9
На трибуну виходять: заступник голови Хома Божий, секретар з текою, діловод з телефоном, позаду П т а ш и х а.
П т а ш и х а. Товаришу заступнику... Я вже до судді ходила і писала... Черга велика...
Божий. Хвилинку помовчіть, гражданко Пташихо!
Дзвонить телефон.
Діловод (весь час при телефоні, говорить неголосно або пошепки). Виконком слухає... Так!.. Гаразд!.. Божий. Ну?.. Де тепер вони?..
Діловод. Були у фінвідділі... Поїхали др редакції... Божий. А як у фінвідділі?
Діловод. Переказують, що... дуже задоволені... Божий, Так!.. (До Пташихи). Ну, так яка у вас до мене справа?
Пташиха. Будьте ласкаві!.. Ви ж у нас Совєцька влада, і я за вас голосувала! За що ж моя доченька постраждала і отак публічно?
Божий (до діловода). Ви слухайте! Може, з редакції подзвонять, то щоб...
Д і л о в о д. Гаразд!.. Я слухаю...
Божий. Так яка, ви кажете, справа? Голосували?,
Пташиха. Ще ж вона у мене молоденька, первоцвіт, а слава про неї вже котиться й котиться...
Божий (до діловода). Подзвоніть тихенько до редакції!.. Немов так собі, випадково... ;
Діловод. Зараз!.. (Крутить телефона).
Божий. Тихше!.. Це ж вам не дзвіниця!..
Діловод. Дайте редакцію!.. Редакцію... Ре-дак-ці-ю... Редакцію!.. Воно й по-руському так — редакцію. ...Ер... е... де... а... ке (з натиском) Ке... Ка... Ку.:
Божий (підскакує, хапає телефона, гримає). Редакцію!.. (Одходить і сідає). І тут без мене не можете!..
Діловод. Редакція?..
Божий. Тихше!..
Діловод (до Божого). Редакція слухає...
Божий. Спитайте — там товариш Сосновський?
Діловод (пошепки в телефон). Товариш Сосновський у вас?.. Сосновський!.. Со-снов-ський... Сосновський... (До Божого). Приїхали...
Божий. Як це вони почули?..
Діловод (витираючц лоба). У них телефон взагалі попсований. Завжди сичить, і вони звикли...
Божий. Прислухайтесь!.. (До Пташихи). Ви хто?.. Вам чого?..
Пташиха. Котиться і котиться... Вже родичі знають... За 120 верстов живуть... і написали листа, чи правда, пишуть, що Пріся ваша на театрах так покотилася?..
Божий. Не розумію!.. Кажіть по-людському!..
Секретар. Це та історія, товаришу заступник голови, знаєте? З комендантом театру, контрамарками, тощо...
Божий. Ага!.. Англійські претензії до Радянської влади? Це все, матусю, не доказано...
П т а ш и х а. Коли не вірите, я пришлю Прісю до вас... Самі побачите, що з нею зроблено і як вона плаче... (Плаче). Вже ж важкою ходить!..
Божий. Ніколи мені з вашою Прісею возитися!.. Ніколи!.. У Радянської влади справи трошки важчі за вашу Прісю...
П т а ш и х а. Добре!.. Пождіть же!.. (Хутко йде).
Божий. Сама ж винна!.. Знають!.. Не раз і не два самосильно у доповідях казав, що театр наш без ідеології, що там буржуазно-міщанські забубони!.. Так ні!.. Ходять... А тоді морочать голову Радянській владі... (До секретаря). Ну, давай, що там?..
Секретар. Проект обов'язкової постанови Собачан-ського райвику...
Божий (дивиться на годинника). Читай!..
Секретар (читає). Усім громадянам вмінюється на обов'язок з днем оголошення дійсної об'яви мати невпинний огляд біля своїх собак, аби вони не попали під дію обов'язкової постанови райвику. Задля цього кожний свідомий громадянин винен своїй собаці...
Божий. Виразніше!..
Секретар. Винен своїй собаці одягти нашийника і до нього причепити жерсть. Всі собаки без вищезгаданого будуть знищуватися, після чого ніякії скарги прийматися од їх не будуть...
Божий. Можна затвердити!.. Отам тільки замість з днем оголошення напишіть — позаяк з днем оголошення... Ще й досі як слід не українізувалися... Далі...
Секретар. Запитання Чухальської сільради... До цього розписка: Я, громадянка Пистимія Окопна, продаю свого чоловіка Кирийона за пляшку горілки Марфі Озерній. Були за свідків... Всіх п'ятеро... я розписуюсь — Пистимія Окопна.
Божий. Ну?
Секретар (читає). Чухальська сільрада просить повідомити, чи може таке бути?
Божий (іронічно). Хм... І сама не вірить? (Добродушно). Показати Сосновському, га?..
Секретар. А справді, товаришу заступнику!.. Живота порве!..
Божий. Живота-то порве, та тільки не собі, а нам... Зараз на всі газети завиють: куди женвідділ дивився? Що діється під носом виконкому?.. Либонь, не знають, що під носом, як узагалі під всяким носом, як коли, то не чисто буває... Мануфактури не вистачає на хустки!.. От що головне!.. База!.. Проклята база!.. А звідси й ідеологія така, що продають чоловіків...
Секретар. Яку ж резолюцію написати?
Б о ж и й. До райвику!.. За приналежністю... Пиши!.. Куди дивиться райвик, що сільрада поза ним отакі запитання до окрвиконкому пре?
10
Вбігає друкарка: — Товариш Сосновський вертаються!..
Рух.
Божий. Ну, чого? Чого ото закрутилися? Що це вам губернатор, старий режим, що підскочили на три аршини заввишки? (До секретаря). Далі!
Секретар (читає). Одкинута конгресом резолюція прудонистів, прибічників Прудона, ідеолога дрібної буржуазії, стояла на протилежній крапці зору...
Б о ж и й. Це що?
Секретар. Тези жіночого дня на село...
11
Входять Сосновський, Каландаришвілі, редактор газети. Секретар і друкарка немов прикипіли, діловод остовпів, тримаючи телефон біля вуха.
Божий (до секретаря). Ці тези треба ще раз погодити з агітпропом!
Сосновський. А!.. Тези?.. Резолюції?.. Пропозиції?.. Зразу відчуваєш, що заходиш у казанок, де все кипить, шумить, гримить... Куємо, товаришу?.. Виливаємо?.. Сідайте, товариші!.. (До редактора). Товаришу редакторе!.. Прошу!..
Божий. Так собі, товаришу Сосновський, потихеньку... От у вас, мабуть, у Кремлі?..
Каландаришвілі. У них у Кремлі, у вас на степах, у нас на горах ади-наково: тези... резолюції... пропозиції...
Секретар показує знак; друкарка і він навшпиньках виходять. Далі, під час розмови, секретар вертається і тихенько тягне остовпілого діловода.
Сосновський. Приємно!.. Я з великим задоволенням дивився, як працює ваш фінвідділ... (До Каландаришвілі). Знаєш... Богдасар'янсе!.. У вас на Кавказі не так налагоджено податкового преса!.. Тут, розумієш, немов машина!.. Молотить!.. Пресує!.. Ідеально!..
Каландаришвілі. Ади-наково, Сосновський, молотить!.. А ти напиши! Похвали, хоч раз, а то заліз у Кремль і лаєш нашого брата...