Нокс (приголомшений). Украв!
Нестямно озирається навколо, а тоді, мов навісний, кидається наздогін за Габардом, покинувши двері навстяж. Яку хвилину кін порожній.
Завіса
ДІЯ III
Бібліотека, що править Старкветерові наче за кабінет, коли він приїздить до Вашінгтона. Праворуч двоє дверей. Ліворуч, углибині, темна незавішена ніша. Вікна в лівій стіні. Попід вікнами бюрко, коло нього крісло. На бюрку — телефон та великий портфель. У центрі покою, вглибині,— широка ширма. Вподовж затильної стіни масивні старомодні книжкові шафи із скляними дверцятами. Ті шафи футів на чотири від підлоги мають виступ, який утворює карниз. Між лівим краєм шафи та нішею на стіні великий портрет олією чи то гравюра — Авраама Лінкольна. Кімнату опоряджено просто, суворо і дещо старомодно.
9.30 ранку наступного дня.
Старкветер сидить коло бюрка, Доблмен стоїть праворуч.
Старкветер. Гаразд, хоч це й абияке видання, — я передплачу.
Доблмен(записуючи в блокноті). Слухаю, сер. Дві тисячі. (Звіряється із своїми нотатками). Крім того "Вандервотерів журнал". Термін передплати на нього вийшов.
Старкветер. Скільки?
Доблмен. Торік ви внесли п'ятнадцять тисяч.
Старкветер. Це забагато. Скільки коштує передплата для звичайної публіки?
Доблмен. Один долар на рік.
Старкветер(рішуче хитає головою). Це забагато.
Доблмен. Крім того, професор Вандерветер приносить чимало користі своїми лекціями. Він стало викладає на курсах, а його промова на конгресі Національної громадської федерації набула широкого розголосу.
Старкветер(не знаючи, на що зважитися). Гаразд… (Замовкає, наче згадавши щось. Доблмен починає писати). Але ні. Пригадую, в часописах щось там писали про того Вандерветера — чи не про його розлучення.
Заробив собі щербатої слави… Який тепер з нього пожиток?..
Доблмен. То його жінка винна.
Старкветер. Це нас не обходить. Факт, що пожиток з нього тепер куценький. Перекажіть йому тільки десять тисяч. Це буде йому наука.
Доблмен. Гаразд, сер.
Старкветер. А "Картрайтовому часописові" перекажіть, як звичайно, двадцять тисяч.
Доблмен (нерішуче). Вони прохають більше… Розширено обсяг журналу, змінено склад акціонерів та співробітників тощо.
Старкветер. Це журнал, де друкується Габард?
Доблмен. Так, сер. Подейкують, що він навіть один з основних його власників.
Старкветер. Дуже здібна людина. І вельми часто стає мені в пригоді. Скільки вони прохають?
Доблмен. Вони кажуть, що серія статей про Нетмана стала їм у дванадцять тисяч, і сподіваються, що, з огляду на ті надзвичайні послуги, до яких воші й надалі готові, сума в п'ятдесят тисяч…
Старкветер(коротко). Гаразд. Скільки я дав Гановерському університетові цього року?
Доблмен. Сім-дев'ять мільйонів, включаючи й нову книгозбірню.
Старкветер(зітхаючи). Освіта в добрий гріш мені виходить. Які ще справи?
Доблмен(заглядає до свого блокнота). Ще одна — містер Ратленд. Тобто його церква, сер, і той богословський коледж. Він сказав мені, що вже розмовляв з вами. Він хотів би знати…
Старкветер. Він вельми настирливий, мушу зауважити. П'ятдесят тисяч на церкву й сто тисяч на коледж… Скажіть мені по щирості, чи вартий він таких грошей?
Доблмен. Церква має величезний вплив на громадську думку, а містер Ратленд — вельми красномовний. (Гортає блокнота й читає звідти якусь виписку). Ось що сказав він у своїй проповіді два тижні тому: "Бог наділив містера Старкветера талантом робити гроші, так само, як бог наділив інших людей хистом до літератури, мистецтва чи науки".
Старкветер(удоволено). Непогано він сказав.
Доблмен(читає іншу виписку). А оце сказав він про вас в останній недільній проповіді: "Складімо ж творцеві найщирішу подяку за те, що обдарував такими великими достатками людину, яка всіляко сприяє вдосконаленню людськості. Ці достатки скупчено в руках людини, що воістину живе у згоді із словом господнім: "Любов до Христа показує мені шлях".
Старкветер(замислено). Доблмене, я завше діяв з найкращими намірами. Завше. Я вірю, що я один з тих небагатьох обранців, кому бог, у своїй безмежній мудрості, довірив народні достатки. Це висока довіра, і, всупереч огуді й неславі, що випали мені на долю, я виправдаю її. (Змінюючи раптом свій тон на цілком діловий). Отже так! Перекажіть містерові Ратлендові, скільки він зажадав.
Доблмен. Гаразд, сер. Я зателефоную йому. Я переконаний, що він ревно чекає на ваше слово. (Рушає до дверей). Надіслати всім чеки, як завше, сер?
Старкветер. Так, за винятком Ратленда. Йому чека я випишу сам. А решті звичайним шляхом. Ми виїздимо до Нью-Йорка поїздом о другій десять. Все готове?
Доблмен (показуючи на великий портфель). Все, окрім цього портфеля.
Старкветер. За нього я подбаю сам. (Доблмен іде до дверей ліворуч. Старкветер, глянувши в записник, зупиняє секретаря). Доблмене!
Доблмен(спиняється). Так, сер.
Старкветер. Місіс Чалмерс тут?
Доблмен. Так, сер. Вона приїхала кілька хвилин тому зі своїм хлопчиком. Вони в місіс Старкветер.
Старкветер. Будьте ласкаві, перекажіть місіс Чалмерс, що я хочу її бачити.
Доблмен. Слухаю, сер. (Виходить).
Покоївка заходить з правих дверей, що на другому плані, і подає на таці візитову картку.
Старкветер(глянув на картку). Нехай зайде.
Покоївка виходить тими самими дверима.
Старкветер переглядає записника.
Покоївка вертається з Габардом. Габард підходить до бюрка. Старкветер такий втішений його появою, що навіть підводиться потиснути йому руку.
Старкветер(привітно). Я можу вам сказати тільки одне: те, що ви зробили, — просто диво. Ваш телефонний дзвінок вчора ввечері зняв величезний тягар мені з душі. Де вони?
Габард(добуває паку документів з нагрудної кишені й передає Старкветерові). Ось вони тут — усі цілісінькі. Мені пощастило.
Старкветер (розкриваючи паку й перелічуючи документи). Ви надто скромні, містере Габарде… Тут треба було дечого більшого… ніж щасливої нагоди… Тут треба було спритності… Ви мастак… У такий короткий час… Вам треба було дещо збагнути… і діяти… діяти блискавично, а для того не досить самої щасливої нагоди. (Габард уклоняється, а Старкветер тим часом складає папери). Годі й казати, який я вам вдячний… Я збільшив передплату на ваш журнал до п'ятдесяти тисяч, а Доблменові накажу подати вам до рук багато відчутніший вияв моєї прихильності, аніж слова вдячності за вашу неоціненну послугу. (Габард уклоняється). Ви… гм… ви читали ці документи?