Леонід (пориваючись бігти, штовхаючи Трохима, не знаючи що робить). Біжіть! Біжіть! Вона все набрехала, хоче щось робить... Біжіть! Ніякого Цінність Марковича. Вона все видумала, щоб взять... О, боже!..
В цей мент співають кінець приспіву:
Дайте мне волю...
Трохим (зриваючись бігти). Ах ти ж, прокляття!
Але раптом чується страшенний вибух, вся тюрма на мент освітлюється.
Леонід (безсило сідаючи). Погибла... Боже... Трохим (зупинившись). Так... Фу ти! Да... От... (Хоче бігти і знов зупиняється). Все одно нема чого... Нема...
Чути вистріли, крики, свист вартових, в вікнах густо голівок, ворушаться,
кричать.
Леонід, сидячи оціпеніло, слухає.
Трохим (стоїть, важко дихає, пильно вдивляється у тьму. Раптом кричить): Го-го!.. Ооди!.. Тут.
Чути тупіт ніг і глухі окрики.
Трохим Го!.. Го!..
Леонід (підводиться). Біжать?
Трохим. Го!.. Го!.. Сюди!
Вибігають втікачі. Двоє передніх несуть труп Марусі. Задихані, балакають одривисто, хапливо, з нотками радості і тривоги.
Передні: Куди? Скоро!.. Там погоня... Трохиме, голубчику, здоров... Куди бігти?.. Швидше...
Леонід (підбігаючи). Мертва? Мертва! 1 разом Трохим. Сюди, сюди!.. Вона жива? / ^ Передні й задні разом, біжачи:
— Коло стіни... Лежала... Мертва...
— Швидше, швидше... Мертва...
— Без голови... Швидше...
Леонід (не пускаючи, розтеряно хапається за труп). Чекайте... Я хочу... Пустіть, я хочу...
Трохим. Леоніде! Пустіть! Потім... Чуєте, Леоніде! Та пустіть же! От ідіот! (Сильно одриває, хватає за руку й тягне його за собою). За мною! Не одставай!
Всі, озираючись, біжать за ними. В тюрмі чути вистріли, многоголосий далекий крик і довгі, тривожні свистки
вартових.
Завіса