Звичайно, я ще не помер і, практично кажучи, помирати не збираюсь, хоч моє місце зараз — на лікарняному ліжку. Та ні слова більше про це.
Отже, повертаюсь до своєї розповіді. Коли я скінчив сперечатися із Зеїном, він звелів привести Фрімена. Власне, бахразець збирався передати Фрімена Гаміду, бо нашого брата во Христі було спіймано в той час, коли він з невеликим загоном отруював колодязі в пустині.
Неможливо передати, який це жахливий злочин у пу-
стині. Коли 6 я, наприклад, запропонував тобі уявити, що який-небудь араб отруює резервуари з питною водою в Англії, то це ще б тобі нічого не пояснило. Злочин Фрімена значно гірший, бо колодязь у пустині — це саме життя. Під час війни колодязь можна зруйнувати або засипати; але отруїти колодязь — значить вчинити злочин проти кожного чоловіка, жінки, дитини, вчинити нечува-ний в Аравії злочин. Фрімен хотів таким шляхом обмежити нашу свободу руху; і він би добився свого, коли б його не спіймали.
На своє щастя, Фрімен був схоплений більш цивілізованими бахразцями. Коли б він потрапив до рук кочовиків, вони б тут же, на місці, розшматували його. І еони ще можуть зробити це, якщо знову впіймають Фрімена в пустині.
Я сказав Зеїну, що візьму Фрімена з собою, у табір кочовиків; і Зеїн, який нарешті навчився довіряти мені, не побоявшись того факту, що Фрімен і я — англійські джентльмени, віддав його мені. Звичайно, я взяв Фрімена зовсім не для того, щоб врятувати йому життя. Він просто потрібний мені. Він потрібний мені для того, щоб передати вам ці записи, це моє пояснення самого себе; бо на той час, коли ви одержите цей зошит, я зроблю тут те, що повинен зробити.
Спочатку я збирався довірити це послання генералові, але тепер я не знаю, що станеться з генералом чи зі мною, коли я повернуся на промисел; а для мене найважливішим у житті є зараз те, щоб ти і мати дізнались, що спонукало мене на цей акт руйнування. Ти, Тесе, мабуть, і так здогадалася б про мої мотиви або інтуїтивно зрозуміла їх, хоч і не виправдала б; але мати побачила б у моєму вчинкові лише безглуздий, обмежений, позбавлений будь-якої практичної цінності акт зради щодо моєї країни, Аравії й себе самого. Джек, звичайно, сприйняв би це як підлоту щодо його любимої машини. Ну, а Грейс побачила б в цьому блаженство, бо ж смерть — це блаженство. А втім, що подумають Грейс і Джек, мене не обходить. Вони перестали існувати для мене в той день, коли я залишив Англію.
Отже, я розкрив перед вами свою душу. І Фрімен — боги сміються! — стає моїм посланцем. Зараз,' після дводенної виснажливої подорожі з табору Зеїна, Фрімен спить біля двох моїх охоронців — випадкових воїнів Га-
99 *
435
міда. Він і не підозрює, як легко мені було б підійти зараз до нього і всадити йому кулю в мозок Мене дивує, що він може спати й почувати себе в безпеці поруч мене. Адже він добре знає, що я здатний убити його, і не догадується, що я навмисне зберігаю йому життя. І може статись, я ще застрілю його — імпульсивно, в припадку відрази до негідника.
А втім, я, мабуть, пощаджу Фрімена — якщо не для ролі свого посланця, то для ролі можливого чоловіка Грейс. Так. Я залишу його для Грейс, і, знаючи про його злочин, хай вона прийме його як мій останній аргумент проти християнської моралі.
Коли він прокинеться, я дам йому цей зошит і відпущу. Він уже досить добре орієнтується в пустині, щоб знайти шлях до узбережжя — де англійці зараз готуються в похід проти нас.
Хоч як це іронічно звучить, але коли який-небудь араб схопить Фрімена по дорозі, то разом з ним він схопить і мою совість. І тоді цей темний кочовик, Справі якого я віддав і своє життя і свою совість . порозкидає мою совість по пустині — сторінка за сторінкою... Якщо це трапиться, боги знову дістануть нагоду посміятись, бо тоді ви не узнаєте нічого, і я буду проклятий навіки. Отже, боже, врятуй Фрімена — і мою совість разом з ним!
Власне, мене самого теж можуть випередити, і тоді, може статись, я не встигну повернути той величний Важіль руйнування: Гамід і Зеїн незабаром вирушають до промислу, а мені ще треба довідатись у генерала, як пустити в хід руйнівний механізм. Чи чую я сміх крізь сльози зараз, коли ви читаєте, що я збираюсь звернутися до генерала, щоб він дав мені лекцію з руйнування?
Хай буде так. Я знаю, що зараз у мене все пішло шкереберть. Моїми помічниками в цьому акті істини є мої вороги. Моїх друзів нема біля мене. Немає навіть моїх хлопчаків, бо коли я попросив їх привезти мене на промисел в їхньому броньовику (натякнувши на свій потаємний намір), вони відмовилися із сльозами на очах— певно, з останніми сльозами їхнього дитинства. Звичайно, їх смуток був мені приємний, бо він означав, що їхні серця, як і раніш, належать мені; пооте їхня відданість належить Гаміду, а їхній захват — Зеїну. І вони не можуть покинути принца і не можуть знищити бахразця.
Отже, мені залишається один лише Сміт. І хоч ми з ним тепер рідко обмінюємося зайвим словом, ми все Ще, здається, залишаємося печальними й нерозлучними друзями Сміт і Бекр з розбитим серцем — ось і все, що залишається мені від моєї Справи.
Щождо тебе, Тесса, кохана моя... Ти далеко-далеко від мене; та ніякі відстані не розділяють нас так, як той всесвіт* який ми звемо Істиною. Через це слово ми розлучилися, а тепер хоч я люблю тебе так, як не любив нікого, крім хіба Гаміда, я готуюсь нанести удар по твоєму майбутньому — майбутньому, яке ти обрала для себе й свого народу.
Можливо, ти маєш рацію, кажучи, що могла б схилити мене на свій бік — якщо б я поїхав з тобою і зажив одним життям і одними злиднями з твоїм народом. Можливо, ти маєш рацію, бо, пригадуючи твої жахливі нетрі, я легко уявляю собі, як мій інтелект і моя істина розчиняються в твоїх переконаннях; адже акт істини і свободи завжди залежить від того, яким шляхом ти підходиш до нього... Клас? Комунізм? Можливо, ти маєш рацію. Але я не можу жити з ними, і я не можу допустити, щоб вони існували там, де я ще можу знищити їх.
Отже, на цьому кінчається наша незвичайна любов; бо мій наступний акт остаточно відчужить нас — навіки.
Я шкодую про це — і роню сльозу — єдину сльозу в своєму дорослому житті. Чи, може, ти все ще не вважаєш мене безнадійним, Тесе? Чи смію я думати про повернення після цього?