Після цього Трайдент на якийсь час перетвориться на досить неспокійне місце. Коли все заспокоїться, суші буде навіть більше, ніж потрібно для того, щоб задовольнити апетити торгівця нерухомістю.
Годині о другій пополудні Грегор вирішив, що як на перший день зроблено достатньо. Приятелі з'їли по сендвічу, запивши їх водою з каністри, й викупалися у прозорій зеленій воді Трайдента.
— Мені здається, я знайшов несправність, — сказав Арнолд. — Хтось зняв приводи головних активаторів і поперерізав силові кабелі.
— Для чого? — поцікавився Грегор.
— Можливо, це зробили, коли його списували, —знизав плечима Арнолд. — Сам ремонт не забере багато часу.
Він знову поповз у трюм, а Грегор спрямував човен до острова, подумки обертаючи штурвал і вдивляючись у зелену воду, що весело пінилася перед носом човна. У такі моменти, всупереч усьому по-передньому досвіду, всесвіт здавався йому дружнім і прекрасним.
За півгодини з'явився Арнолд — весь у плямах машинної оливи й страшенно задоволений собою.
— Спробуй-но ще раз натиснути другу кнопку, —попросив він.
— Може, не варто, адже ми майже біля берега.
— То й що? Не завадить, якщо вона працюватиме, як належить.
Грегор кивнув і натиснув другу кнопку. Почулося слабке клацання реле, і раптом ожило з півдюжини невеликих моторів
Спалахнуло червоне світло й одразу згасло, коли генератор прийняв навантаження.
— Так-то краще, — сказав Арнолд.
— Я — рятувальний човен 324-А, — знову повідомив човен. — На даний момент я повністю активований і здатний захистити свій екіпаж від будь-якої небезпеки. Довіртесь мені. Усі мої дії як психологічного, так і фізичного характеру запрограмовані кращими умами планети Дром.
— Уселяє почуття впевненості, чи не так? — зауважив Арнолд.
— Ще б пак! — відповів Грегор. — До речі, що це за планета — Дром?
— Джентльмени, спробуйте сприймати мене не як байдужий механізм, а як вашого друга, товариша і помічника. Я розумію ваш стан. Ви бачили, як тонув ваш корабель, безжально знищений торпедами хгенів. Ви...
— Який корабель, — запитав Арнолд, — що він меле?
— ...піднялися на борт засліплені, задихаючись від отруйних водяних випарів, напівмертві...
— Якщо ти маєш на увазі наше купання, то ти просто нічого не зрозумів. Ми лише вивчали...
— ...приголомшені, поранені, здеморалізовані...-закінчив човен. — Можливо, ви навіть трохи злякалися, —продовжував він дещо м'якшим тоном. — Ви втратили зв'язок з основними силами флоту Дрома, і вас носить по хвилях далекої, холодної планети. Не треба соромитися цього страху, джентльмени. Це — війна, а війна — жорстока річ. У нас не було іншого вибору, окрім як вигнати цих варварів хгенів назад через космос.
— Має ж бути яке-небудь розумне пояснення всієї цієї нісенітниці, — зауважив Грегор. — Може, у блоки пам'яті випадково потрапив сценарій давньої телевізійної п'єси?
— Гадаю доведеться усе докладно перевірити, — сказав Арнолд, — неможливо цілий день слухати всі ці нісенітниці.
Вони наближалися до острова. Човен весь час бурмотів про дім та домашнє вогнище, обхідні маневри й тактичні дії, не забуваючи нагадувати про необхідність зберігати спокій у складних обставинах, подібних тим, в яких вони опинилися.
Несподівано човен зменшив швидкість.
— У чому річ? — запитав Грегор.
Я сканую острів, відповів рятувальний човен.
Арнолд і Грегор обмінялися поглядами.
— Краще з ним не сперечатися, — прошепотів Арнолд. Човну ж він сказав: — 3 островом усе гаразд! Ми його оглянули особисто.
— Можливо, — погодився човен, — але в умовах сучасної блискавичної війни не можна довіряти органам чуття дромійців. Вони дуже обмежені й надто схильні видавати бажане за дійсне. Лише електронні органи чуття не мають емоцій, завжди пильні й не помиляються у відведених їм межах.
— Острів порожній! — вигукнув Грегор.
— Я бачу чужий космічний корабель, — відповів човен. — На ньому немає розпізнавальних знаків Дрома.
— Але на ньому немає й розпізнавальних знаків ворога, — упевнено заявив Арнолд, тому що сам нещодавно фарбував старий корпус ракети.
— Це так, але на війні слід виходити з припущення: не наше означає вороже. Я розумію ваше прагнення знову відчути під ногами твердий ґрунт. Але я повинен враховувати чинники, що їх дромійці, засліплені своїми емоціями, можуть і не помітити. Зверніть увагу на очевидну незаселеність цього стратегічно важливого клаптика суші, на космічний корабель без розпізнавальних знаків, що є привабливою принадою, відсутність неподалік кораблів нашого флоту, і крім того...
— Гаразд, досить цього! — перервав Грегор. Йому набридло сперечатися з балакучою та егоїстичною машиною. — Прямуй до острова. Це наказ.
— Я не можу його виконати, — сказав човен. — Ви щойно ледь уникли смерті, й це справило руйнівний вплив на вашу психіку.
Арнолд потягнувся до вимикача, але відсмикнув руку з болісним вигуком.
— Отямтесь, джентльмени, — суворо сказав човен. — Вимкнути мене має право лише спеціально уповноважений офіцер. Заради вашої ж безпеки я попереджаю, щоб ви не торкалися пульта керування. На даний час ваші розумові здібності трохи ослаблені. Згодом, коли становище буде безпечнішим, я займуся вашим здоров'ям, а зараз уся моя енергія має бути спрямована на те, щоб визначити місцезнаходження ворога та уникнути зустрічі з ним.
Човен набрав швидкість і складними зиґзаґами рушив у відкрите море.
— Куди ми тепер прямуємо? — запитав Грегор.
— На возз'єднання з флотом Дрома, — повідомив човен настільки впевнено, що друзі почали нервово вдивлятися в безкрайні й пустельні води Трайдента. — Звісно, якщо я його знайду, — додав човен.
Далеко за північ Грегор і Арнолд сиділи в кутку каюти, жадібно поглинаючи останній сендвіч. Рятувальний човен, як і раніше, на повній швидкості мчав крізь хвилі, а всі його електронні органи чуття були налаштовані на пошук флоту, який існував на іншій планеті п'ятсот років тому.
— Ти коли-небудь чув про цих дромійців? — поцікавився Грегор.
Арнолд покопирсався у своїй пам'яті, що зберігала масу найрізноманітнішої інформації, і відповів:
— Це негуманоїдна раса. Продукт еволюції плазунів. Вони населяли шосту планету невеликої зоряної системи, поблизу Капели. Зникли понад сто років тому.