осудар імператор, продовжуючи благодіяти малоросіянам, наприкінці того ж 1727-го року прислав у Малоросію міністра свого Федора Васильовича Наумова з грамотою, в якій наказував урядникам і військові розпочати елекцію на вибір гетьмана і обрати його вільними голосами, згідно з правами їхніми та привілеями. Отож, зібравшися в Глухові, всі урядники і реєстрові козаки малоросійські, і всі архієреї та значне духовенство тутешнє почали елекцію вибору, і відбувалося се таким чином: першого дня вранці дано сигнал з 41 гармати, на батареях міських розставлених, і по ньому стали збиратися урядники і військо до соборної церкви, біля якої уладжеиий був широкий амфітеатр. З боку уряду несено в тріумфі клейноди національні в супроводі численної кінної й пішої охорони і роз-ложено їх на амфітеатрі по приготовлених для того столах. Міністр імператорський виступав попереду клейнодів з імператорською грамотою, яку поклав на амфітеатрі при своєму секретарі. Опісля того в церкві почалася літургія божественна, одправлювана соборно всім духовенством. ГІо її закінченню почали співати молебень, і зроблено при тому другий залп з 41 гармати. Після молебню приступили всі урядники та козаки до амфітеатру і генеральний писар прочитав їм імператорську грамоту, яка по прочитанню еалютована була од війська біглим вогнем, а з батарей міських гарматними пострілами. Потім закликав міністр урядників і військо погоджуватися щодо голосів вибору і приготовити їх на третій день, а тим часом розпочалося бенкетування, і в перший день міністр улаштував бал від імені імператора; другого дня влаштовано його од нації; і на них запрошено урядників і значне духовенство, а військо частовано по достатку напоями і всілякими смаженими стравами.
а третій день, ранком 1 жовтня, дано сигнал з гармат, і рушив похід до церкви і амфітеатру за прикладом першого дня, і як все в ньому встановилося в порядку, то повторив міністр коротко промовою волю монаршу, на яку всі одноголосно заявили, що воліють гетьманом полковника миргородського Данила Апостола і обирають на всі давні права свої та привілеї. Після того почали підписуватися на вибір урядники, духовенство і військо, а в церкві відправляли літургію і, нарешті, молебень з пальбою, під час якого учинено присягу од нового гетьмана на вірність государеві та Отчизні і вручено йому од міністра клейноди військові, що були на амфітеатрі, себто булаву, прапор, бунчук і печать національну. Скінчилося все те вітаннями та загальним бенкетом на кошт гетьмана з довгою пальбою із гармат та мушкетів.
Гетьман Апостол, впорядкувавши уряд свій, виїхав зараз з чільними урядниками до Москви, щоб скласти подяку свою і всієї нації государеві імператорові за його великі милості, так справедливо й по-батьківськи учинені. Государ прийняв гетьмана і урядників його в повній мірі монаршої ласки і звелів йому дожидати височайшої коронації і бути на ній присутньому, яка з усіма пишними урочистостями відбулася в місяці лютому року 1728-го. Між приватними монаршими милостями, для всіх вірнопідданих дарованими, одержав гетьман для народу і уряду малоросійського вирішальні статті, ним піднесені і государем 22 серпня конфірмовані, де як давні договірні статті гетьмана Богдана Хмельницького в усьому їх обсягу потверджено, так і наново поширені та витлумачені пункти затверджено, між якими був один і про переклад прав з польської на руську мову, що означало неначе контрмарш: бо відомо, що права тії перекладено спершу з руської на польську мову як стародавні слов’янські, в Литві заодно з письмом руським прийняті. З тими статтями і з грамотою, що потверджувала його на гетьманство, вернувся гетьман до Глухова, збагачений при тому коштовними царськими подарунками. На підставі старих і нових прав та постанов малоросійських року 1729-го багато кого в Малоросії підвищено в рангах, од коронного затвердження залежних. Вони були вибрані від урядників і війська вільними голосами, і тих вибраних було по три кандидати на кожну посаду, а государ затверджував і призначав на посаду по одному з трьох. Таким чином затверджено з бунчужних в обозні генеральні Якова Лизогуба, з полковників в судді генеральні Кандибу, з сотників також у судді Михайла Забілу, з дозорців гадяцьких у писарі генеральні Михайла Турковського, з полковників у підскарбії Андрія Маркевича, з сотників в осавули генеральні Івана Ма-нуйовича і Федора Лисенка, з бунчукових товаришів у хорунжі Якима Горленка та Івана Володиславовича Борозну в бунчужні генеральні, а Григорія Гребінку в полковники га-дяцькі. І всім тим старшинам генеральним призначено рангові села від 200 до 400 дворів з посполитого народу, що був до того часу під управою ратуш і Скарбової канцелярії, котрі то села вже назавше позосталися ранговими і переходили у володіння того, хто був на означених урядах. Також і іншим військовим урядникам, що в полках служили, але рангових сіл та інших маєтків не мали, роздано їх, і утримання урядників верталося до первісного стану, як було воно уряджене за королів Ягеллонів.
озкошування Малоросії тривало, однак, недовго; після довголітніх гноблячих її утисків промінь потіхи й надії, що був просіяв, скоро потьмарився і згас. Молодий государ імператор Петро II, який так багато добра зробив народові, 25 січня 1730-го року помер з віспи і викликав у народі жалощі і скорботу надзвичайні. Поголос народний, що прудкіше за всіх меркуріїв і геніїв розніс загальне нещастя, лунав од границь Росії до кінців її і сповнював житла народні томливою журбою. Загальні жалощі посилювалися тим, що в тому монархові урвалася чоловіча лінія обраних царів російських з благословенного дому Романових. Вельможі російські і гетьман Апостол, що перебував тоді в Москві, по таємних нарадах і угодах, обрали й запросили на царство через депутацію свою племінницю Петра І, вдовуючу герцогиню курляндську Анну Іванівну, яка й посіла престол імперії Всеросійської того року лютого 20 дня, і їй учинено в усій Росії урочисту присягу од дворянства, міщанста і війська. Опісля, в 28 день квітня того ж року, короновано її імператрицею згідно зі статутами церковним і цивільним.