — відповіла чорна фігура, немов затривожена сим наглим визовом баса. Та колосальний бернардин уже обняв його своїми медвежими лапами і, цілуючи його в оба лиця, з яких відсунув натиснений капелюх, так, що він упав на поміст, говорив далі своїм басом:
— Ждемо й ждемо на любого брата. Вже frater Felix* каже, що, може, frater Gaudentius* і не приїде.
— Як же би я смів,— несміло перервав його патер Гаудентій.
— Отож-то! Отож-то й е! — гримів далі голос бернардина.— Я ж так і кажу: не може не приїхати, хіба б яке елементарне нещастє в дорозі.
— Бог заховав! Я тут! — уже сміливіше промовив патер Гаудентій.— Та позвольте, fratres dilecti*, познайомитися з вами.
— Ну що, — гукнув знов бернардин, — ми оба знаємо тебе, а ти хіба позабував... Се pater Felix* а я отець Варнава — чував? — жебручий бернардин... (ф. 3, № 374).
_______________________
* Обов’язку (лат.) — Ред.
* Господи, вислухай мою молитву! (лат.) — Ред.
* I не введи нас у спокусу! (лат.) — Ред.
* Із старих книжкових скринь брехали вони мені,
як самі знали; що знали, в що не вірили,
собі й мені життя нівечили (нім.).— Ред.
* Львів! (нім., польськ.) — Ред.
* Слава Ісусу Христу! (лат.) — Ред.
* Навіки-віків (лат.).— Ред.
* Слава Ісусу Христу, найлюбіший брате (лат.). — Ред.
* Навіки-віків, амінь! (лат.) — Ред.
* Брат Фелікс (лат.).— Рсд.
* Брат Гаудєнтій (лат.). — Ред.
* Любі брати (лат.).— Ред.
* Отець Фелікс (лат.).— Ред.