— Так, сер.
Харлан опустився на стілець і стис долоні. Так досі не робилось. Найкращим віком для вступу в Вічність вважалося п'ятнадцять-шістнадцять років. А як розуміти цей випадок? Як новий метод Твісела, щоб випробувати його, Харлана?
— Сідай і давай почнемо, — сказав Харлан. — Твоє повне ім'я і Сторіччя?
— Брінзлі Шерідан Купер із 78-го, сер, — затинаючись, відповів Учень.
Харлан трохи полагіднішав. Це було близько. Лише на сімнадцять століть раніше від його рідного. Майже сусіди по Часу.
— Тебе цікавить Первісна історія? — запитав він.
— Обчислювач Твісел попросив вивчити. Я мало що знаю з Первісної історії.
— А що ти ще вивчаєш?
— Математику. Часову механіку. Я поки що ознайомлюся лише з основами цих наук. У себе в 78-му я ремонтував спідіваки.
Харлан навіть не запитав, що таке спідіваки. Це могло бути що завгодно — і пилососи, і обчислювальні машини, і пульверизатори для малярних робіт. Харлана це не дуже цікавило.
— А взагалі, ти вивчав історію? Хоч яку-небудь?
— Я вивчав історію Європи.
— Певно, ти сам звідти?
— Авжеж. Я народився в Європі. У нас переважно викладали сучасну історію. Починаючи з революції 54-го, тобто 7554-го року.
— Чудово. Передовсім ти повинен усе це забути. Сенсу тут ніякого. Історія, яку вчать Часів'яни, змінюється з кожною Зміною Реальності. Вони навіть не знають про це. У кожній Реальності — своя історія. Зовсім інша річ — Первісна. Хоч би що ми робили, вона завжди залишається незмінною. Тим вона й прекрасна. Колумб і Вашінгтон, Муссоліні і Герефорд — усі вони існують.
Купер нерішуче всміхнувся. Він провів мізинцем по верхній губі, й Харлан помітив на ній темну смужку, ніби Учень відрощував вуса.
— Відколи я тут, а досі... не можу звикнути.
— До чого?
— До того, що мене відокремлюють від дому п'ятсот Століть.
— Я трішки ближче. Я з 95-го. До цього також. Ви старші за мене, а, з другого боку, я старший за вас на сімнадцять Століть. Я міг би бути вашим пра-пра-пра— і так далі — дідом.
— Яке це має значення? Припустімо, так воно і є.
— Ну, знаєте, до цього треба звикнути. — В Учневім голосі зазвучали бунтарські нотки.
— Ми всі в однаковому становищі, — твердо сказав Харлан і почав урок Первісної історії.
Минуло вже три години, а Харлан усе ще пояснював Куперові, чому до 1-го Сторіччя існували ще й інші.
— А хіба перше Сторіччя насправді не було першим? — сумним голосом запитав Купер.
Після уроку Харлан вручив Учневі книжку, щоправда, не найкращу, але цілком годящу для початківця.
— Пізніше я доберу тобі щось серйозніше, — пообіцяв він.
Наприкінці тижня Куперові вуса помітно проступили темною щетинистою смужкою, від чого підборіддя здавалося ще вужчим, а сам він старшим принаймні років на десять. Харлан вирішив, що вуса аж ніяк не прикрашають його вихованця!
— Я вже прочитав вашу книжку, — похвалився Купер.
— І яке в тебе про неї враження?
— Як би це сказати... — запала тривала пауза, відтак Купер почав знову: — Останнє Сторіччя Первісної історії трохи схоже на 78-е. Мене й досі не залишає думка про рідний дім. Двічі вві сні я бачив свою дружину...
— Дружину?! — вибухнув Харлан.
— Я був одружений, перш ніж потрапив сюди.
— Побий мене Час! Твою дружину також узяли сюди?
Купер заперечливо похитав головою.
— Я не знаю навіть, чи її не зачепила торішня Зміна. Якщо так, то, мабуть, вона вже не моя дружина.
Харлан нарешті оговтався. Звичайно, коли Учня взяли до Вічності в двадцять три роки, то цілком можливо, що на той час він уже був одружений. Один безпрецедентний факт веде за собою інший.
Що ж виходить? Варто лише раз відхилитися від правила, і ти вже однією ногою на межі, за якою починається безлад. У Вічності все так взаємопов'язане й збалансоване, що вона не стерпить втручання.
— Сподіваюсь, ти не збираєшся прогулятися у 78-е, щоб з'ясувати, чия вона тепер дружина? — Може, він і не хотів бути грубим, але його надто хвилювала доля Вічності.
Учень підвів голову; погляд його був холодний і спокійний.
— Ні.
Харлан знічено засовався на стільці.
— От і чудово. У тебе немає сім'ї. Нікого немає. Віднині ти Вічний і забудь про всіх, кого знав там, у Часі.
Купер стис губи, потім швидко проказав із сильним акцентом:
— Ви мислите як типовий Технік.
Харлан міцно вхопився обіруч за стільницю і прохрипів:
— Що ти маєш на увазі? Що я Технік і, відповідно, Зміни — справа моїх рук? Що я захищаю ці Зміни й вимагаю, аби ти приймав їх як доконечність? Послухай, хлопче, ти ще й року не пробув тут, не навчився навіть розмовляти як слід Міжчасовою Мовою. Ти ще весь напханий Часом і Реальністю, а вже вроїв собі, ніби все знаєш про Техніків і можеш колоти їм очі, як тобі заманеться.
— Даруйте, — швидко проказав Купер, — я не хотів вас образити.
— Не в тім річ. Хіба можна образити Техніка? Просто ти наслухався всіляких розмов, хіба не правда? Адже кажуть: "Холодний, мов серце Техніка". Або ж: "Технік позіхнув — мільйонові людей душі перевернув". І ще дещо подібного штибу. У чому ж річ, містере Купер? Вирішили приєднатися до загального хору? Захотіли стати дорослим? Великою людиною Вічності?
— Я ж сказав — пробачте.
— Гаразд. Я лише хочу, аби ти знав, що я сам став Техніком менше як місяць тому й особисто не здійснив жодної Зміни Реальності. А тепер перейдімо до справи.
Назавтра Старший Обчислювач Твісел викликав Ендрю Харлана до свого кабінету.
— Як ти дивишся, хлопче, на те, щоб вийти в Час і здійснити МНЗ?
Це була якраз вчасна пропозиція. Цілий ранок Харлан картав себе за свою боягузливу спробу відмежуватися від роботи Техніка, за свій дитячий вигук: "Я нічого не зробив поганого, не винуватьте мене!" Цими словами він наче визнавав, нібито й справді в роботі Техніка є щось ганебне, а він, Харлан, усього-на-всього безневинне ягня, бо він новачок у цій грі й ще не встиг стати злочинцем.
Він не пропустить своєї нагоди, щоб витравити з душі докори сумління. Це буде спокутою його провини. Він скаже Куперові: "Так, я зробив те, через що мільйони людей стали новими особистостями, але це було вкрай потрібно, і я пишаюся своїм вчинком".
— Я згоден, сер! — радісно вигукнув Харлан.
— Чудово, чудово. Тобі буде приємно дізнатися, мій хлопчику, — Твісел випустив хмару диму, й кінчик сигарети засвітився яскравою цяткою, — що всі твої висновки підтвердилися з високою точністю.