— Чи не всім нам воно ненависне, Гордон? Але що ви пропонуєте на зміну цим системам?
— Що прийде їм на зміну, не так уже й важливо, бо сама свобода вже передбачає й зумовлює потяг особи до досконалості Треба тільки відкинути все, що позбавляє життя повнокровності й пристрасті І, головне, слід дати розумові можливість зробити вибір і потім — прямувати наміченим шляхом!
№
Гордон захопив й вразив Везубі (що досі ніяк не вдавалося зробити численним друзям політика). Колишнього опонента Гордона охопив справжній ентузіазм. Він відсьорбнув чаю.
— І в Аравії ви діяли, керуючись цими переконаннями та ідеалами?
— Я не можу діяти, виходячи з чогось іншого. щ
— Боже мій, так застосуйте ж до чогось свої ідеї тут, в Англії— і ви станете нашим героєм! Адже над нами нависла загроза втратити будь-яку свободу — навіть в елементарних її формах. Ми опинилися між двома Голіафа-ми, Гордон: ідеться до того, що весь світ належатиме або росіянам, або американцям, причому єдиною альтернативою для всіх інших є загибель якщо в нас взагалі залишається ще яка-небудь альтернатива
— Якась альтернатива завжди залишається...
— Безперечно — і це найголовніше Дехто з нас намагається лавірувати між Росією і Америкою, намагається знайти, так би мовити, третій політичний шлях і, якщо можна, створити в світі таку рівновагу, коли жодна з сторін не наважиться напасти на нашу. Але досі це нам не вдавалося. В економічному відношенні ми тепер надто залежимо від Америки, і ми так міцно зв'язані з доларом, що нам з ним або рибку з'їсти, або на дно сісти. Ах, Америка, звичайно, хороша для нас, якщо дивитися на неї, скажімо, з погляду англо-сакської спорідненості, або в історичному плані: безумовно, вона краща і ближча до нас, ніж росіяни з їхнім нещадним комунізмом Але американці такі необачні й такі кровожерливі! Навіть цього досить, щоб Британія пішла своїм власним, незалежним й гуманним шляхом, шляхом національного визволення. І нам потрібні люди, які б зрозуміли цю необхідність, Гордон. Більш того — люди досить наполегливі, незалежні, сильні й сміливі, щоб, запалившись нашими надіями, здійснити їх.
На обличчі Гордона з'явився вираз величезного здивування:
— Що? Чи не повинен я, часом, стати Месією?
— О. ні, Христосом вам, звичайно, нічого ставати, — нетерпляче відмахнувся Везубі.— Будьте тим, хто ви є — людиною цілісної натури. Одним серед інших борців за справу, але таким, щоб краще інших знав, як треба вести боротьбу. Будьте англійським героєм в Англії!
— Справа, про яку ви говорите,— ваша, а не моя Як же ви служите їй?
Везубі і на цей раз не образився на приховану насмішку Гордона.
— Я — наставник і проповідник Для цього я найбільш підхожий і в цьому подвизаюся Для мене ідеалом розуму й свободи є соціалізм.
— То чи не пропонуєте ви мені вступити до соціалістичної партії? — розреготався Гордон
Легковажність співбесідника прикро вразила Везубі. Його рожевощоке обличчя витяглося, і він з серйозним виглядом промовив:
— В сучасному суспільстві, Гордон, діяти можуть тільки політичні партії. Ви будете цінною знахідкою для будь-якої партії — до якої б ви не вступили. А чергз наше осляче небажання розібратися в політиці ви можете встряти зовсім не в ту партію, в яку слід. І тоді ви можете сгати небезпечним. Рано чи пізно, але нас почнуть зазивати з усіх боків — тому перш за все переконайтесь у тому, що політика обраної вами партії відповідає вашим ідейним переконанням. Бо ви можете творити й ви ж самі можете й нищити.
Гордон посміхнувся, замовив ще чаю й сказав:
— Вибачте мені, Везубі. Я не хотів зачіпати вашу святая святих. Але я компенсую свою необачність і втаємничу вас у свої власні мрії. Я справді шукаю, чому присвятити себе. О, в Аравії це було легко — перемога в боротьбі була б там і здійсненням мрій,— здавалося, вся печаль і гіркота вигнання раптом перетворилися у Гордона в "ю-чуття втоми від Аравії. Йому навіть важко було вимовити назву країни.— 1 хоч мені не вдалося здійснити свою мрію, я б не сказав, що мене приваблює зараз нудна й брудна політична діяльність. Я не політик. І ніколи ним не буду. Не на політику покладаю я свої надії.
— Так, але на що ж саме?
— Не знаю,— похмуро відповів Гордон і раптом гаряче заговорив: — Слухайте! Я хочу таких дій, щоб можна було віддати себе цілком, без залишку, віддати усе, чим живу й дихаю!
— Розумію — стрибок стрімголов!
— Так-так! Стрибок' Мені НР погрібна політика, бо Я не хочу грати в блішки на краю жигтяі І я не хочу діяти лише ради дії!
— Але...
— Я хочу, щоб під моєю сокирою опинився весь світ — щоб, обрушивши свій удар, я розкрив перед усім людством ту істину, що її таїть в собі Дія. Як подіяти на людство — ось чого я шукаю. На людство! І тільки на все людство! І якщо мені не вдасться знайти шляхів до цього, я охоче розіб'ю собі голову, бо це буде поразка і моя, і цілого світу.
— Що ж, хай господь вам допоможе!—урочисто промовив Везубі. І співучим голосом вигукнув:—Дівчино, принесіть нам, будь ласка, ще трохи вашого чудового чаюі
РОЗДІЛ XIV
Везубі звеличив Гордона, створивши йому не тільки репутацію людини дії, а й мислителя. Лише читаючи статтю Везубі про себе і про Повстання племен, Гордон зрозумів, як багато він розповів політику. Тепер усьому світові стали відомі його найпотаємніші ідеї, його справжні й пристрасні мрії, бо Везубі сумлінно і вміло виклав їх перед читачем в найвиі іднішому світлі, щоправда, трохи пом'якшивши їх для англійського вуха. На закінчення Везубі сказав, що він, Гордон, зразковий і досконалий мислячий англієць.
"Я можу з певністю заявити всім мислячим людям сьогоднішньої Англії, — писав Везубі, — на цій людині ви можете побачити себе в дії. Спостерігайте її! Вона чудово сполучає в собі всі наші проблеми і, можливо, всі наші кінцеві прагнення. Мисляча людина, що діє! Спостерігайте її!"
У цій статті Гордон заодно був зображений як людина, що їй подобається і сам Везубі, і розмови з ним. Гордон, прочитавши статтю, погодився з цим.
В ореолі мислячого героя Гордон і з'явився перед своєю родиною: перед непохитною кальвіністкою-матір'ю, перед колись імпульсивною, поривчастою сестрою, перед старшим братом, Джеком, якого Гордон майже не знав. Дпгек приїхав за ним в автомобілі й попросив вибачення за це.