Продовження цієї приказки знаходимо у творі "Земля" О. Кобилянської, воно вкладене в уста Анниної матері при розмові з Михайлом Федорчуком і звучить так: "Панська ласка лише до порога, а там — "марш за двері!"".
47
С. 60 — Антигона (за сучасним правописом — Антігона) — у грецькій міфології дочка фіванського царя Едіпа від шлюбу його з рідною матір’ю Йокастою. Антігона супроводила у вигнанні сліпого Едіпа. Всупереч забороні поховала труп свого брата Полініка, який виступив проти Фів. За це її живою замурували в гробниці. Образ Антігони — втілення родинної любові та обов’язку. У творі О. Кобилянської згадується Антігона, що "надто велика постать патріотки". Саме таку обраницю пророкують сестри Юліянові Цезаревичу.
48
З нім. — "Ворожа стихія".
49
C. 81 — Бюхнер Людвіг (1824—1899) — німецький лікар, філософ, природознавець. Його праця "Kraft und Stoff" (російський переклад "Сила и материя") — 1855 р. зробила його одним із найвідоміших представників матеріалізму того часу. Перебував під сильним впливом філософії Феєрбаха, Кабаніса. Захищав ідеї соціального дарвінізму; основою соціального розвитку вважав боротьбу за існування (конкуренцію).
50
С. 81 — Дрепер (Дрейпер) Джон Уїльям (1811—1882) — вчений, філософ, автор праць з фізіології, хімії, фізики, а також з історії і філософії, в яких розвивав позитивістські ідеї. Дрейпер вбачав у гармонії, що панує в природі, вияв божественної сили. Продовжуючи раціоналістичні ідеї просвітителів XVIII ст., Дрейпер відкидав церковні авторитети, різко критикував інквізицію. Найвідоміші його праці "Історія розумового розвитку Європи" (1862) та "Історія відносин між католицизмом і наукою" (1874).
51
С. 81 — "Отче наш" — молитва, яка називається Господньою, тому що її дав сам Господь Ісус Христос своїм учням, коли вони просили його навчити, як їм молитися. Тому ця молитва — найголовніша з усіх молитов. У ній ми звертаємося до Бога Отця, першої особи Святої Трійці.
52
С. 85 — Юда (Іуда) — ім’я одного із дванадцяти апостолів Ісуса Христа, який зрадив Учителя за тридцять срібняків. Вживається ще й у переносному значенні — зрадник. О. Кобилянська розгорнула тему зрадництва на тлі Першої світової війни в новелі "Юда" (1915).
53
С. 89 — Шевченко Тарас Григорович (1814—1861) — геніальний український поет, художник, мислитель. Т. Шевченко завершив процес становлення нової української літератури як явища літератури світової.
Творчістю Т. Шевченка захоплювалася О. Кобилянська, називаючи його "великим українським національним поетом". Героїня її твору "Природа" молода русинка "Шевченка ж знала майже напам’ять".
54
С. 89 — Франко Іван Якович (1856—1916) — геніальний український письменник, вчений, громадський діяч. Зробив великий вклад у поезію, прозу, драматургію. Перекладач творів світової літератури.
55
С. 90 — Христос, Ісус Христос (помазанник, месія) — це син Божий, друга іпостась Святої Трійці. Він — істинний Бог, як і Бог Отець, і Бог Дух Святий. Його називають Спасителем, тому що він врятував від гріхів і вічної смерті. Найважливіша частина імені — Христос — є перекладом грецькою мовою іудейського релігійного терміна "месія" (букв. "помазанник", у перекладі — посланець Божий, рятівник людей). Засновник однієї з основних світових релігій — християнства.
56
С. 90 — надчоловік, надлюдина — оспівування культу надлюдини — це одна із позицій філософії Фрідріха Ніцше (1844—1900) — німецького філософа, представника ірраціоналізму та волюнтаризму, одного із засновників "філософії життя".
Сама О. Кобилянська в ранній період була під впливом цього філософа. В автобіографії "Про себе саму" (1921—1922) письменниця наголосила: "Щодо Ніцше, то правда, він мене займав своєю глибиною й деякими думками на будуче, але щоб я вже так дуже віддавалася впливу цього модного філософа, то ні".
57
З нім. — лошичка, лошичка.
58
З нім. — пані Орелецька.
59
З нім. — бабця.
60
З нім. — Він таки є мій "легкоступ", моя дитина.
61
З нім. — ваша достойність.
62
З нім. — ради Бога.
63
З нім. — Обережність — це мати мудрості.
64
З нім. — амінь.
65
С. 116 — Дрезден — місто у Німеччині, порт на ріці Ельбі. Вперше згадується у 1216 р. Славиться Дрезденською картинною галереєю — однією з найбільших світових скарбниць західноєвропейського живопису XV—XIX ст.
66
С. 122 — Цезар Борджіє (бл. 1475—1507) — представник аристократичного роду Борджа-Борджіа, який відіграв значну роль в історії Італії у XV — на поч. XVI ст. Найвідоміші з роду Борджіа: Родріго (1431—1503), його син Чезаре і дочка Лукреція (1480—1519).
67
С. 142 — Ібсен Генрік (1828—1906) — норвезький драматург, поет. Найвідоміші твори — п’єси "Комедія кохання" (1862), "Основи суспільності" (1877), "Ляльковий дім" ("Нора", 1879), "Примари" (1881). Видатне літературне явище — драматична поема "Пер Гюнт" (1867). П’єси Ібсена справили значний вплив на розвиток світової драматургії.
У "Примарах" фікцією виявляється створена вдовою камергера Альвінга легенда про світлий образ її чоловіка і про їхнє щасливе сімейне життя. Це реалістична драма Ібсена. О. Кобилянська вводить у роман згадку про кінофільм, знятий за п’єсою "Примари" Ібсена. Про цей твір Ібсена йде розмова між Евою Захарій і Юліяном Цезаревичем, причому останній зазначив: "І я люблю Ібсена до деякої міри".
68
З нім. — Мавр зробив свою справу, Мавр може піти.
69
С. 152 — Святий Вечір — святковий вечір напередодні Різдва. Відзначається католицькою церквою 24 грудня, православною — 6 січня. В українців Свят-Вечір супроводжується прадавніми народними звичаями: готування дванадцяти свят-вечірніх пісних страв (найважливіші — узвар і кутя); віншування; внесення дідуха на покуті під образами; початок колядування.
70
С. 152 — Різдво Христове — християнське свято народження Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, одне з найбільших релігійних свят у році, що відзначається католицькою церквою 25 грудня, православною — 7 січня. Українці у цей день співають колядки, ходять із вертепом, виконують вірші на Різдво Христове.
71
З фр. — пробачте.
72
З нім. — "Царство освіти".
73
С. 158 — Москва — столиця Росії, Російської Федерації. Один з найбільших у світі політичних, наукових і культурних центрів. Місто розташоване у центрі європейської частини Росії, на Східно-Європейській рівнині, в межиріччі рік Ока і Волга.