— Ми, перш ніж піти до школи, розносимо,— кажу я,— свіжі газети нашим покупцям. А коли повертаємося з школи, допомагаємо у бізнесі, який є у нас на розі, і заробляємо на життя.
— Ого! — каже Мотл Великий.— Ти вже непогано розмовляєш по-англійськи. Скільки заробляють на тиждень такі два бізнесмени, як ви?
— Пересічно,— кажу я,— ми можемо заробити долар на тиждень. А інколи долар з кводером...
— Оце і все? — вигукує Мотл Великий погордливо.— Я сам-один заробляю три долари на тиждень. Як ім'я цього джентльмена? — показує пальцем Мотл на мого товариша.
Я кажу, що він зветься Мендл. Мотл розреготався і каже, що Мендл —-це фе! Яке смішне ймення —-Мендл!
— А як же йому зватися? — запитую в нього.
Мотл на мить замислився і каже, що йому краще прозиватися Мейк, а не Мендл. Мейк — то краще.
— А як же тебе звуть?
— Мекс,— каже він.
— Якщо так,—— кажу,— то я теж мушу називатися Мекс, адже ж і я Мотл.
— Авжеж, ти Мекс,— каже він і прощається з нами обома: — Гуд бай, Мекс! Гуд бай, Мейк!
Ми умовляємось, що в найближчу неділю зустрінемось біля кіно. Обмінюємось адресами, і кожен іде своєю дорогою.
З
У неділю по обіді я і мій товариш Мейк, який нещодавно ще звався Мендл, йдемо в кіно побачити велику кінозірку Чарлі Чапліна. Мій брат Еля і наш товариш Пиня йдуть теж з нами. Весь час вони розмовляють про Чарлі Чапліна. Яка то велика людина, скільки він одержує платні, і що він єврей. Але оскільки ці двоє ніколи не можуть досягти одностайної думки,— що каже один, другий каже наперекір,— мій брат Еля запитує:
— Чим цей Чарлі Чаплін такий великий?
Пиня відповідає йому, що тисячу доларів на тиждень платять неабикому...
Еля запитує, звідки він це знає. Він лічив його гроші? Пиня відповідає, що читав про це в газетах.
— А звідки відомо, що Чарлі Чаплін єврей?
Пиня відповідає, що і про це написано в газетах. Тоді знову запитує Еля:
— Звідки це все газети знають? Хіба вони були на його обрізанні?
— Газети,— відповідає йому Пиня,— знають геть усе. Вони навіть знають, що Чарлі Чаплін німий з народження. Що він не може ні писати, ані читати, і що його батько був п'яницею, і що сам він був клоуном у цирку.
Еля все це вислуховує і каже байдужим голосом:
— А може, це все брехня?
Пиня запалюється гнівом і каже про мого брата, що він нудна людина. Я згодний з Пинею. Хоч Еля доводиться мені рідним братом, але він дуже нудний. Що правда, то правда.
4
Щойно ми підійшли до каси, де продають квитки, як почули голос:
— Привіт, Мекс! Як ся маєш, Мейк?
То був Мотл Великий, ім'я якого тепер вже не Мотл, а Мекс.
— Не купуйте квитків,— каже нам Мекс.— Я вас частую сьогодні...
Він витягає з кишені півдолара, кидає його дівчині, що сидить перед віконцем, і наказує дати нам три квитки на гальорку.
— Хто цей неборак? — запитує у нас Еля.
Ми відповідаємо, хто це такий. Еля оглядає його з голови до ніг і запитує, чому той не вітається з ним:
— Чи ти вже став таким великим паном в Америці, що тобі не личить вимовити хоч одне єврейське слово?
Мотл Великий, який зветься тут Мекс, не відповідає ні слова. Але ось почувся голос з-за дверей, немовби хтось з вулиці проказав:
— Йолоп!
Ми всі повертаємо обличчя до дверей і нікого не бачимо. Украй здивовані оглядаємо один одного. Еля кинувся до дверей, за ним Пиня — нікого немає за дверима. Вони дивляться на стелю, оглядають усі куточки — жодної живої душі. Хто б це міг бути? Мотл, який уже тепер зветься Мекс, бере нас, мене і мого товариша Мендла, чи то пак Мейка, за руки, і ми всі троє здираємося на гальорку. Там він розкриває перед нами секрет, що це він, Мекс, черевомовленням сказав оте слово "йолоп". І він на сходах повторює це знову. На нас нападає такий регіт, що ми ледве могли всидіти, стежачи за фокусами Чарлі Чапліна.
5
Відколи я живу на світі, я ще не бачив такого коміка, як оцей Мотл Великий, чи то пак Мекс. Здається, не треба мати більшого фокусника, ніж Чарлі Чаплін, а Мекс копіює його з усіма подробицями. Вийшовши з театру, Мекс наклеїв собі коротенькі чорні вусики, як у Чарлі Чапліна, зсунув набік капелюх, як Чарлі Чаплін, викрутив ноги, як Чарлі Чаплін. І оця хода, оці вихиляси і помахування ціпочком — як дві краплі води Чарлі Чаплін! Мій товариш Мендл, чи то пак Мейк, не міг стриматися. Він кинувся цілувати Мекса. І всі люди, що стояли коло театру, показували пальцями:
— Ось іде другий Чарлі Чаплін.
Можете собі уявити, що навіть така похмура людина, як мій брат Еля, хапався за боки від реготу. Мій брат Еля, проте, не довго сміявся. За одну мить сміх його зник.
У чім річ? Річ у тому, що раптом почувся голос, неначе з-під землі чи з льоху:
— Йолоп!
В
Всі нахилилися, заглядали у підвал, повз який ми проходили. Всі прислухалися. Мекс теж прислухався разом з усіма, неначе він сам нічого не розумів. І раптом почувся голос уже не знизу, а згори, ніби десь з даху:
— Йо-лоп!..
Спершу Еля, а потім усі задерли голови догори, дивлячись на дах. Мекс теж дивився туди. І це було дуже кумедно. Я і мій товариш Мейк, знаючи, звідки походить цей голос, не могли стриматись і разом вибухнули реготом.
7
Це вже обурило мого брата Елю. Якби то було не в Нью-Йорку на вулиці, я б уже дістав кілька лунких ляпасів в обидві щоки. Мої вуха теж були б у небезпеці. Але оскільки це було в Нью-Йорку, на вулиці, Еля обмежився тим, що добре вилаяв нас обох — мене і мого товариша Мейка. А потім почав нам читати мораль. Він показав нам на Мотла Великого, тобто на Мекса.
— Беріть приклад з вашого товариша,— милив нам чуба Еля.— Парубок, як і ви, а чому він не сміється?
— Йо-лоп! — почувся знову голос за плечима Елі. Еля повернувся назад. На нього дивлячись, повернувся
і наш товариш Пиня. І ми всі слідом за ним. Мекс теж повернувся назад. Я і Мейк мало не луснули від реготу.
8
— В Америці говорить каміння,— таку думку висловив наш товариш Пиня. Він тільки хотів би знати, кого це називають "йолопом"!
— Того, хто питає,— озвався мій брат Еля.
Але як здивувався він, коли з-під землі раптом почувся глухий голос:
— Ви помиляєтесь, реб Еля! Тому що ви самі і є йо-лоп!
Відтоді мій брат Еля більше не ходить до кінематографа і не хоче слухати про Чарлі Чапліна.