Хлопчик
Він на колінах тисячу разів дякує вам і щасливий, що потрапив до рук, на його думку, найхоробрішого, наймужнішого, найдостойнішого англійського сеньйора.
Пістоль
Жадаю крові, та дарма — живи.
Іди за мною.
(Виходить)
Хлопчик
Suivez-vous le grand capitaine*,
(* Йдіть за великим полководцем (фр.))
(Французький солдат виходить.)
Уперше чую, щоб така полохлива душа промовляла таким гучним голосом. Правду кажуть, що "порожня бочка гучить, а повна мовчить". У Німа й Бардольфа мужності вистачило б на десятеро таких, як оцей ревучий диявол із давньої вистави, що йому кожен може пазурі дерев'яним кинджалом обтяти. Проте їх обох повісили. І цей так само скінчить, коли наважиться щось украсти. Я мушу бути зі слугами в обозі. Якби французи знали, що стерегти його нікому, крім таких, як я, вони б там добряче поживилися.
(Виходить)
СЦЕНА 5
Інший кінець бойовища.
Входять конетабль, герцог Орлеанський, герцог Бурбонський, дофін і Рамбюр.
Конетабль
O diable!*
(* Хай кому чорт! (фр.))
Герцог Орл.
O Seigneur! le jour est perdu, tout est perdu!*
(* О боже! Битву програно, все пропалої (фр.))
Дофін
Mort de ma vie!* Усе пропало, все!
Неслава вічна і ганьба
Шоломи вкрила наші.
(Короткий сигнал тривоги.)
О meschante fortune!** Стійте! Зупиніться!
(* Клянусь життям! (фр.))
(** О лиха доле (фр.))
Конетабль
Змішалися всі лави.
Дофін
Ганьба навіки! Краще вбить себе.
Невже на злиднів цих ми грали в кості?
Герцог Орл.
За короля цього хотіли викуп?
Герцог Бурб.
Ганьба навік, нічого, крім ганьби!
Умрімо з честю. Киньмося на них.
А хто у бій не піде за Бурбоном,
Хай геть іде й, покірно шапку знявши,
Мов ниций звідник, двері стереже,
Допоки бидло, родом нижче пса,
Його красуню доньку не збезчестить.
Конетабль
Сум'яття наше нам тепер у поміч!
Навалимось, забувши про життя,
На них всі разом; хоч достойно згинем.
Герцог Орл.
Ще досить нас живих на полі бою,
Щоб задушити натиском англійців,
Коли порядок в війську відновити.
Герцог Бурб.
Вперед! Бо нам немає вороття!
А жить в ганьбі — навіщо те життя?
Виходять.
СЦЕНА 6
Інший кінець бойовища.
Сурма. Входять король Генріх з почтом, Ексетер та інші, а також французькі полонені.
Король Генріх
Ми билися, як лицарям годиться,
Та ворог поля ще нам не віддав.
Ексетер
Володарю, вам Йорк вітання шле.
Король Генріх
Живий? Я тричі бачив за годину,
Як падав він і знов ставав до бою,
Увесь, від ніг до голови, в крові.
Ексетер
Хоробрий воїн. Так він і лежить,
Із полем обійнявшись. Поряд з ним —
Його товариш, ранами покритий
І славою. То Сеффолк благородний.
Він першим згинув. Йорк з останніх сил,
Порубаний, до нього дотягнувся,
У рани зяючі поцілував
І так промовив: "Мій кузене любий,
Не поспішай, прошу. Моя душа
На небо полетить з твоєю разом,
Бо разом ворогів рубали ми,
Пліч-о-пліч славу в полі здобували!"
Я підбадьорить Йорка намагався.
Він з усмішкою руку простягнув,
Мою ледь стиснув і сказав: "Мій лорде,
Обов'язок свій виконав я чесно;
Вітай його величність короля".
Обняв він Сеффолка по цих словах
Рукою кволою, поцілував,
І так зі смертю заручившись, кров'ю
Скріпив навіки благородну дружбу.
Зворушений до краю всім, що бачив,
Потоку сліз я стримати не міг.
Не воїн плакав у душі моїй,
А жінка, мати любляча і ніжна,—
Вона ридала.
Король Генріх
Не виню тебе.
Бо, вислухавши, сам сказати мушу,
Туманиться і в мене зір від жалю.
(Сурма.)
Та слухай! Що віщує ця тривога?
До бою знов шикуються французи.
Всіх полонених знищити негайно.
Наказ оголосіть.
Виходять.
СЦЕНА 7
Інший кінець бойовища.
Входять Флюелен і Гауер.
Флюелен
Повпивати пеззбройних слуг і носіїв! Це суперечить усім законам війни. Дозволю сопі заувашити, що це найогидніший з усіх злочинів, які тільки мошна сопі уявити. Скажіть по совісті, хіба не так?
Гауер
Справді, жодному хлопцеві життя не подарували, Цю різанину вчинили боягузливі негідники, що повтікали з бойовища. Крім того, вони спалили й пограбували все, що було в королівському наметі. Король віддав цілком справедливий наказ: кожен солдат має перерізати горлянку своєму бранцеві. О, наш король — справжній лицар!
Флюелен
Аякше, капітане Гауер. Адже він народився в Монмуті. Як називається те місто, де народився Александр Високий?
Гауер
Александр Великий.
Флюелен
Ну, погодьтеся: хіпа високий і великий не одне й те ш? Високий, чи великий, чи могутній, чи велетенський, чи величний — це все те ш саме, хіпа що слова різні.
Гауер
Здається, Александр Великий народився в Македонії. Наскільки мені відомо, його батька звали Філіппом Македонським.
Флюелен
Мені теш здається, що Александр народився в Македонії. Запевняю вас, капітане: коли ви поглянете на карту світу, то неодмінно з'ясуєте, що Македонія і Монмут, дозволю сопі заувашити, пагато в чому подіпні між сопою. У Македонії є річка, і в Монмуті так само є річка. В Монмуті вона називається Уай. А от назва другої річки випала з голови. Та дарма. Опидві вони схоші одна на одну, як два пальці на моїй руці, й в опох водяться лососі. Якщо добре придивитися до шиття Александра, то мошна помітити, що шиття Гаррі Монмутського досить точно нагадує його. Скошість є в усьому. Александр — про це знають пог і люди — в нападі гніву, люті, опурення, роздратованості, шаленства, невдоволення, сказу, а такош захмелівши і, таким чином, пудучи в нестямі й напідпитку, дозволю сопі заувашити, упив свого найплижчого друга Кліта.
Гауер
У цьому наш король не схожий на нього. Він ніколи не вбивав своїх друзів.
Флюелен
Дозволю сопі заувашити, що не годиться перепивати чоловіка й провадити далі за нього, коли він ще не скінчив своєї розповіді. Я кашу все це лише для прикладу й порівняння.
Александр упив свого друга Кліта, пудучи напідпитку, а Гаррі Монмутський, пудучи при своєму розумі й прислухаючись до здорового глузду, вигнав геть гладкого лицаря, що носив камзол, який згодився п жінці в тяжі. Веселун, шартівник, насмішник і шахрай. Запув його ім'я.