— Серега! — кричить до "кацапів", підводячись навшпиньки, кирпатий "кацапчук" з булками. — Во! Гляди!
Він підніма догори булки й показує їх Серьозі — гарному високому парубкові з сірими, твердими очима. Той швидко підводиться й підбіга до юрби.
— Вре-е? Внграл? — сміється він.
— За копейку! — хвалиться той, стріпуючи волоссям. — Грай!
— Боюсь...
Їх слухає якийсь дядько в жовтому брилі, в жилеті з салдатськими ґудзиками, з іронічними, тоненькими губами.
— Не бійсь, грай, — посміхається він до Серьоги одними куточками губів, — дурням щастя.
— Как? — не розуміє Серьога, але дядько вже не дивиться на нього.
— Зх, поскорей! Есть один, еще два. Кто желает? Есть один, еще два! Ну-ка, зеленьїй картуз, подма-зывайсь. За копейку целую булку!
"Зелений картуз" спершу соромиться, потім нерішуче озирається до товариша в рудій чумарці й хита на торбу:
— Спробувать?
Руда чумарка серйозно дивиться пукатими блискучими очима на будочника й нічого не відповідає.
— Нате!.. Я буду грать! — просгягаючи копійку, раптом просовується з юрби дівчина в білій хустці з карими, чистими очима. Вона трохи засоромлена й схвильована.
— Маладец девка! Есть два! Давай третьяго! Эх, давай третьяго!.. Ну-ка,земляк! Выграл три, выграй еще!.. Вымай копейку!
— Не-е... довольно... — крутить головою кирпатий "кацапчук".
— Е, кацап не дурак! — басом протягує мордатий вугрюватий парубок у широкому новому брилі. — Він тільки вигравати й любить.
— А чего ж? — сміється кирпатий. — А дураки пу-щай проиграют!
— "Дурра-кі-і", — озираючи його з ніг до голови, зневажливо протягає мордатий. — Ще базіка, лапацня нещасна!..
Серьога твердо дивиться на нього і стискує губи.
— А тебе досадно, что ты проиграл?.. — сміється знову "кацапчук".
— "Доса-а-дно"... Якби я виграв, то не трусився б так, як ти, за копійкою... Зраділо, що булку побачило...
— Эй, дяденька! — вмить звертається "кацапчук" до булочника. — Я играю!.. На копейку.
Він підбира вище під пахву булки, рішуче витяга гаманець і обережно виймає копійку.
Комплект склався, і в юрбі стає тихіше. Всі цікаво стежать через плечі одно одному, а булочник весело трусить торбу, щось приговорює й підносить її дівчині. Дівчина з серйозним схвильованим лицем засовує в торбу руку й довго копирсає там.
— Тягни вже! — обзивається хтось із юрби. — А то все щастя забереш!
— Е! Щастя — як трясця: кого схоче, того й нападе. Його не потягнеш... Хай вибира.
Дівчина криво посміхається й помалу витяга руку. Булочник, приговорюючи, простяга торбу другому, а всі цікаво зазирають до рук дівчини, де лежить маленька виточена діжечка з цифрою 21.
— Ну, пропала копійка! — рішуче постановляє хтось. — Малий нумер.
Дівчина з ніяковою посмішкою дивиться на всіх і зазира до рук другому. У того —8.
— Ну, значить, лапацон бере булку! — басить мордатий парубок.
"Лапацон", хвилюючись, засува руку в торбу й виймає.
— 59! — радісно скрикує він. — Давай булку! В юрбі сміх.
— Я ж казав! — злісно звертається до всіх мордатий. — Де кацап улізе, там вже чорта пухлого наш брат виграє.
— А тебе завидно? — серйозно дивиться на нього Серьога.
Мордатий парубок зирка на нього, мовчки оглядає з ніг до голови й холодно кидає:
— Заступник знайшовся!
— Чево ж тьі вязнешь к парню?
— А тобі яке діло?
— Да вот, не вязни, да все.
— О?
— Вот тебе й "о"!
— Та чуєш, Мартине! — раптом голосно кричить хтось із юрби. — Вони понесуть після жнив додому та на Пасху з квасом будуть їсти. А ти чіпляєшся!
— Та хай вони хоч подавляться ними! — згоджується Мартин. — Тільки ж досадно, що паршива лапацня де не збереться — скрізь тобі у кашу наплює. Просто не потовпишся за ними!.. Ач, яке раде, що виграло!
"Кацапчук" справді з радим лицем вибирається з юрби й щось кричить до своїх товаришів "кацапів". За ним рушає й серйозний Серьога.
— Ну-ка, землячки! Подходи, подходи! За копейку целая булка! Целая булка, хар-рошая французская булка за одну копейку! Вот игра так игра. Эх, американская игра! Ну-ка, красавица, еще копеечку!
— Эй, лапацня! — кричить Мартин. — Вертайсь, ось ще будете грать... Може, всю торбу виграєш?
— Молчи, хахлацкая морда! — злісно озирається Серьога. — Лучше молчи!
— Та нявжо? Ой, злякався!.. Рятуйте, люди добрі: кацап лаптем хоче вбити!
В юрбі сміх. Чуються іронічні, насмішкуваті викрики до "кацапів", тюкання й регіт. "Кацапи" озираються й собі глузують з "хахлів", їхні товариші заступаються за своїх і починається звичайна баталія. Будочника вже не слухають, і він пробирається кудись далі зі своїми булками й торбою. Серьога ляга спиною на якийсь клунок, лицем до "хахлів", і злісно дивиться на них, простягнувши ноги. Поруч його, спершись на лікті, лежить рудий кучерявий "кацап" з широкою жовтою бородою й розстібнутим коміром сорочки. Решта "кацапів", сидячи кружка коло чайника, іноді повертають од кухликів голови і сміються з "хахлів" спітнілими червоними обличчями.
Київці й полтавці змішалися докупи й розташувались коло вогню. Мартин, одсунувши бриля на потилицю, стоїть і дивиться то на "кацапів", то на дядьків, які, посміхаючись у вуса, іноді й собі вставляють щось до сварки. Дівчата піддержують своїх криками й сміхом. Баталія все зростає.
— Заткни рот, — кричить Серьога. — Все поле заво-нял! Й нанимать не приедут через тебя!
— Ай-я-яй! От розумно! — хита головою Мартин, — Навіть наш рябко такого б не придумав.
— А вот у нас, в Рассее, так псьі так точно брешут, как ти...
— В "Рассєє", — передражнює його Мартин, потім хитає з жалем головою й каже: — Ех, дурне-е, дурне... Аж серце болить дивитись, що тратить бог глину на таке чортзна-що...
— Нічого, Серьога! — підводячи голову, потішає дядько-курець. — Кажи так: хоч дурний, та здоровий!
— А ты й старий, та дурак, — сміється "руда борода".
— Ого! — сміються коло вогню. —"Борода" обізвалась!
— От там-то, братці, розуму!
— Затуляй тепер носа!
— Ша-ша!.. "Борода" щось говорить.
Але "борода", гидко вилаявшись, змовкає; "кацапи" сміються. Таку ж саму лайку кричить Мартинів сусіда, молодий, білявий парубчак.
— А тьі сначала молоко оботри на губах. Не высохло! — пацаючи ногою в лапті, говорить Серьога.