Заходи вживалися на Гіпербазі з шаленим поспіхом — за своєю напругою та метушня дорівнювала істеричному вереску.
Перелік цих заходів за їх хронологією і відчаєм, що дедалі зростав, був такий:
1. Вся робота над проектом гіператомного двигуна в частині космосу, зайнятій станціями двадцять сьомої астероїдної групи, припинялась.
2. Вся ця частина космосу практично була відрізана від усієї Системи. Ніхто не міг по
трапити туди без спеціального дозволу, і ніхто не міг покинути її ні за яких умов.
3. Спеціальний урядовий патрульний корабель доставив на Гіпербазу доктора Сьюзен Келвін, Головного роботопсихолога, і доктора Пітера Богерта, Математичного директора фірми "Юнайтед Стейтс Роботс енд Мекенікел Мен Корпорейшн".
Сьюзен Келвін ніколи доти не покидала Землю, не було в неї й тепер особливого бажання залишати її. В епоху атомної енергії і близького розв'язання проблеми гіператомного двигуна вона лишалася тихою провінціалкою. Незадоволена польотом, вона сумнівалася в тому, що справді створилася критична ситуація. Про це досить красномовно свідчила кожна рисочка її невродливого й немолодого обличчя на першому обіді на Гіпербазі.
Та й прилизаний, блідий доктор Богерт почував себе, як побитий пес. А з обличчя генерал-майора Келлнера так і не сходив вираз зацькованої людини.
Одне слово, обід не вдався, та й невеличка нарада, на яку вони втрьох потім зібралися, розпочалася сіро і непривітно.
Келлнер, із своєю блискучою лисиною, одягнутий в парадну уніформу, що аж ніяк не вписувалася у загальний настрій, почав прямо:
— Це дивна історія, сер... і мадам. Я хочу подякувати вам за те, що ви негайно відгукнулися на наше прохання, навіть не знаючи, чим воно викликане. Зараз ми спробуємо виправити це. У нас загубився робот. Роботу припинено, і вона не повинна поновлюватися, поки ми не знайдемо його. Самим нам цього не
вдалося зробити, і тому ми потребуємо допомоги фахівців.
Генерал, певно, відчув, що скрутне становище, про яке він розповідав, видається не дуже серйозним, бо далі вже вів з нотками відчаю у голосі:
— Не вам розповідати про важливість нашої роботи тут. Понад вісімдесят відсотків минулорічних асигнувань на науково-дослідницькі роботи виділено нам...
— Ми це знаємо,— докинув Богерт.— "Ю. С. Роботс" одержує кругленьку суму на використання наших роботів.
— Невже один робот має таке значення для проекту? — не дуже люб'язно втрутилася Сьюзен Келвін.— I чому його досі не знайшли?
Генерал повернув до неї почервоніле обличчя і швидко облизав губи.
— Можна сказати, ми знайшли його.— Видно було, що ця розмова завдає йому душевних страждань.— Зараз поясню... Як тільки стало відомо, що зник робот, відразу оголосили надзвичайний стан і припинили всяке сполучення з Гіпербазою. А напередодні вантажний корабель доставив двох роботів для нашої лабораторії. На ньому було ще шістдесят два роботи... гм... такої самої моделі; вони призначалися ще для когось. Цифра точна, ми впевнені. Це не викликає ніяких сумнівів.
— Он що! Який тут зв'язок?
— Коли робот зник і ми не змогли його знайти, хоч, запевняю вас, ми знайшли б і голку в сіні, нам спало на думку полічити роботів, що залишилися на кораблі. їх виявилось шістдесят три.
— Отже, наскільки я зрозуміла, шістдесят
третій і е ваш блудний син? — Очі в Сьюзен Келвін потемніли.
— Так, але ми не знаємо, котрий саме шістдесят третій.
Запала мертва тиша. Електричний годинник пробив одинадцяту.
— Цікаво,— озвалася Келвін, і кутики її губів опустилися.— Пітере,— насторожено повернулася вона до свого колеги,— що тут відбувається? Що за роботи використовуються на Гіпербазі?
Доктор Богерт, завагавшись, ніяково посміхнувся:
— Досі це була досить делікатна справа, Сьюзен...
Вона перебила його:
— Досі? А тепер чому з шістдесяти трьох однакових роботів, яких не відрізниш один від одного, не можна вибрати будь-кого? Хіба це важко? I навіщо було посилати по нас?
— Зараз поясню, Сьюзен,— покірно мовив Богерт.— На Гіпербазі використовується кілька роботів, мозок яких не повністю запрограмовано відповідно до Першого закону.
— Не повністю? — Доктор Келвін відкинулася на спинку крісла.— Ясно. I скільки ж їх виготовлено?
— Небагато. То було урядове замовлення, і ні в якому разі ми не могли порушувати таємницю. Ніхто не повинен був знати, окрім найвищого начальства, яке мало до цього безпосереднє відношення. Ви не входите в те число, Сьюзен, і я тут ні при чому.
— Я хотів би дещо пояснити,— владно перебив генерал.— Я не знав, що доктор Келвін не ознайомлена з ситуацією. Не мені вам говорити, доктор Келвін, що використання роботів
завжди наштовхувалося на сильну протидію на Землі. В цьому випадку єдиним захистом від радикально настроєних ортодоксів було обов'язково програмувати всіх роботів відповідно до Першого закону. Щоб ні за яких обставин вони не могли завдати шкоди людині.
Але нам потрібні різні роботи, тому кільком роботам моделі НС2 — Несторам — запрограмували трохи видозмінене формулювання Першого закону. А щоб зберегти таємницю, всі НС2 виготовляються без номерів; модифіковані екземпляри доставляються сюди із звичайними роботами. Всім їм, звісно, суворо заборонено розповідати про свою модифікацію будь-кому, крім спеціально уповноважених людей.— Він розгублено всміхнувся.— А тепер усе це повернулося проти нас.
Келвін похмуро поцікавилась:
— Ви опитували кожного, хто є хто? Ви ж, напевне, уповноважений.
Генерал кивнув:
— Усі шістдесят три заперечують, що працювали тут. Проте один з них бреше.
— А на тому, якого ви шукаєте, є сліди, що він працював? Інші, як я зрозуміла, ще новенькі, прямо з заводу.
— Він прибув лише місяць тому. Він і ще два, яких щойно привезли, мали бути останніми. Більше нам не потрібно. На них немає слідів експлуатації.— Генерал повільно похитав головою, і в його очах з'явився відчай.— Докторе Келвін, ми не можемо випустити цей корабель з Гіпербази. Коли про роботів без Першого закону стане відомо всім...
Здавалося, він просто боявся уявити можливі наслідки.
— Знищіть усі шістдесят три,— холодно і рішуче порадила Келвін,— і питання буде розв'язане.
Богерт скривився: