Прозерпіно! Якби я мала квіти ті, що ти, Настрашена, зронила з колісниці Плутона! — Мається на увазі античний міф про викра-дення Прозерпіни (Персефони), дочки богині родючості та землероб-ства Церери (Деметри) богом підземного світу Плутоном (Аїдом). Коли з'явився на своїй колісниці Плутон, Прозерпіна збирала весняні квіти — нарциси. Цей сюжет використано в "Метаморфозах" Овідія.
Примулу бліду, Що помирає, шлюбу не діждавшись, Міцних обі-ймів Феба не зазнавши... — Тобто примула відцвітає навесні, не за-знавши тепла літнього сонця. Феб (гр. міф.) — друге наймення бога світла Аполлона.
Я ж Неначе граю роль у пасторалі, Яку показують на трій-цю. — В ритуал зелених свят за часів Шекспіра входили постановки пасторалей. Згадку про це знаходимо також у "Двох веронцях" (IV, 4). Пастораль — невеликий твір на ідилічний сюжет, в якому при-крашено малюється безтурботне сільське життя на лоні природи, а ді-йовими особами виступають пастухи й пастушки. Вони віддаються коханню, грають на сопілках чи ріжках, танцюють.
... про рибину, що з'явилась над берегом... — За часів Шекспіра лубочні видання балад користувались надзвичайним попитом. Серед них була й балада під назвою "Дійсна та дивовижна оповідь про те, як жахлива рибина, напівжінка, з'явилася з глибини морської".
(Йде за ними, співаючи). — До цієї пісні збереглась музика, яку було написано в другій половині XVII ст.
... вони перевдяглися в зарослих шерстю хлопців, назвалися за-тирами "... — Перекручування значень слів або заміна одного слова іншим — традиційний комедійний засіб у п'єсах Шекспіра (див. Ки-зил та Дрючок в "Багато галасу з нічого", дозорець Лікоть у "Мірі за міру" тощо). В тексті перекручено слово "сатир". Традиція виконува-ти танок сатирів під час свят була розповсюджена ще за часів серед-ньовіччя. Сатири (гр. міф.) —лісові напівлюди, напівцапи. Вони блу-кають у лісах, співають і танцюють. Входять сатири й до почту бога виноробства Вакха (Діоніса).
Заждіть, юначе... — Церемонію єднання рук при свідках роз-глядали як офіційні заручини. Тому Поліксен поспішає перепинити Флорізеля й Утрату, доки вони не подали одне одному руки.
... що цю дитину вам підкинули феї... — За давніми уявленнями, феї нібито підмінювали в колисках новонароджених. Такий підкидьок фей згадується у "Сні літньої ночі" (II, 1). Див. також монолог Мер-куціо про Королеву Меб ("Ромео і Джульєтта", І, 4).
Хіба ж не по-двірському виглядає це вбрання? — Певна непослі-довність у тексті. Автолік щойно помінявся одягом з Флорізелем, який був у вбранні пастуха.
Це значний вельможа, присягаюся вам: ви ж бачили, як він длу-бається в зубах.— Користування зубочисткою було за часів Шекспі-ра ознакою аристократизму. Зубочистки були французькою модою, яка нещодавно з'явилася в Англії. Ними іноді навіть прикрашали го-ловні убори.
Всі його родичі... — Слова Автоліка, який жахає пастуха неймо-вірними карами за те. що він хотів "стягти наш трон у хлів", пароді-юють гнів Поліксена.
Великий Александр. — Мається на увазі Александр Македонсь-кий Великий;(356 до н.е. — 323 до н.е.) — цар Македонії, один з най-видатніших полководців і державних діячів стародавнього світу.
...з Лівії вона. — За давніми географічними уявленнями, Лівія — усе північне узбережжя Африки, на захід від Єгипту. В наш час Лі-вія — держава в Північній Африці.
Смал — ім'я, вигадане Шекспіром.
За якусь годину сталося стільки див, що й сам баладник не вти-снув би їх у свою баладу. — За часів Шекспіра балади були джерелом новин. У баладах розповідалося про все надзвичайне, що сталося останнім часом. Прикрашені неймовірними подробицями, баладні ро-зповіді користувались великим попитом.
Ви проґавили видовище, якого не можна описати. — Розповідь дворянина має пародійний характер. Її побудовано на контрасті між радісною схвильованістю героя та штучною, навіть манірною, про-зою його монолога.
Джуліо Романо (1492 або 1499—1546) — італійський живопи-сець та архітектор, учень славетного Рафаеля. Ім'я Джуліо Романо було досить відоме в Англії. Як вважають, декілька його різьблень є в Королівській галереї. Не існує, проте, ніяких згадок про скульптурні витвори Дж. Романо. Це єдиний художник, ім'я якого згадує Шекспір у своїх творах.
Ти чула, я дізналась від Поліни: Надію дав Оракул, що жива ти! — Неточність. Герміона була присутня, коли оголосили вирок оракула.
Олена Алексєєнко.