Цехові профспілкові збори вже явно затягувалися. В червоному кутку відчувалося нервування: присутні неспокійно совалися на скрипучих стільцях, раз по раз поглядали на двері, то на годинники, то, зрештою, на сонну президію, котра, здавалось, роздрімалася на всю ніч...
— Кінчайте вже! — раптом залунав чийсь розпачливий, благальний голос.— Футбол же сьогодні... Кияни грають...
— Тю! А я й забув!...